22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 580/2645/21
адміністративне провадження № К/9901/44382/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дій відділу з питань перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ, викладені у листі від 06 квітня 2021 року за №2300-0305-8/21767, про зменшення розміру пенсії позивача, призначеної у 2004 році відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, у розмірі 64% від розміру заробітної плати, та проведення перерахунку пенсії відповідно до ч. ч. 2, 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII в розмірі 60% заробітної плати за відповідною посадою працівника прокуратури з обмеженням її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами доходів громадян;
- зобов'язати відповідача з 01 жовтня 2020 року перерахувати та виплатити призначену пенсію позивачу за вислугу років у розмірі 64% від розміру заробітної плати (в редакції станом на час призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII), що визначена у довідці Черкаської обласної прокуратури від 18 листопада 2020 року № 21-661 вих.20, без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01 жовтня 2020 року до моменту здійснення перерахунку.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, у розмірі 60% грошового забезпечення, визначеного у довідці Черкаської обласної прокуратури від 18 листопада 2020 року № 21-661 вих.20, з 01 жовтня 2020 року;
- зобов'язано ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, з 01 жовтня 2020 року, виходячи з 64% сум грошового забезпечення, визначених у довідці Черкаської обласної прокуратури від 18 листопада 2020 року № 21-661 вих.20 та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01 жовтня 2020 року до моменту здійснення перерахунку.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відповідач, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Предметом оскарження в даній справі є дії пенсійного органу щодо перерахунку та виплати пенсії за вислугу років.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яку суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС є необґрунтованими, оскільки такі посилання мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі.
Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Тому такі твердження не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпунктів «а», «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованим, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Посилання у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі наявні посилання скаржника, крім іншого, і на підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України, а саме: неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Проте, колегія суддів зазначає, що частина четверта статті 328 КАС України, в тому числі і її пункт 3 законодавцем визначені як підстави, з яких може бути оскаржене судове рішення, що підлягають касаційному оскарженню (за загальним правилом КАС України або за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 цього Кодексу).
Отже, так як ця справа є справою незначної складності в силу приписів пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України, заявником наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не доведена, тому обґрунтуванню підстав оскарження судових рішень, визначеним частиною четвертою статті 328 КАС України, колегія суддів оцінки не надає.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя А.І. Рибачук
Суддя Т.Г. Стрелець