23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 280/8066/20
адміністративне провадження № К/9901/44401/21
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №280/8066/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Державна судова адміністрація України, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47320,00 грн. згідно з частиною 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13.04.2020;
- зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 у розмірі 189298,20 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, позов задоволено.
Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно в розмірі 189298,20 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто вісім гривен двадцять копійок) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
При перевірці матеріалів касаційної скарги Судом установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, посилаючись у новій касаційній скарзі на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначив про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20. Однак, як вбачається із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, судом прийнято рішення із врахуванням висновків вищевказаної постанови Верховного Суду. А тому таке посилання відповідача на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України є безпідставним.
Також підставою перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник зазначає неврахування судом апеляційної інстанції під час розгляду справи висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 липня 2021 року у справі №340/1727/20, від 28 липня 2021 року у справі №340/1901/20, від 28 липня 2021 року у справі №160/6740/20, правовідносини у яких, на думку скаржника, є подібними правовідносинам у даній справі, відносно того, що судові рішення на користь суддів виконуються за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень - КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів із вказаної бюджетної програми.
Доводи заявника касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: не дотримано вимоги статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 січня 2019 року у справі №820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року у справі №814/1274/17 щодо ретроактивності рішень Конституційного Суду України, що, на думку відповідача, є підставою касаційного оскарження на підставі пункту 4 частини 4 статті 246 КАС України, є безпідставними, оскільки підстави касаційного оскарження судових рішень визначені виключно частиною четвертою статті 328 КАС України.
Разом з тим, вказані доводи скаржника наведені без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 4 статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що у разі посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, необхідно зазначити яку норму права застосовано судом апеляційної інстанції без врахування висновку Верховного Суду.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставним посилання скаржника на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.
Посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження також є безпідставними, оскільки у разі такого посилання необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами 2 та 3 статті 353 КАС України.
Отже, необхідно зазначити підставу, визначену частинами 2 та 3 статті 353 КАС України, а також обґрунтувати наявність порушення процедури розгляду справи, передбаченої частиною 2 статті 353 КАС України.
Доводи скаржника щодо неправильного застосування (незастосування) судами статті 19 Конституції України, статей 23, 51 Бюджетного кодексу України, частин 1, 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», пунктів 47-48 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, неправильного тлумачення положення статті 130 Конституції України; а також ненадання судом апеляційної інстанції мотивованої оцінки доводам з приводу нарахування територіальним управлінням позивачу у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року суддівської винагороди у розмірі встановленому статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», недотримання судом першої інстанції вимог частини 2 статті 152 Конституції України, статті 91 Закону України "Про Конституційний суд України", можливості виконання оскаржуваних судових рішень виключно за рахунок бюджетної програми, передбаченої для виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату суду, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, та не містить підстав, передбачених частинами 1 та 2 статті 353 КАС України.
Крім того, у тексті касаційної скарги міститься посилання скаржника на обґрунтування своєї позиції у розділах 1 - 3 касаційної скарги.
Водночас Суд зазначає, що у розділах 1 - 3 касаційної скарги скаржником наведено частковий опис обставин справи, процитовано положення Конституції України, Бюджетного кодексу України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", інші нормативно-правові акти, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, проте Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Запорізькій області не виклало ці мотиви у взаємозв'язку із обставинами справи та виключними підставами, передбаченими частиною 4 статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, зупинення виконання судових рішень та відстрочення сплати судового збору суд не вирішує. Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №280/8066/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська