Іменем України
23 грудня 2021 року
Київ
справа №560/5990/20
адміністративне провадження №К/9901/382/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Смоковича М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції заяву адвоката Сидоренка Вадима Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у справі №560/5990/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», про визнання протиправною та скасування постанови
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 23 червня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №62400782.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року, позов задоволено.
Додатковим рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі: 5000 грн за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, приватний виконавець Клітченко О.А. оскаржила їх у касаційному порядку.
За наслідками касаційного розгляду справи Верховний Суд ухвалив постанову від 30 липня 2021 року, якою касаційні скарги приватного виконавця залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Разом з цим, 22 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява адвоката Сидоренка В.А. про те, що докази розміру витрат ОСОБА_1 , понесені на професійну правничу допомогу, будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
Із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, а також відповідними доказами про несення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_2 звернувся 4 серпня 2021 року.
Приватний виконавець Клітченко О.А. подала заперечення на вказану заяву, у яких покликається на неспівміність витрат на оплату послуг адвоката до предмету спору. Вважає, що заявлені витрати завищеними і просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 .
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, Суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Пункт 2 частини сьомої статті 139 КАС України передбачає, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для підтвердження обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги та їхньої вартості в суді касаційної інстанції заявник надав такі документи:
- договір про надання правової допомоги №99-С від 25 вересня 2020 року, укладений між позивачкою та адвокатським об'єднанням «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери»;
- додаток №1 до вказаного договору, відповідно до якого сторони погодили порядок оплати та розмір гонорару за надання правової допомоги;
- акт №4 приймання-передачі правової допомоги (послуги) від 30 липня 2021 року, у якому зафіксовано факт надання позивачці правничих послуг і вказано, що розмір гонорару складає 7500,00 грн;
- звіт про витрачений час на надання правової допомоги як додаток до вказаного акту.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
На переконання колегії суддів Верховного Суду, наведені докази є об'єктивними і такими, що підтверджують фактичне надання позивачці правничої допомоги адвокатським об'єднанням «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери» у суді касаційної інстанції в розмірі: 7500,00 грн.
Стосовно доводів відповідача про неспівмірність цих витрат, Суд звертає увагу на таке.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
За правилами частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 5 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.
Відповідно до практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічний підхід зазначений і у постановах Верховного Суду від 9 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат Верховний Суд врахував, що ця справа є справою незначної складності, предметом оскарження є постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження, касаційний розгляд справи відбувся в порядку письмового провадження.
З огляду на це, Суд погоджується з доводами відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, і вважає, що їх належить зменшити до суми: 5000 грн.
Наведене свідчить про наявність підстав до часткового задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які понесла позивачка у зв'язку із касаційним переглядом справи.
Отже, заяву про ухвалення додаткового рішення належить задовольнити.
Керуючись статтями 134, 139, 252 КАС України,
Заяву адвоката Сидоренка Вадима Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі: 5000 (п'ять тисяч) гривень за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (посвідчення приватного виконавця №0332 від 12 квітня 2019 року, адреса: 02002, місто Київ, вулиця Окіпної Раїси, будинок 4-а, офіс 35-А).
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
М.І. Смокович,
Судді Верховного Суду