Справа № 320/4628/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
22 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФ України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача від 20.05.2020 щодо проведення перерахунку та виплаті пенсії та доплат до пенсії відповідно до вимог ст.39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум та індексу інфляції за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до заяви позивача;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 8 мінімальних пенсiй за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до заяви позивача, з врахуванням індексу інфляції та без обмеження максимальним розміром.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року позов задоволено частково, визнано протиправною відмову ГУ ПФ України у Київській області від 20.05.2020 щодо проведення перерахунку та виплати пенсії та доплат до пенсії відповідно до вимог ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум та індексу інфляції за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до заяви ОСОБА_1 , зобов'язано ГУ ПФ України у Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до заяви позивача, з врахуванням індексу інфляції. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідні виплати здійснені позивачу у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що відповідає вимогам законодавства. В поданому до суду апеляційної інстанції клопотанні відповідач просив позов залишити без розгляду.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що за період 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач нарахував та виплатив позивачу пенсію у розмірі, що є меншим за розміри, визначені Законом №796-ХІІ.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію по II групі інвалідності на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж дали наслідок чорнобильської катастрофи».
30.04.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії, у якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 по 02.08.2014, у відповідь на яку листом від 20.05.2020 №2461-4368/Б-02/8-1000/20 відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті пенсії, підвищень та доплат до неї зазначаючи, що Кабінетом Міністрів України 23 листопада 2011 року прийнято постанову № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено інші розміри пенсій, доплат та підвищень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.15-16).
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що у період з 1 січня 2014 року до 2 серпня 2014 року нарахування позивачу пенсійних виплат потрібно було здійснювати у відповідності до ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Частинами 1, 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Колегія суддів не може врахувати обставину щодо звернення позивача до органів Пенсійного фонду у квітні 2020 року щодо здійснення відповідного перерахунку та отримання у травні 2020 року відмови, як підстави для обрахунку строків звернення до суду саме з цього часу, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до відповідача з січня 2014 року, враховуючи, що позивач просить здійснити перерахунок його пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
Пенсія є періодичним щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір був відомий позивачу щомісячно при її отриманні.
Положення ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Натомість у даній справі наведені норми не підлягають застосуванню, оскільки за їх змістом, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №804/4217/18, від 06 жовтня 2021 року у справі №140/3746/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Зазначена позиція також підтримана Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, в якій викладено висновок, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву (звернувся за юридичною консультацією) не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 6 років після отримання пенсії за січень-серпень 2014 року.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, з огляду на те, що позивач просив провести перерахунок пенсії з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, а з даним позовом звернувся лише в травні 2020 року, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені висновки Верховного Суду колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи у зв'язку з чим наявні підстави для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року із залишенням позову без розгляду.
Керуючись ст.ст.123, 240, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 22 грудня 2021 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма