22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 560/3308/21
адміністративне провадження № К/9901/45695/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року по справі №560/3308/21 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності та відмови протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати ненадання постійно діючою комісією Хмельницької міської ради для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі по тексту - Комісія) за результатами розгляду заяви від 23.01.2020 №Г-9626-20 рекомендацій щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документацій протиправною бездіяльністю;
- зобов'язати Комісію повторно розглянути заяву від 23.01.2020 №Г-9626-20 про відключення квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від систем централізованого теплопостачання, за результатами розгляду заяви надати рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання у квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації і у визначений законом строк надати витяг із протоколу з результатами розгляду її звернення;
- визнати протиправною відмову Комісії у відключенні від мереж централізованого опалення квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , викладену в протоколі від 02.10.2020 №4;
- зобов'язати Комісію утриматися від включення в протокол за результатами розгляду заяви від 23.01.2020 №Г-9626-20 будь-яких відмов, заборон, і інших формулювань, які прямо чи побічно забороняють або перешкоджають відключити квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення комісії Хмельницької міської ради для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, оформлене протоколом від 02.10.2020 №4, про відмову ОСОБА_1 у відключенні від мереж централізованого опалення квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ;
- визнано протиправною бездіяльність комісії Хмельницької міської ради для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, що полягає у ненаданні ОСОБА_1 за результатами розгляду заяви від 23.01.2020 №Г-9626-20 рекомендацій щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документацій;
- зобов'язано комісію Хмельницької міської ради для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2020 №Г-9626-20 про відключення квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від систем централізованого теплопостачання та надати рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання у квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації і у визначений законом строк надати витяг із протоколу комісії з результатами розгляду такого звернення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року, позивач звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
З касаційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення, ухвалене судом за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Предметом розгляду в даній справі є оскарження дій щодо ненадання рекомендацій стосовно можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання та збору вихідних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації постійно діючою комісією Хмельницької міської ради для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води; відмови у відключенні від мереж централізованого опалення квартир.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятого статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Суд також звертає увагу на положення п. 32 Копенгагенської Декларації, схваленої 12-13 квітня 2018 року у Комітеті міністрів Ради Європи, згідно з яким схвалюється суворе та послідовне застосування критеріїв стосовно прийнятності заяви у судовому процесі та в повному обсязі використання можливості оголосити заяву неприйнятною, якщо заявники не постраждали від значної шкоди.
Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частини другої статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Крім того, серед основних напрацьованих Європейським судом з прав людини підходів до касаційного перегляду судових рішень та, відповідно, застосування "процесуальних фільтрів" до такого перегляду слід віднести наступні:
- Конвенція не зобов'язує держави створювати апеляційні або касаційні суди, проте, якщо вони створені, то особі має гарантуватися дотримання гарантій пункт 1 статті 6 ЄКПЛ на рівні цих судів, хоча у таких випадках можуть застосовуватися менш суворі стандарти.
- право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати передбачуваним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
- сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору або наявність сумнів у правильності рішення, яке набрало законної сили, не може бути самостійною підставою для оскарження судового рішення.
- жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
- головною функцією судів вищих інстанцій з перегляду є розгляд правових питань, що мають важливе та виключне значення, усунення фундаментальних правових помилок і недоліків, допущених судами нижчих інстанцій, забезпечення єдності судової практики, уніфікованого та єдиного застосування права, а не новий розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі підстави (непереборні обставини), які передбачені у законодавстві.
На обґрунтування права на касаційне оскарження заявник зазначає, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача як учасника справи.
Посилання у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно або винятково значимих.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зокрема у підпункті «в» вказаної норми, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише детально викладені обставини справи, підстави непогодження з рішеннями попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.
З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню в розумінні статті 328 КАС України, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічна позиція стосовно застосування статей 12, 328 КАС України висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 24 лютого 2020 року у справі № 280/1923/19, від 18 лютого 2020 року у справі № 620/3029/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 560/2591/19, від 20 лютого 2020 року у справі №560/4227/18, від 18 лютого 2020 року у справі № 200/11940/19-а.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року по справі №560/3308/21 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності та відмови протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя А.І. Рибачук
Суддя Т.Г. Стрелець