16 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2110/21 пров. № А/857/21067/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Кушнерика М.П.
з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя першої інстанції Скраль Т.В., м. Ужгород, повний текст складено 22.09.2021)
У травні 2021 року ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Меламед Вадима звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про:
визнання бездіяльності щодо не поновлення пенсії позивачу протиправною та дискримінаційною, визнання протиправними та дискримінаційними та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії, викладеному в листі відповідача №0700-0801-8/13602 від 02.04.2021 року та визнання протиправними та дискримінаційними дій відповідача стосовно відмови поновити виплату пенсію позивачу;
зобов'язання поновити виплату пенсії позивачу з 01.06.2006 на вказаний нею банківський рахунок з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
стягнення з відповідача коштів в сумі 100,000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй протиправними та дискримінаційними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у поновленні пенсії позивачу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Меламед В. до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії залишено без руху.
У вказаній ухвалі вказано, що для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду: позовну заяву у новій редакції із зазначенням місця проживання чи перебування позивачки; оригінал довіреності на якому розміщено апостиль або ордер із визначенням підстави (договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи) уповноваженої законом на надання безоплатної правової допомоги) із приєднанням такого до ордеру.
23 червня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 21 липня 2021 року. Також у вказаній ухвалі постановлено представнику позивача надати суду до 14 липня 2021 року договір про надання правової допомоги, на підставі якого видано ордер серії АА №1073193 від 15 січня 2021 року чи доручення органу (установи), уповноваженої законом на надання безоплатної правової допомоги.
21 липня 2021 року ухвалою суду витребувано повторно від представника позивача договір про надання правової допомоги, на підставі якого видано ордер серії АА №1073193 від 15 січня 2021 року чи доручення органу (установи), уповноваженої законом на надання безоплатної правової допомоги.
17 вересня 2021 року представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 240 КАС України.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року клопотання представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Меламед В. до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Меламед В. оскаржила її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що на підтвердження повноважень адвоката Вадима Меламеда разом з позовною заявою надано ордер на надання правничої допомоги та копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, що підписані електронним цифровим підписом. Також до позовної заяви долучено довіреність від імені позивача. Саме ці документи посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги. При цьому в ордері не вказано на якісь обмеження стосовно права адвоката Вадима Меламеда на підписання позовної заяви від імені клієнта. Отже, ордер на надання правничої допомоги та копія витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, довіреність, видана в Державі Ізраїль та засвідчена печаткою Апостиль, є належним підтвердженням повноважень представника.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Позивач була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на вказану нею адресу, яка отримана 08.12.2021, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на вказану ним адресу, яка отримана 06.12.2021, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що ухвалами суду від представника позивача витребовувалися докази належного представництва, однак ним не надано суду витребуваних доказів без повідомлення причин.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно частини першої статті 57 КАС представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Частиною шостою статті 59 КАС передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
За приписами статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Згідно з пунктом 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
При цьому Закон № 5076-VI не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому можна зробити висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, на підтвердження повноважень на представництво Гаджеги Е.І. до позовної заяви адвокатом Меламед В. додано: ордер серії АА №1073193 від 15.01.2021 на надання правничої допомоги у Закарпатському окружному адміністративному суді та у Восьмому апеляційному адміністративному суді, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України. Також до позовної заяви було долучено довіреність від 18.12.2020 від імені позивача. Такі документи було підписано електронним цифровим підписом та подані через систему «Електронний суд».
Вказані документи посвідчують повноваження адвоката Меламед В. на надання правової допомоги ОСОБА_1 .
При цьому в ордері не вказано на якісь обмеження стосовно права адвоката Вадима М. на підписання позовної заяви від імені клієнта.
Отже, ордер на надання правничої допомоги серії АА №1073193 від 15.01.2021 та копія витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, довіреність, видана в Державі Ізраїль та засвідчена печаткою Апостиль, є належним підтвердженням повноважень представника Меламед В. на надання правової допомоги ОСОБА_1 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з відсутністю доказів належного представництва Меламед В. інтересів ОСОБА_1 .
Положеннями ст. 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслює значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (рішення від 25 листопада 1997 року №6-зп, від 25 грудня 1997 року №9-зп).
Звернувшись з цим позовом, фізична особа вирішила скористатися гарантованим їй правом на вирішення спору в судовому порядку.
Однак, таким правом позивач скористатися не змогла, оскільки суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду.
На переконання суду апеляційної інстанції, викладене свідчить про те, що суд першої інстанції в даній ситуації застосував надміру формальний підхід і не врахував вимог ст. 55 Конституції України та ст.ст.2, 5, 6 КАС України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справи Brumarescu v. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У відповідності до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.
Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до ст. 6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування такої ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст. 243, 308, 310, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 23.12.2021.