23 грудня 2021 року
Київ
справа №160/1790/20
адміністративне провадження №К/9901/46846/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №160/1790/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
20.12.2021 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник), направлена до суду поштою 17.12.2021.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
1. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Проте скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (21020 грн).
Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2020 році, який містить вимоги майнового характеру у загальній сумі 4515211,43 грн, відповідно, сплаті при поданні позовної заяви підлягав судовий збір, обмежений максимальним розміром, в сумі 21020 грн.
З огляду на наведене, за подання касаційної скарги у цій справі скаржник має сплатити судовий збір у сумі 42040 грн (21020 грн * 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зі змісту касаційної скарги вбачається посилання скаржника на позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 08.04.2021 у справі №160/10137/19, від 01.04.2021 у справі №160/8847/19, від 07.12.2020 у справі №817/1795/17, від 27.01.2020 у справі №804/886/18, відповідно до якої при відсутності коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельних ділянок правомірним є застосування Кф, визначеного Порядком № 489 (з урахуванням внесених змін). Також скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.07.2021 у справі №640/9862/20, відповідно до яких з 1 січня 2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком №489, пунктом 5 розділу ІІ Порядку №489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі КВЦПЗ 2010 року. Скаржник, із посиланням на постанова Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №804/886/18, зазначає, що за актуальність інформації щодо земельної ділянки, яка міститься в Державному земельному кадастрі, відповідають, насамперед, власники та землекористувачі таких земельних ділянок. Землекористувач і несе певний тягар негативних для себе наслідків у разі, якщо відомості Державного земельного кадастру не приведені у відповідність вимогам чинного законодавства з його вини.
Зазначає, що твердження щодо можливості зазначення у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок інших дат, в тому числі стосовно визначення нормативної грошової оцінки станом на будь-яку іншу дату, було, зокрема і предметом розгляду Верховним Судом у справі №640/9862/20, а в постанові було зроблено наступний правовий висновок: «За таких обставин і доводи позивача, а так само висновки судів попередніх інстанцій про те, що витяги відповідача не відповідали формі в частині зазначення дати, на яку визначено нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відмінну від дати формування відповідних витягів є безпідставними. Ці факти не можуть впливати на оцінку правильності розрахунку відповідачем бази оподаткування та правомірності податкових повідомлень-рішень».
Проаналізувавши наведені доводи, колегія суддів вважає, що вони приведені безвідносно до висновків суду апеляційної інстанції у цій справі.
Зокрема, зі змісту постанови апеляційного суду вбачається, що вона не містить іншого правозастосування, ніж те, яке міститься у наведених скаржником постановах Верховного Суду, а підставою для задоволення позовних вимог стало те, що внесення Дніпровською міською радою до Державного земельного кадастру інформації щодо цільового використання земельних ділянок за КВЦПЗ 2010 року (що призвело до зміни коефіцієнту функціонального використання земельних ділянок з « 2,0» на « 2,5») відбулося пізніше, і до моменту внесення таких змін застосовування іншого коефіцієнту є неправомірним.
Зокрема, у постанові від 12.07.2021 у справі № 640/9862/20 Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач не вчинив дій з внесення інформації щодо коду цільового використання земельних ділянок за КВЦПЗ 2010 року, а тому контролюючий орган правомірно розраховував розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, застосовуючи коефіцієнт функціонального використання земельних ділянок « 2,0» як до таких, щодо яких відсутні відомості про код цільового призначення земель.
Отже, відсутні підстави вважати, що у постанові апеляційного суду міститься інше правозастосування, ніж викладене у постанові Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №640/9862/20, а різні за результатом рішення спричинені відмінними фактичними обставинами. Крім того, зі змісту судових рішень не вбачається між сторонами спору щодо дати формування витягів або їх форми, а тому посилання ГУ ДПС на постанову від 12.07.2021 у справі №640/9862/20 в цій частині є незмістовними.
Таким чином, приведений скаржником огляд практики Верховного Суду без взаємозв'язку із висновками суду апеляційної інстанції у цій справі, унеможливлює відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням викладеного, скаржнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №160/1790/20 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надання платіжного документа про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI;
- надання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко