23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/3293/15
адміністративне провадження № К/9901/45533/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 826/3293/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
13.12.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 826/3293/15.
Податковий орган вже звертався до суду касаційної інстанції, проте попередня касаційна скарга була повернута скаржникові ухвалою Верховного Суду від 17.11.2021 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як така, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд визнавав недостатнім наведене скаржником обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржникові було роз'яснено, що системний аналіз статей 328 і 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі міститься посилання, що вона подається на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 78 Податкового кодексу України, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №826/16348/13-а, від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 21.04.2020 у справі №640/19781/19.
Також, податковий орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази.
Відповідно до частини першої та другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Дані доводи скаржника ухвалою Верховного Суду від 17.11.2021 вже визнавались такими, що не відповідають вимогам частини четвертої статті 328 КАС України.
Однак, подана касаційна скарга так і не приведена у відповідність із роз'ясненнями, наданими Верховним Судом. Інше оформлення касаційної скарги при збереженні безпосередньо змісту доводів касаційної скарги свідчить про не врахування скаржником мотивів, викладених в ухвалі про повернення касаційної скарги та формальний підхід скаржника до приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України.
Посилаючись на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №826/16348/13-а, від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 21.04.2020 у справі №640/19781/19 скаржник не обґрунтовує у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Скаржник не обґрунтовує, в чому саме полягає неправильне застосування норм права, натомість лише зазначає обставини справи, цитує судові рішення та норми права, які, на думку податкового органу застосовано неправильно з абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Наведені скаржником обґрунтування касаційної скарги стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, та зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведених скаржником підстав для касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Тотожність застосування норми (норм) права у подібних правовідносинах скаржником також не доведена.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.
При цьому скаржник не зазначає норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а лише навів обставини справи, щодо яких відсутній висновок, що не є належним обґрунтуванням обраної підстави касаційного оскарження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що фактично скарга відповідача в частині наведеного обґрунтування вимог до суду касаційної інстанції, містить лише посилання на фактичні обставини справи без зазначення того, у чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права, що не є належним обґрунтуванням обраної підстави касаційного оскарження.
До того ж податковий орган визначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням на пункт 1 та пункт 2 частини другої статті 353 КАС України.
Застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як підстави касаційного оскарження, можливе за умови обґрунтованості підстав передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Оскільки відповідач належним чином не обґрунтовує підстави оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскарження з підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України не вбачається за можливе.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанови Верховного Суду в частині надання правової оцінки доводам контролюючого органу не є свідченням застосування судом апеляційної інстанцій у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 826/3293/15 - повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяВ.П. Юрченко