Справа № 620/6410/21 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
22 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кучми А.Ю., Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Варвинського районного відділу УМВС в Чернігівській області про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - відповідач-1), Варвинського районного відділу УМВС в Чернігівській області (далі - відповідач-2), у якому просив:
- стягнути з Варвинського районного відділу УМВС в Чернігівській області на його користь заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу за період з 13.09.2018 по 18.06.2019, з 07.02.2020 по 06.05.2020 та з 13.01.2021 по 10.06.2021;
- стягнути з Варвинського районного відділу УМВС в Чернігівській області на його користь компенсацію за не використані дня щ0орічної відпустки у кількості 203 дня.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з огляду на те, що зі змісту позовної заяви суд не вбачав чітких позовних вимог та викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо кожного з відповідачів окремо.
Позивачу надано десятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали суду для усунення недоліків поданого адміністративного позову.
Від позивача 01.07.2021 до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви, до якої позивачем долучено уточнену позовну заяву, в якій останній просив:
- стягнути з Варвинського районного відділу УМВС в Чернігівській області на його користь заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу за період з 13.09.2018 по 18.06.2019, з 07.02.2020 по 06.05.2020 та з 13.01.2021 по 10.06.2021;
- стягнути з Варвинського районного відділу УМВС в Чернігівській області на його користь компенсацію за не використані дня щорічної відпустки у кількості 203 дня;
- Ліквідаційній комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області надати всі відповідні документи по нарахуванню та виплаті заробітної плати.
Розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви та уточнену позовну заяву Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви у зв'язку із неусуненням недоліків, про що виніс відповідну ухвалу від 07.07.2021.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не виконано умов ухвали про залишення позовної заяви без руху від 18.06.2021, а відтак, позов підлягає поверненню на підставі пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського оружного адміністративного суду від 07.07.2021 про повернення позовної заяви та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі, порушено норми процесуального права.
Зокрема, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність встановлених пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України підстав для повернення позовної заяви, оскільки, позовні вимоги до відповідачів є обґрунтованими.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні.
Відповідач-1 та відповідач-2 своїм правом на подання відзиву не скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.
Ключовим питанням у даній справі, що підлягає вирішенню судом апеляційної інстанції, є правомірність повернення судом першої інстанції позовної заяви на підставі вимог, встановлених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог пунктів 3, 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог,встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно частини шостої статті 169 КАС України копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
За правилами частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З аналізу наведених норм КАС України вбачається, що метою залишення позову без руху є усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
При цьому, особа, яка подала позов не у відповідності до встановлених вимог, має бути обізнана про недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і строк, встановлений для усунення недоліків.
Як вбачається зі змісту ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачу судом першої інстанції було надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
Так, з матеріалів справи слідує, що 01.07.2021 на виконання ухвали суду від 18.06.2021, позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, шляхом викладення позовних вимог в наступній редакції:
- стягнути з Варвинського районного відділу УМВС в Чернігівській області на його користь заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу за період з 13.09.2018 по 18.06.2019, з 07.02.2020 по 06.05.2020 та з 13.01.2021 по 10.06.2021;
- стягнути з Варвинського районного відділу УМВС в Чернігівській області на його користь компенсацію за не використані дня щорічної відпустки у кількості 203 дня;
- Ліквідаційній комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області надати всі відповідні документи по нарахуванню та виплаті заробітної плати.
Проте, констатуючи невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції, вказав на те, що зі змісту позовної заяви судом не вбачалося змісту позовних вимог та викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо кожного з відповідачів окремо.
Колегія суддів, перевіривши зміст та обґрунтування позовної заяви, заяв позивача про усунення недоліків позовної заяви, та доводи окружного суду, що покладені в основу для висновку про неусунення позивачем недоліків позовної заяви, вважає за необхідне вказати таке.
У частині висновків суду про невідповідність вимогам КАС України, позовних вимог про зобов'язання відповідачів, суб'єктів владних повноважень вчинити дії, варто врахувати наступне.
Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, крім іншого, шляхом визнання дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до норм частини другої, третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з Варвинського районного відділу УМВС в Чернігівській області на його користь заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу за період з 13.09.2018 по 18.06.2019, з 07.02.2020 по 06.05.2020 та з 13.01.2021 по 10.06.2021; стягнення з Варвинського районного відділу УМВС в Чернігівській області на його користь компенсації за не використані дні щорічної відпустки у кількості 203 дня не можуть вважатися невідповідністю позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України та слугувати підставою для залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вказане, рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв'язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви встановлених ухвалою від 18.06.2021 є неправомірним, оскільки вимоги викладені у позовній заяві відповідають вимогам статей 160, 161 КАС України.
Так, формулювання позовних вимог, у відповідності з вимогами КАС України, зокрема, спрямоване на дотримання розгляду спору, у відповідності з обгрунтуваннями позовної заяви та її вимогами, задля належного та ефективного захисту прав особи, яка звернулась до суду. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Згідно статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Разом з тим, пунктом 4 частини першої статті 245 КАС України, передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Водночас, слід врахувати, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому, нечітке формулювання позовних вимог, у даному випадку, не є підставою для повернення позовної заяви позивачеві, та позбавлення цим самим гарантованого права на доступ особи до правосуддя, адже саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та у якій частині позовні вимоги є обгрунтованими/необгрунтованими.
Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, адже мотивувальна частина позовної заяви дає змогу встановити у чому саме полягає протиправність дій відповідача та з яким саме рішенням позивач пов'язує такі дії.
Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на те, що заявлені апелянтом вимоги про задоволення позову не входять до компетенції суду апеляційної інстанції та мають вирішуватись у суді першої інстанції під час розгляду справи.
Ураховуючи, що доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі №620/6410/21 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді: А.Ю. Кучма
А.Б. Парінов