Справа № 640/6975/21 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.
22 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у м.Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМЕГА» про стягнення суми штрафних санкцій,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ТОВ «АКМЕГА», в якому просив стягнути з відповідача суму штрафу згідно з постановою про накладення штрафу від 24 червня 2020 року №132 у розмірі 51000,00 грн до державного бюджету.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в даному випадку тримісячний строк звернення до суду з даним позовом розпочинається після завершення шестимісячного строку для оскарження відповідачем постанови про накладення штрафу від 24 червня 2020 року №132.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.ст.311-312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку щодо пропуску позивачем визначеного ст.122 КАС України строку для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень з даним позовом.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до ч.1 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Згідно з п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
В мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено, що отримавши 01 липня 2020 року постанову від 24 червня 2020 року № 132 відповідач у добровільному порядку у передбачений чинним законодавством строк її не виконав, відтак підставою, яка надала позивачу право на пред'явлення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції є встановлення факту несплати відповідачем відповідного штрафу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення, відповідно, ГУ Держпродспоживслужби в м.Києві набуло право звертатися до суду з відповідним позовом через 15 днів після отримання позивачем відповідної постанови, в даному випадку - з 16 липня 2020 року, тобто, строк звернення позивача до суду сплинув 16 жовтня 2020 року. Натомість, вказану позовну заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва ГУ Держпродспоживслужби у м.Києві направлено засобами поштового зв'язку лише 11 березня 2021 року, тобто з пропуском тримісячного строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, тому останньому необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску та доказів на підтвердження таких обставин.
Вказана ухвала отримана позивачем 15.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.11).
На виконання вимог вказаної ухвали позивач 23.04.2021 направив до суду заяву, в якій зазначив про не порушення строку звернення до суду, оскільки строк для оскарження відповідачем постанови від 24.06.2020 №132 завершився 02.01.2021, тому звертаючись з даним позовом до суду позивачем дотримано встановлений процесуальним законодавством тримісячний строк.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
В обґрунтування свої доводів щодо дотримання визначених процесуальним законодавством строків звернення до суду з даним позовом, позивач посилається на безпідставність врахування судом першої інстанції позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2021 у справі №420/11261/20, за якою перебіг тримісячного строку звернення ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою вказаного органу, починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб'єктом господарювання копії відповідного рішення в судовому порядку, оскільки переглянуті Верховним Судом правовідносини були врегульовані Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», в той час, як правовідносини в даній справі виникли при застосуванні положень іншого закону, а саме Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Колегія суддів звертає увагу, що норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» в частині встановлення строків для добровільного виконання постанов про накладення штрафу є тотожними, оскільки відповідно до ч.6 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку. Суб'єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку. У разі оскарження рішення у суді суб'єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.
Питання встановлення строків звернення до суду у даній категорії справ вже було предметом розгляду Верховним Судом, зокрема у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №320/5809/21 викладено правовий висновок, що підставами, які надали позивачу право на пред'явлення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі 51000 грн., є встановлення факту несплати позивачем відповідного штрафу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення. Суд зазначає, що частиною статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлено, що суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку. З аналізу вказаних вище норм Закону вбачається, що перебіг тримісячного строку звернення ГУ Держпродспоживслужби в Київській області до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою позивача, починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб'єктом господарювання копії відповідного рішення позивача. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2020 року у справі №826/925/18.
Таким чином, саме з моменту завершення п'ятнадцятиденного строку після отримання суб'єктом господарювання постанови про накладення штрафу, накладеного відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», для його добровільної сплати, у суб'єкта владних повноважень виникає право на звернення до суду, яке обмежено тримісячним терміном.
Судом першої інстанції встановлено та визнається позивачем, що постанова про накладення штрафу від 24 червня 2020 року №132 отримана відповідачем 01.07.2020, строк для добровільного виконання завершився 16.07.2020 та саме з цього часу розпочався перебіг тримісячного строку звернення до суду з позовом про стягнення такого штрафу, який завершився 16.10.2020, в той час, як даний позов направлено до суду засобами поштового зв'язку 11.03.2021 (а.с.7).
При цьому, позивач не наводить жодних поважних причин, які унеможливили його звернення до суду з даним позовом у передбачений процесуальним законодавством строк.
Таким чином, всупереч вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 про залишення позовної заяви без руху, позивачем не надано заяви про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом із повідомленням про наявність поважних причин такого пропуску.
Таким чином, оскільки з даним позовом до суду першої інстанції позивач звернувся поза межами встановленого процесуальним законодавством тримісячного строку та на вимогу суду не подав заяву про поновлення такого строку із наведенням поважних причин його пропуску, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви в силу ч.2 ст.123, п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у м.Києві - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року про повернення позовної заяви - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 22 грудня 2021 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма