про відмову у відкритті касаційного провадження
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 320/3671/21
адміністративне провадження № К/9901/44689/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.
перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ФОП ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми від 05.03.2021 №Вих-10-01.4/2168-21.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року.
Згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 04 грудня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з винесенням 05 березня 2021 року посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області постанови про порушення позивачем вимог частин 1, 3, 4, 6, 7 статті 5, частин 1, 4, 9, 10 статті 6, статті 8, частини 1 статті 10, статті 18, статті 19 Закону України «Про державний контроль дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми № Вих-10-01.4/2168-21, за якою на ФОП ОСОБА_1 відповідно до пункту 29 частини 1 статті 65 Закону України «Про державний контроль дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин» накладено штраф в розмірі десяти мінімальних заробітних плат в сумі 60 000 (шістдесят тисяч гривень) 00 копійок.
Заперечуючи правомірність вищевказаної постанови, позивач звернулася з позовом до суду.
Встановлено, що судом першої інстанції призначено та розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає загальні посилання на частину п'яту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також пункт 1 частини четвертої цієї статті. Вказані підстави мотивує тим, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 809/799/17, в ухвалі від 08 вересня 2020 року у справі № 280/5983/19, постанові від 20 березня 2018 року у справі № 810/1438/17.
Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на вищевказану судову практику, оскільки висновки, викладені у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 809/799/17 стосуються інших обставин у справі, а у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 810/1438/17 - інших правовідносин. Також є необґрунтованим посилання скаржника на висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 280/5983/19, оскільки справа не переглядалася по суті в касаційному порядку та відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства не може бути врахована при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, оскільки таким рішенням є постанова Верховного Суду.
Водночас, як убачається із змісту постанови суду апеляційної інстанції позивач у позовній заяві не заперечувала встановлених під час перевірки порушень норм законодавства. Підставою для звернення до суду стали процедурні порушення, допущенні відповідачем під час проведення перевірки, зокрема, неналежне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач була присутня під час розгляду справи про правопорушення та надала відповідні пояснення з приводу виявленого порушення, а тому невірне зазначення адреси на поштовому конверті, яким було направлено лист із повідомленням про розгляд справи, не може єдиною підставою для скасування винесеного відповідачем рішення.
З огляду на вищевикладене, Суд критично оцінює наведені підстави касаційного оскарження, оскільки вказане обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови.
2. Надіслати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя В.М. Шарапа