22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 440/5065/21
адміністративне провадження № К/9901/44247/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевірив касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року
у справі №440/5065/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження ВП №64200481 від 20 січня 2021 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року, позов задоволено.
06 грудня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає таке.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Предметом розгляду даної справи є скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також є підстави відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у справі №380/9335/20 та застосованого судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення.
Разом з тим, скаржник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Водночас, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20 надав оцінку правильності тлумачення положень статті 24 Закону №1404-VІІІ в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон №1404-VIII пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
Таким чином, ураховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20 та застосовану судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення, проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що скаржником не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ, тому враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України у відкритті провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтею 287, частиною третьою статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року у справі №440/5065/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду