23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 540/1053/21
адміністративне провадження № К/9901/46875/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі №4540/1053/21 за позовом ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Херсонської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Херсонської обласної прокуратури, у якому просив
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 10.12.2020 № 2 про неуспішне проходження атестації прокурором Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 114к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12.03.2021;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 13.03.2021;
- стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2021 по день вирішення справи судом.
04 червня 2021 року рішенням Херсонського окружного адміністративного суду позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів від 10.12.2020 № 2 про неуспішне проходження атестації прокурором Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 114 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12.03.2021.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 13 березня 2021 року.
Стягнуто з Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2021 року до 04 червня 2021 року включно у сумі 65103 (шістдесят п'ять тисяч сто три) грн 70 коп. з відрахуванням податків та зборів.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та органах прокуратури з 13 березня 2021 року.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22843 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок три) грн з відрахуванням податків та зборів.
10 листопада 2021 року постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду змінено мотивувальну частину рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року, шляхом її викладення в редакції цієї постанови.
В решті - залишено без змін рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Офісом Генерального прокурора подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 20 грудня 2021 року.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що є необхідність відступити від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021у справі №120/3458/20-а щодо врахування результатів перших двох етапів тестування при наданні оцінки відповідності прокурора вимогам професійної компетентності під час співбесіди.
У касаційній скарзі відсутні доводи на спростування мотивів, з яких виходив суд апеляційної інстанції, а інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів та незгоди з висновком суду апеляційної інстанції. Заявник лише наводить низку нормативно-правових актів щодо проходження прокурорами атестації, без належної аргументації щодо їхнього неправильного застосування судом апеляційної інстанції у цій справі у системному зв'язку з обґрунтуванням доводів відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а.
Також у касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування зазначеної підстави оскарження судових рішень, відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду про застосування положень пункту 12 Порядку № 233 та пунктів 15, 16 розділу IV Порядку № 221 щодо законності ухвалення кадровими комісіями рішень про неуспішне проходження співбесіди унаслідок визнання прокурора таким, що не відповідає вимогам професійної компетентності за результатами, у тому числі, обговорення під час проведення співбесіди виконаного практичного завдання.
Також відповідач доводить, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно дискреційних повноважень кадрової комісії на прийняття рішень стосовно прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію згідно з нормами Закону № 113-ІХ, тому й Офісом Генерального прокурора лише вказується на відсутність такого правового висновку Верховного Суду та зазначено норми матеріального права - пункти 9, 11, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та пункт 8 розділу І, розділ IV Порядку № 221, а також положень пункту 12 Порядку №233.
Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте доводи заявника обґрунтовані саме висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 826/26007/15 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 9901/212/19, від 27 березня 2018 року у справі № П/800/409/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 800/328/17, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 26 червня 2018 року у справі № 800/264/17, від 18 вересня 2018 року у справі №800/354/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/66/19, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/88/19.
При цьому, в касаційній скарзі, посилаючись на вказані постанови Верховного Суд, відповідач акцентує увагу на витягах з цих постанов, зокрема релевантних джерелах права, які застосовано судом касаційної інстанції у конкретній справі за конкретних обставин, та не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у зазначених справах, розглянутих Верховним Судом, є подібними з урахуванням предмета правового регулювання, обставин справи, а також умов застосування правових норм.
В цілому, доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та доводів про надання їм неправильної, на думку скаржника, правової оцінки, що також суперечить правовому змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Подаючи касаційну скаргу, скаржником не викладено підстави для касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктами 2, 3 частини другої статті 328 КАС України, а подана касаційна скарга відповідача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанови Верховного Суду, незгоду з рішеннями суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктами 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки доводи заявника обґрунтовані саме підставами касаційного оскарження, що є взаємовиключними обставинами, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі №4540/1053/21 за позовом ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Херсонської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова