23 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/11996/21 пров. № А/857/22524/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.
з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання рішення незаконним та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року про повернення позовної заяви (суддя першої інстанції Волдінер Ф.А., м. Луцьк)
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства юстиції України про:
визнання незаконним рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни, що виразилися у закінченні виконавчого провадження №66148223 за виконавчим листом №140/17395/20, виданим Волинським окружним адміністративним судом 17.05.2021 та скасування постанови від 21.10.2021 про закінчення виконавчого провадження;
винесення окремої ухвали суду щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 з передачею виконавчого провадження іншому виконавцю;
роз'яснення державному виконавцю висновки суду з рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі №140/17395/20.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним рішення державного виконавця повернуто позивачу без розгляду.
Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що ним було виконано всі вимоги ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року про залишення позовної заяви без руху. Звертає увагу, що ним в позовній заяві вказано: «Мною не подано іншого позову до цього самого відповідача». Крім того, 02.11.2021 року під час подачі позовної заяви з підтвердженням звільнення від судового збору до канцелярії Волинського окружного адміністративного суду подавались дві позовні заяви та копії доданих до них документів.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання повідомлення на номер телефону, зазначений ним у матеріалах справи, вказане повідомлення прийняте ним 17.12.2021 о 09:45 год, що підтверджено телефонограмою.
Відповідач був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на офіційну електронну адресу, судова повістка одержана відповідачем 17.12.2021, що підтверджено звітом про доставку електронного листа.
Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі судді Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, в повному обсязі.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частина 5 ст. 160 КАС України містить вимоги до позовної заяви, а стаття 161 передбачає документи, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як встановлено з матеріалів справи, копію ухвали від 28.10.2021 позивач отримав 01.11.2021, що підтверджено власною розпискою ОСОБА_3 на супровідному листі Волинського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 (а.с.11).
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 28.10.2021 позивачем 02.11.2021 до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано: позовну заяву, якій зазначено, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача; копію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 та копію посвідчення учасник бойових дій серії НОМЕР_2 на підтвердження звільнення від сплати судового збору.
Із позовної заяви ОСОБА_1 видно, що в такій зазначено повне найменування (відповідача) та ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - позивача) сторін, місцезнаходження відповідача та місце проживання позивача; поштовий індекс; ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача; адреса електронної пошти позивача та номер засобу зв'язку з ним; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Колегія суддів звертає увагу, що адміністративна юстиції містить таке положення, як офіційне з'ясування всіх обставин справи, що зобов'язує суд вживати визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Таким чином, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд не повинен залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду і не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі.
Крім того, у випадку, якщо під час вирішення питання про відкриття провадження буде встановлено, що зазначене позивачем обґрунтування позовних вимог є незрозумілим, суд першої інстанції не позбавлений можливості уточнити їх під час проведення попереднього судового засідання.
Отже, суд першої інстанції дійшов хибного та передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв'язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.
Положеннями ст. 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслює значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (рішення від 25 листопада 1997 року №6-зп, від 25 грудня 1997 року №9-зп).
Звернувшись з цим позовом, фізична особа вирішила скористатися гарантованим їй правом на вирішення спору в судовому порядку.
Однак, таким правом позивач скористатися не зміг, оскільки суд першої інстанції повернув позовну заяву із посиланням на невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви.
На переконання суду апеляційної інстанції, викладене свідчить про те, що суд першої інстанції в даній ситуації застосував надміру формальний підхід і не врахував вимог ст. 55 Конституції України та ст.ст.2, 5, 6 КАС України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справи Brumarescu v. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У відповідності до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.
Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до ст. 6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування такої ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст. 243, 272, 287, 308, 310, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула