22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 320/8173/20
адміністративне провадження № К/9901/44153/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року
у справі №320/8173/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича про визнання протиправною та скасування постанови,
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича, у якому просив суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича від 27 серпня 2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №62895517.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича від 27 серпня 2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №62895517;
- стягнуто з Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідач 03 грудня 2021 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Дослідивши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У свою чергу, статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги та текстів оскаржуваних судових рішень вбачається, що спір у цій справі виник у зв'язку із незгодою позивача з постановою приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення, заявник указує, що судами попередніх інстанцій не ураховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові у справі №910/11364/17.
Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючии необхідність касаційного перегляду судових рішень, прийнятих за правилами статті 287 КАС України, заявник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також не посилається на значення саме цієї справи при формуванні єдиної правозастосовчої практики.
З огляду на викладене, обґрунтування скаржником підстави скасування судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі та не дає підстав для висновку, що справа №320/8173/20 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком Іваном Павловичем не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини третьої статті 333 КАС України, оскільки рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 13, 257, 287, 328, 330, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №320/8173/20.
Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду