466/2124/21
2/465/2749/21
Іменем України
(заочне)
21.12.2021 року м.Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Ванівського Ю.М.
секретаря судового засідання Лозинського Т.-Р.А.
представника позивача Шира М.В.
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про витребування безпідставно отриманих коштів,-
встановив:
позивач звернувся до суду із позовною заявою про витребування безпідставно отриманих коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 6жовтня 2020 року сплатив 29693,30 грн. на відповідний рахунок Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у Держказначейській службі України в оплату боргу (штрафу) за виконавчим провадженням №61631817, що підтверджується квитанцією №ПН997 від 06.10.2020. Для проведення вищезазначеного платежу позивач сплатив 356,30 грн. комісії банку, що підтверджується квитанцією РК0997 від 06.10.2020р. Вищезазначена оплата за квитанцією №ПН997 від 06.10.2020 р. відбулась на підставі аркуша з реквізитами, що були надані державним виконавцем Шевченківського ВДВС позивачу, в яких зазначався поточний рахунок для сплати боргу за виконавчим провадженням 61631817, зокрема у аркуші з реквізитами зазначалося:
Поточний рахунок одержувача платежу - UA378201720355239001000700915;
Ідентифікаційний код одержувача платежу - 35009321;
Найменування одержувача платежу - Шевченківський ВДВС у м.Львові Західного МРУ МЮ (м.Львів);
Найменування установи банку - Держказначейська служба України м.Київ;
Код установи банку - 820172;
Призначення платежу - борг згідно АСВП №61631817/ДВ20;
Складові суми до сплати (29693,21) - Борг - 26539,29, витрати - 500,00, виконавчий збір - 2653,92.
Згідно з Листом Шевченківського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) № В-20/ре99 від 04.01.2021р. боржником у виконавчому провадженні №61631817 є ОСОБА_2 . Цим же листом повідомлялось, що внаслідок внесення позивачем оплати квитанцією №ПН997 від 06.10.2020р. заборгованість за виконавчим провадженням №61631817 була повністю погашена. 13.10.2020 р. державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №61631817 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом. Сума боргу, зазначена в листі №В-20/ре 99 від 04.01.2021 р. без врахування виконавчого збору та витрат виконавчої служби - 26539,29 грн. - відповідає сумі боргу, що вказана в Аркуші з реквізитами - 26539,29 грн. Цим же Листом підтверджено, що позивач звернувся до державного виконавця щодо реквізитів для оплати даного боргу, після чого позивач і оплатив його із врахуванням виконавчого збору та витрат виконавчої служби, що підтверджується квитанцією №ПН997 від 06.10.2020р.
Таким чином, згідно з відомостями, що наводилися Шевченківським ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у листі №в-20/ре99 від 04.01.2021 р. позивач на відміну від відповідача не був боржником у виконавчому провадженні №61631817. Тобто у позивача не було зобов'язання погасити борг у виконавчому провадженні №61631817 в сумі 29693,30 грн. Проте, таке зобов'язання мало місце щодо відповідача. Таким чином, внаслідок сплати позивачем квитанцією №ПН997 від 06.10.2020 р. грошових коштів в сумі 29693,30 зобов'язання відповідача припинилося шляхом його належного виконання. Із зазначеного випливає, що внаслідок здійснення позивачем оплати квитанцією №ПН997 від 06.10.2020 р. відбувся перехід права власності на кошти в сумі 29693,30 грн. від позивача до відповідача, внаслідок якого відповідач набув за рахунок позивача майно у вигляді коштів у сумі 29 693,30 грн. 15 жовтня 2020 року позивач сплатив 1204,00 грн. на відповідний рахунок Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у Держказначейській службі України в оплату боргу за виконавчим провадженням №56315065, що підтверджується квитанцією №1-1929 К від 15.10.2020р.
Згідно з листом Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) №195ов від 12.03.2021 боржником у виконавчому провадженні №56315065 є ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Цим же листом повідомлялось що внаслідок внесення позивачем оплати квитанцією №1-1929К від 15.10.2020 р. заборгованість за виконавчим провадженням №56315065 була повністю погашена у зв'язку з чим, 22.10.2020 р. державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №56315065 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, згідно з відомостями що наводились Сихівським відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у Листі №195 ов від 12.03.2021 р. позивач на відміну від відповідача не був боржником у виконавчому провадженні №56315065. Тобто у позивача не було зобов'язання погасити борг у виконавчому провадженні №56315065 в сумі 1204,00 грн. Проте, таке зобов'язання мало місце щодо відповідача. Таким чином, внаслідок сплати позивачем квитанцією №1-1929К від 15.10.2020р. грошових коштів в сумі 1204,00 грн. зобов'язання відповідача припинилося шляхом його належного виконання. Із зазначеного випливає, що внаслідок здійснення позивачем оплати квитанцією №1-1929К від 15.10.2020 р. відбувся перехід права власності на кошти в сумі 1204,00 грн. від позивача до відповідача, внаслідок якого відповідач набув за рахунок позивача майно у вигляді коштів у сумі 1204,00 грн.
Таким чином слід зробити висновок, що відповідач 06.10.2020 р. та 15.10.2020 р. набув за рахунок позивача майно у вигляді грошових коштів в розмірі 30897,30 грн., що підтверджується розрахунком. Просить позов задоволити.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що в 2020 році позивач дізнався, що органами виконавчої служби відкрито виконавче провадження щодо стягнення з нього заборгованості. Для закриття заборгованості він звернувся у виконавчу службу з метою отримання реквізитів та сум заборгованостей щоб їх оплатити. Серед аркушів з реквізитами для оплати був аркуш з реквізитами для оплати заборгованості відповідача. Відповідач відмовляється повернути позивачу ці грошові кошти. Просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Крім цього, відповідач не скористався своїм процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 24.05.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про витребування безпідставно отриманих коштів, залишено без руху.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 12.08.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши думку представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із такого.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що згідно квитанції ОСОБА_1 оплатив 29 693, 30 грн. на відповідний рахунок Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у Держказначейській службі України в оплату боргу (штрафу) за виконавчим провадженням №61631817.
Згідно листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 04.01.2021, на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебувало виконавче провадження №61631817 з примусового виконання - виконавчого листа №Ф-5468-52У виданого 07.11.2019 Головним управлінням ДПС у Львівській області про стягнення з ОСОБА_2 26539,29 грн., відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». 24.03.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 06.10.2020 до державного виконавця звернувся громадянин ОСОБА_1 для отримання реквізитів для оплати даного боргу за номером виконавчого провадження №61631817. Після чого, ОСОБА_1 оплатив дану заборгованість, а також збір та витрати виконавчої служби, що підтверджується квитанцією №ПН997 від 06 жовтня 2020 року. 13.10.2020 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно квитанції №РКО997 від 06.10.2020 ОСОБА_1 оплатив комісію за прийом платежу у сумі 356,30 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав аркуш з реквізитами для оплати, згідно якого призначенням платежу є: борг згідно АСВП №61631817/ДВ20, усього до оплати 29 693,21 грн.
Крім цього, судом встановлено,що згідно квитанції №1-1929К від 15.10.2020 р. ОСОБА_1 оплатив 1 204,00 грн., отримувачем є Сихівський ВДВС у м.Львові, призначення платежу: сплата боргу ВП6315065.
Згідно листа Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 12.03.2021 р., у Сихівському ВДВС у місті Льовві перебувало виконавче провадження №56315065 з виконанням постанови БР012136 виданої 14.01.2018 р. УПП про стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) штрафу в розмірі 850,00 грн.
15.10.2020 р. на рахунок відділу надійшли кошти в сумі 1204 грн. з призначенням платежу сплата боргу у в/п 56315065. 22.10.2020р. перераховано заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. 22.10.2020 р. відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормамиглави 83 ЦК України.
Згідно з ст.1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Отже,стаття 1212 ЦК Українирегулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Доказів стосовно правомірності набуття ( збереження) грошових коштів, що є предметом судового розгляду, відповідач ОСОБА_2 суду не надав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що грошові кошти були набуті відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
Зважаючи на те, що відповідач безпідставно набуті кошти не повернув, доказів протилежного суду не надав, виходячи із принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, вирішуючи справу на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення коштів підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідно до змісту частини 2 цієї статті інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
З огляду на викладене,з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,81,223, 229,247,258,259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про витребування безпідставно отриманих коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 31 262 ( тридцять одну тисячу двісті шістдесят дві) гривні 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя Ванівський Ю.М.