Справа № 591/9105/21 Провадження № 2/591/3508/21
про залишення без руху
23 грудня 2021 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та поділ зобов'язання за кредитними договорами,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою до ОСОБА_2 і просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 27 липня 2020 року у Сумському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про що зроблений актовий запис №76; визнати місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 ; здійснити поділ зобов'язань за кредитними договорами порівну.
Подана позовна заява не відповідає вимогам вказаного кодексу, а саме ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
За нормою ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить викладу обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги про визначення місця проживання дитини з позивачкою, в тому числі про те, якими саме діями, рішенням чи бездіяльністю відповідача порушено її право, за захистом якого вона звернулася до суду з вказаною позовною вимогою.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За нормами ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи письмового оригіналу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Як зазначено в правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18, висновки якої щодо застосування норм права відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з однім із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов'язково враховується стан здоров'я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Проте до позовної заяви зазначені докази не надані.
Також в порушення вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить зазначення ціни позову (враховуючи вимоги про поділ зобов'язань за кредитними договорами), обгрунтований розрахунок сум, підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також вимога здійснити поділ зобов'язань за кредитними договорами порівну є неконкретною, оскільки не містить зазначення розміру таких зобов'язань, реквізитів кредитних договорів тощо.
Також заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За нормами ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних вимог майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:
за подання позовної заяви про розірвання шлюбу - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 908,00 грн.);
за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 908,00 грн.)
.за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або особою - підприємцем, - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 908,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 11350,00 грн.).
До позовної заяви приєднано заяву позивачки, в якій вона просить звільнити її від сплати судового збору (відстрочити сплату судових витрат до ухвалення рішення по суті справи), яке обгрунтовує скрутним матеріальним становищем.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За нормами ч.1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строку у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
У відповідно до ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином законодавством встановлений конкретні умови, за наявності яких можливе звільнення від сплати судового збору, його відстрочення або розстрочення.
Позивачкою не надано доказів на підтвердження визначених ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» обставин для звільнення від сплати судового збору, зокрема щодо скрутного матеріального становища.
Посилання ОСОБА_1 на обмеження їй доступу до правосуддя у зв'язку з вимогою сплатити судовий збір є безпідставними, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
За таких обставин клопотання позивачки про звільнення (відстрочення) сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Враховуючи заявлені позовні вимоги, за подання вказаної позовної заяви підлягає сплаті сума судового збору - 2724 грн. 00 коп.
Реквізити по сплаті судового збору:
Рахунок UA468999980313161206100018540
Отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ-Зарічний РС/22030101
Код отримувача 37970404
найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050).
Призначення платежу: "Судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Зарічний районний суд м. Суми
За таких умов вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачу усунути вказані недоліки.
Роз'яснити, що в іншому разі позовна заява буде вважатися неподаною.
Керуючись ст.ст.176, 177, 185 ЦПК України
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору (відстрочення сплати судового збору до винесення рішення по справі).
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та поділ зобов'язання за кредитними договорами залишити без руху, запропонувавши в строк не більше десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали усунути вказані недоліки, про що повідомити позивача і пояснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://zr.su.court.gov.ua/sud1805/.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на вказану ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А.П.Сидоренко