22 грудня 2021 року
Київ
справа №640/25201/20
адміністративне провадження №К/9901/41629/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.
перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві, за участю третіх осіб - Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві, Державної судової адміністрації України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві (далі - ТУ ДСА в місті Києві), у якому просила суд: визнати протиправними дії ТУ ДСА в місті Києві, щодо нарахування та виплати їй, як судді Голосіївського районного суду міста Києва, суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; зобов'язати ТУ ДСА в місті Києві провести перерахунок її суддівської винагороди, як судді Голосіївського районного суду міста Києва за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус судців» і виплатити недоотриману частину.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2021 року позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції, а позов задоволено ячастково. Стягнуто з ТУ ДСА в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року у розмірі 198661,41 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій ТУ ДСА в місті Києві звернулося до Верхового Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Предметом спору у цій справі є обчислення розміру суддівської винагороди, з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення її недоліків. Недоліки скарги усунуто заявником вчасно.
Підставами для касаційного оскарження судових рішень у цій справі заявник зазначив підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктами 1 та 4 статті 328 КАС України та пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що позивач працює суддею, що у значенні Закону України «Про запобігання корупції», передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища. Отже, колегія судів доходить висновку, що ця справа не відноситься до справ незначної складності.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
В касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 у розрізі з'ясування суб'єктного складу, а саме визначення належного відповідача.
Водночас заявник касаційної скарги послався на постанову Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №460/6542/20 та постанову Верховного Суду від 23 червня 2021року у справі №520/13014/2020, в яких судом касаційної інстанції розглядалося питання про з'ясування правового (звідси - і процесуального) статусу Державної судової адміністрації України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди [позивачу], передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ).
Крім того, підставою касаційного оскарження зазначено пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України в частині порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права із посиланням на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.
Проте колегія суддів вказує на відсутність в касаційній скарзі зазначення будь-яких доказів, які не були досліджені під час розгляду справи судам попередніх інстанцій. Суд наголошує, що обґрунтування касаційної скарги пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України повинно містити зазначення фактичних обставин, які унеможливило встановити таке процесуальне порушення.
Отже, Суд доходить висновку, що заявником касаційної скарги не викладено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що полягає у не дослідженні зібраних у справі доказів, тому посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України як одну з підстав відкриття касаційного провадження колегія суддів відхиляє.
Аналізуючи зміст оскаржуваних судових рішень та ураховуючи обставини, установлені судами у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи заявника є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах правильності застосування судами положень статей 48,49 КАС України та відповідності висновків судів першої та апеляційної інстанції на предмет урахування ними висновків Верховного Суду, висловлених у справі №340/1916/20.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 329, 334 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві, за участю третіх осіб - Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
2. Витребувати справу 640/25201/20 із Окружного адміністративного суду міста Києва.
3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
4 Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: В.Е. Мацедонська
О.Р. Радишевська