23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 420/2334/20
адміністративне провадження № К/9901/45003/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Смірнова Володимира Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року
у справі № 420/2334/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 21-20 від 14.02.2020 року, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 14.02.2020 року № 21-20, яким ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, у задоволенні позову - відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини 5 цієї ж статті обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Предметом розгляду даної справи є визнання протиправним та скасування рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язання відповідача прийняти рішення про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
З огляду на зазначене, ця справа в розумінні КАС України є справою незначної складності.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, заявник касаційної скарги зазначає, що справа має виняткове значення для нього. Однак, для кожної зі сторін справи, в якій він є учасником, справа має виняткове значення.
Разом з тим, скаржником не доведено, що спірні правовідносини є винятковими та без судового захисту можуть призвести до незворотніх наслідків.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що за відсутності наведених скаржником виключних обставин, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в зазначеній справі не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Смірнова Володимира Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 420/2334/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 21-20 від 14.02.2020 року, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. Р. Радишевська
Н. В. Шевцова