23 грудня 2021 року
Київ
справа №640/23669/19
адміністративне провадження №К/9901/46411/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі №640/23669/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України Рябошапки Руслана Георгійовича про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України Рябошапки Руслана Георгійовича, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України № 1241ц від 28 жовтня 2019 року;
- визнати протиправними дії Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича щодо видачі наказу Генеральної прокуратури України № 1241ц від 28 жовтня 2019 року;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення суду;
- стягнути з Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 коп.
23 березня 2021 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року, відмовлено в задоволенні позову.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 20 грудня 2021 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
Разом з касаційною скаргою позивачем подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що касаційна скарга подана повторно після її повернення, що не позбавляє права звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду. Враховуючи викладене, відповідач вважає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити такий строк.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, наведені заявником касаційної скарги обставини є достатніми для визнання поважними підстав подачі касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження.
В касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми права у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду 25 листопада 2021 року у справі №640/23342/19, згідно з яким ураховуючи, що позивачем було подано у встановлений строк заяву та висловлено намір пройти атестацію для переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора доводи відповідача про відсутність його волевиявлення щодо призначення до Офісу Генерального прокурора є не обґрунтованими, оскільки подана позивачем заява у достатній мірі дає розуміння волі позивача щодо погодження на проходження процедур атестації.
Позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, зокрема, підпункту 1 пункту 19 розділу II Закону № 113-ІХ та пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки не врахували факт відсутності обох обов'язкових умов, наявність яких необхідна для звільнення; пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки ухвалили оскаржувані судові рішення без посилання на правову позицію Верховного Суду, яка зобов'язує суб'єкта владних повноважень, який звільняє прокурора на підставі цієї норми Закону, вказувати конкретну підставу такого звільнення; пункту 10 та підпункту 1 пункту 19 розділу II Закону № 113-ІХ, оскільки обставини, які б зумовлювали необхідність написання скаржником заяви про переведення на посаду в Офісі Генерального прокурора взагалі не настали; статті 1, 6 Конституції України, оскільки не забезпечили охорону незаконно порушеного права позивача на працю та не врахували прецедентну практику ЄСПЛ, яка забороняє свавільно звільняти працівників без індивідуальної оцінки їх професійних досягнень.
Враховуючи викладене, Суд вважає доведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 335, 338, 340 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі №640/23669/19 - поновити.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі №640/23669/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України Рябошапки Руслана Георгійовича про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Витребувати із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/23669/19.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська