23 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10498/21 пров. № А/857/18637/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Большакової О.О., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 380/10498/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Костецьким Н.В. у м. Львів Львівської області 11 серпня 2021 року у порядку письмового провадження, дата складення повного тексту судового рішення 11 серпня 2021 року), -
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (надалі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахування листопада 2015 року як базового місяця;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, виплату здійснити із урахування виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 25.05.2018 з урахування абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (надалі також - Порядок №1078), виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 25.05.2018 з урахування абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає, його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог, наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи, вказує, що постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (надалі також - Постанова № 1013) не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015 року, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації., а тому підстави для зобов'язання відповідача здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року» відсутні. Також вважає, що індексація не є складовою грошового забезпечення, тому даний позов є публічно-правовим спором з приводу проходження та звільнення з публічної служби, який обмежується місячним строком звернення до адміністративного суду.
У відповідь на подану апеляційну скаргу представник позивача подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до листа від 20.04.2021 ВЧ НОМЕР_1 повідомила позивача, що виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у розмірі 30075, 43 грн з проведенням відповідних відрахувань буде проведена при надходженні цільового фінансування на відповідні цілі.
Згідно з розрахунком індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по 25.05.2018 нараховано індексацію із врахуванням базового місяця листопад 2015 року та березень 2018 року.
02.06.2021 відповідач скерував лист, у якому повідомив, що ОСОБА_1 проведено виплату індексації грошового забезпечення у травні 2021 року у розмірі 29624, 30 грн. (сума з відрахування військового збору у розмірі 451, 13 грн).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахування листопада 2015 року як базового місяця, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахування листопада 2015 року як базового місяця є протиправними. Також, суд встановив, що відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 травня 2018 року, однак не у належний спосіб.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі також - Закон № 2011-XII), у статті першій якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі також - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону №1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
В силу статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 1013, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Наведене підтверджується роз'ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 08.08.2017 № 78/о/66-17.
Водночас, слід зазначити, що відповідні зміни до Порядку №1078 були внесені Постановою № 1013.
Пунктом 1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі також - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відтак, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Власне, саме на вказаному вище наголошує позивач, зазначаючи, що оскільки розмір окладу позивача за посадою залишався на тому ж рівні, відповідач неправомірно розрахував індексацію за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця листопад 2015 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на положення абзаців 1 - 5 пункту 5 Порядку № 1078, викладені у редакції, чинній з 15 грудня 2015 року.
До 15.12.2015 року абзаци 1- 4 пункту 5 Порядку № 1078 були викладені в наступній редакції.
У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.
У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку.
Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв'язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов'язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).
Тобто в чинній редакції Порядку № 1078, на відміну від редакції до 15.12.2015 року, відсутнє таке поняття як «базовий місяць» для розрахунку індексації.
До того ж, зобов'язуючи відповідача при розрахунку індексації за період з грудня 2015 року - лютий 2018 року застосувати січень 2008 року як базовий безпідставне, оскільки до 15.12.2015 року діяв інший механізм визначення та обрахунку індексації.
Аналіз редакції пункту 5 Порядку № 1078, а особливо його 1 - 5 абзаців свідчить про те, що значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних окладів (стипендій), для обрахунку приймається за 1 або 100 відсотків лише коли таке підвищення відбулося після 15.12.2015 року або після цієї дати.
Прийняття підвищення тарифних окладів (стипендій), яке сталося до 15.12.2015 року, за 1 або 100 відсотків порушує таку складову верховенства права, як принцип правової визначеності, та суперечить положенням частини 1 статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тому у відповідача були відсутні підстави для застосування для обрахунку індексації позивачу січня 2008 року як базового місяця.
З огляду на викладене, здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року відповідач діяв правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Відтак, рішення суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання перерахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця підлягає скасуванню.
Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 25 травня 2018 року та зазначає наступне.
Відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення).
З аналізу приписів Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 вбачається, що обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, місяця, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників для обчислення індексації, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності.
Матеріали справи свідчать, що згідно з Розрахунком нарахованої та виплаченої індексації старшому прапорщику ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 25 травня 2018 року позивачу нараховано суму індексації у розмірі 30075,43 грн, в тому числі і за період з 01 березня 2018 року по 25 травня 2018 року із застосуванням місяця, в якому відбувається підвищення грошового забезпечення для нарахування позивачу індексації саме березня 2018 року.
Відтак, на думку апеляційного суду, відповідач належним чином використав свої дискреційні повноваження, правомірно здійснив нарахування індексації грошового забезпечення з використанням місяців, в яких відбувались підвищення грошового забезпечення, а позивачем не надано жодних доказів неправильності такого розрахунку що вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 25.05.2018 з урахування абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу також підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Невідповідність висновків суду обставинам справи вважається у тому разі, якщо останні встановлені судом повно та згідно з дослідженими ним доказами, проте висновки зі встановлених обставин зроблені невірно.
У розрізі викладеного, з врахуванням вказаного аналізу законодавства та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення вимог апеляційної скарги.
Щодо доводів апелянта про пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду у даній справі колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Водночас частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Разом із цим, частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Аналіз вищенаведених правових норм Конституції України, Законів № 2011-ХІІ, №2232-ХІІ, 1282-XII дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
Така правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом при вирішенні подібних правовідносин, а саме у постанові від 11 липня 2019 року (справа №814/2789/16), від 01 грудня 2019 року (справа №823/726/16), від 13 січня 2020 року (справа №814/1007/16), від 24 вересня 2020 року (справа №806/2883/17), від 29 вересня 2021 року (справа № 160/8332/20).
Покликання апелянта на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №9901/141/20 є безпідставним, оскільки такий стосується питання застосування строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування Указу Президента України про звільнення з посади та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а не індексації грошового забезпечення.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні спору по суті.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 380/10498/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді О. О. Большакова
В. Я. Качмар