21 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 347/214/21 пров. № А/857/17554/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року (прийняте у м. Івано-Франківську, суддею Григорук О. Б.) у справі № 347/214/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Косівського районного суду Івано-Франківської області із вказаним позовом та просив скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 23-ФС від 21.01.2021.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 23 ФС від 21.01.2021, якою до нього застосовано штраф у розмірі 50 000,00 грн. Зазначає, що в описовій частині вказаної постанови немає фактичного викладу опису обставин, встановлених під час розгляду справи відповідно до вимог статті 283 КУпАП, що свідчить про її незаконність та наявність підстав для її скасування.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06.04.2021 цю адміністративну справу передано на розгляд за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 23-ФС від 21.01.2021.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило Управління Держпраці в Івано-Франківській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд прийшов до помилкового висновку, що штрафи за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачені частиною 2 статті 265 КЗпП України, можуть бути накладені на підставі акта документальної виїзної перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи за порушення законодавства про працю та зайнятість населення можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Таким чином, суд першої інстанції допустив довільне тлумачення норм підзаконного нормативно-правового акту, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Оскільки справа в суді першої інстанції розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в письмовому провадженні, то колегія суддів вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.02.2010 зареєстрований як фізична особа-підприємець, за основним видом діяльності «47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами».
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області 28.12.2020 провело фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого складено відповідний акт (довідка) фактичної перевірки від 28.12.2020 за реєстраційним № 090480.
В акті перевірки серед інших порушень встановлено: використання праці найманих працівників без укладення трудової угоди, а саме між ФОП ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 трудова угода не укладалася. Відтак, під час перевірки встановлено порушення статей 21 - 24 КЗпП України.
Водночас, згідно письмових пояснень ОСОБА_2 , які надані під час складення акту, нею зазначено у графі місце роботи, посада, найменування роботодавця «допомагала підприємцю ОСОБА_1 » (а. с. 43).
У відповідності до листа від 29.12.2020 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області надіслало для розгляду в межах компетенції матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , зокрема акт № 090480 від 28.12.2020.
21.01.2021 Головним управлінням Держпраці в Івано-Франківській області на підставі висновків акту № 090480 від 28.12.2020, винесено постанову про накладення штрафу № 23-ФС, якою на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50 000 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що актом фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 28.12.2020 № 090480 встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність, за яке передбачена саме абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, тому, відповідач був зобов'язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування, оскільки акт фактичної перевірки ДПС не є підставою для прийняття рішення про накладення штрафу.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі ПК України) та відповідно до такої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо) (пункт 80.6 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки.
Відповідно до підпункту 20.1.47 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право отримувати пояснення від роботодавців та/або їх працівників, та/або осіб, праця яких використовується без документального оформлення, під час проведення перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання податковим агентом податкового законодавства щодо оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом.
Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі КЗпП України) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок № 509), у пункті 1 та 2 якого визначено механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Тобто, акт перевірки територіального органу ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 260/586/20.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без дотримання визначеного законом способу його прийняття, тобто з порушенням процедури, яка повинна обов'язково включати в себе захід державного нагляду (контролю), а саме - інспекційне відвідування, що проводиться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів, оскільки акт фактичної перевірки ДПС не є підставою для прийняття рішення про накладення штрафу.
Щодо факту самого порушення, колегія суддів зазначає таке.
Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до частини 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Разом з тим, у постанові від 05.10.2020 у справі № 560/407/19 Верховний Суд вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Як видно з акта фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 28.12.2020 № 090480, спеціалістами ГУ ДПС в Івано-Франківської області під час проведення фактичної перевірки позивача за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено порушення законодавства про працю (статей 21 - 21 КЗпП), а саме, використання праці найманих працівників без укладення трудового договору.
Трудова угода між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалася. У письмових поясненнях від 21.12.2020 ОСОБА_2 зазначила, що допомагає ФОП ОСОБА_1 здійснювати продаж товару. Загальний стаж роботи на цій посаді становить 1 день. Режим роботи з 09.00 до 21.00. Факт виконання роботи продавця підтверджується поясненнями особи, у якому вона зазначає, що 21.12.2020 продала 1 пляшку пива «Закарпатське» за ціною 18 грн, сигарети «ELEM» за ціною 52 грн, вафельну за ціною 4 грн, шоколадку за ціною 20 грн, горілку «Пшенична» за ціною 90 грн.
Отже, актом перевірки територіального органу ДПС підтверджується порушення позивачем законодавства про працю, а саме, допущення працівника до роботи без укладення трудового договору та неподання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу ДПС за місцем обліку його, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо доводів позивача, що в оскаржуваній постанові не зазначено опису обставин, установлених під час розгляду справи, колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки така відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 19.05.2020 № 920.
При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не наведених жодних доводів в спростування допущення ним вказаного порушення.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови та відсутність правових підстав для її скасування, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст.229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в адміністративній справі №347/214/21 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин