Справа № 449/1257/21
"16" грудня 2021 р. м. Перемишляни
Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді: Гуняк О.Я.,
за участю секретаря судових засідань: Кісіль С.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом представника позивча ОСОБА_1 - адвоката Медик Олега Івановича до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
представник позивча ОСОБА_1 - адвокат Медик Олег Іванович, звернувся до Перемишлянського районного суду Львівської області з позовною заявою, в якій просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , кошти в рахунок боргу згідно договору позики в сумі 20000 грн.; сплачений судовий збір за подання позовної заяви до суду та витрати на професійну правничу допомогу.
Позов мотивує тим, що 31 жовтня 2020 року позивачка ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_3 , що проживає у м.Перемишляни Львівської області грошові кошти в сумі 20 000 грн 00 коп в якості позики. Зазначає, що з відповідачкою, позивачка була знайома по роботі і кошти були терміново їй потрiбнi для власних потреб та були передані позивачкою у місті Перемишляни. Стверджує, що вiдповiдачка просила кошти на термiн один тиждень, однак після закінчення такого кошти не повернула. Звертає увагу, що на підтвердження усної домовленості того ж дня 31 жовтня 2020 року між позивачкою та відповідачкою було укладено письмовий договір позики коштів, відповідно до якого ОСОБА_4 надала власноручно підписану розписку про отримання коштів і зобов'язання їх повернути. Додатково зазначає, що позика надавалася без жодних умов, а саме без нарахування відсотків за користування коштами та без нарахування неустойки в разі несвоєчасного повернення боргу. Також стверджує, що згідно договору позики та розписки вiдповiдачка зобов'язалася повернути кошти позивачці до 06 листопада 2020 року, однак коли настав момент повернення коштів і ОСОБА_1 звернулася з такою вимогою, вiдповiдач відповiла, що ще не готова повернути борг і попросила відтермінувати його повернення до кінця року. Наголошує, що позивач погодилася, однак після Нового року, Н. Кiс перестала відповідати на телефонні дзвінки, відтак вважає, що вона ухиляється від повернення боргу та добровільно повернути борг відмовляється.
В призначене судове засідання, позивач та його представник не з'явилися, проте від останнього надійшла заява, згідно з якою представник позивча просить проводити розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують повністю.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася та не повідомила суд про причини неявки, хоч про час, місце та дату судового засідання повідомлялася належним чином про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Дослідивши обставини справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно Договору позики від 31.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позикодавець зобов'язався передати, а позичальник прийняти у власність 20000 грн. Зазначену суму грошей, позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві в строк до 06 листопада 2020 року (п.2 договору). Відповідно до п.1.1. факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною позичальником в момент передачі йому суми позики.
Відповідно до письмової розписки від 31.10.2020 р., ОСОБА_2 , отримав в позику від ОСОБА_1 , грошові кошти в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень, які зобов'язалася повернути в строк до 06.11.2020 року.
За змістом статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до висновку зробленого Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу, позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
На підставі зібраних доказів судом встановлено, що на час розгляду справи в суді відповідач не повернув позивачу борг в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень, а тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму боргу.
Щодо стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат,за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно доч.8ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено,що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката,несуть сторони,крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу,пов'язану зі справою,включаючи підготовку до її розгляду,збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми,що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката,необхідних для надання правничої допомоги,встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів,які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом,та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничоїдопомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); 2) часом,витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,за клопотанням іншої сторони,зменшити розмір витрат на правничу допомогу,які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Велика Палата Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до п. 4.1 договору №9-ц про надання правової допомоги за надання послуг правової допомоги, клієнт зобов'язаний оплатити виконавцю винагороду за всі відпрацьовані години.
Згідно п. 4.3 вказаного договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої юридичної допомоги і її вартість.
Згідно Акта прийому-передачі, розрахунку та детального опису послуг правового характеру від 16.12.2021 р., загальна вартість наданих послуг, виконаних адвокатом Медик Олегом Івановичем, становить 5800 грн, за надані адвокатом наступні послуги правового характеру:
-вивчення обставин справи, консультації заявника з питань захисту порушеного права при стягненні боргу за договором позики та перспектив судового оскарження - 900 грн;
-аналіз законодавства та правових позиці Верховного Суду з питань стягнення боргу, підготовка та формування позовної заяви - 2400 грн;
-моніторинг сайту суду тa Єдиного державного реєстру судових рішень, отримання та ознайомлення з ухвалами суду - 600 грн;
-відправка поштової кореспонденції, копіювання та сканування документів - 400 грн;
-участь в судовому засіданні Перемишлянського районного суду Львівської області 16.12.2021 р. - 1500 грн.
Як вбачається з квитанції №25 від 16.12.2021 р. ОСОБА_1 оплатила юридичні послуги адвокату Медик Олегу Івановичу в сумі 5800 грн., згідно Договору про надання правової допомоги
№9-ц від 01.04.2021 року.
Відповідно до правової позиції, висловленої об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17 (провадження №61-7550св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
Таким чином суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (вивчення норм законодавства, обсягу доказів, підготовка додаткових пояснень), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає за можливе заяву задовольнити.
При цьому, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 908 грн. 00 коп. - судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , борг згідно договору позики від 31.10.2020 року, в сумі - 20 000 гривень (двадцять тисяч гривень) 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 5800 (п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в розмірі - 908 грн. 00 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Позивач:
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя О. Я. Гуняк