Справа № 640/23898/20 Головуючий у І інстанції - Клименчук Н.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
22 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, Державна судова адміністрація України, Києво-Святошинський районний суду Київської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нарахування та виплати судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020, обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити недоотриману частину.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування Відповідачем суддівської винагороди, у спірному періоді, відбулось всупереч вимогам ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення її прав та стало підставою для звернення до суду. Також посилається на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нарахування та виплати судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області нарахувати ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 у розмірі, встановленому ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без врахування обмежень, встановлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553- IX.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
В апеляційній скарзі Відповідач також зазначає, що прийняття рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 не є підставою для нарахування та виплати позивачу недорахованої суддівської винагороди відповідно до ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", так як зазначене рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року про відкриття провадження у справі було, зокрема, залучено Державну судову адміністрацію України, Києво-Святошинський районний суду Київської області до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України надати суду до 09 грудня 2021 року письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо:
- обсягу виділення коштів на виплату суддівської винагороди протягом періоду з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року включно;
- виділення бюджетних асигнувань для виплати суддівської винагороди у повному обсязі відповідно до вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" протягом періоду з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року включно;
- обсягу бюджетних асигнувань, призначених для виплати суддівської винагороди протягом періоду з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року включно, Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Київській області;
- обсягу бюджетних асигнувань, призначених для виплати суддівської винагороди протягом періоду з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року включно, Києво-Святошинському районному суду Київської області.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області надати суду до 09 грудня 2021 року письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо:
- обсягів виділення коштів для Києво-Святошинського районного суду Київської області на виплату суддівської винагороди протягом періоду з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року включно;
- обсягів використаних коштів Києво-Святошинським районним судом Київської області на виплату суддівської винагороди протягом періоду з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року включно, та їх залишків протягом зазначеного періоду.
06 грудня 2021 року на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року Державною судовою адміністрацією України надано до суду лист, в якому зазначено, що кошторисні призначення Територіального управління ДСА в Київській області для місцевих загальних судів за кодом економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ) 2111 «Заробітна плата» станом на 31.12.2020 становили 267 117,291 тис. гривень. Також, проінформовано, що зміни до кошторису Територіального управління ДСА в Київській області стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» Державною судовою адміністрацією України у 2020 році не вносились.
13 грудня 2021 року на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Київській області подано до суду заяву, в якій зазначено, що обсяг виділених та використаних коштів для Києво-Святошинського районного суду Київської області на виплату суддівської винагороди протягом періоду з 01.04.2020 по 31.08.2020 становив - 2817561,26 грн.
Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Указом Президента України «Про призначення суддів» № 674/2008 від 25.07.2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 06.06.2013 № 326-VII Позивача обрано на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково.
За період з 01.01.2020 по 18.04.2020 Позивачу була нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року та відповідних доплат.
Проте, за період з 18.04.2020 по 30.04.2020 суддівську винагороду Позивачу нараховано та виплачено не відповідно до положень ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а в обмеженому розмірі згідно зі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.
Вказані обставини підтверджуються Довідкою Відповідача про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 28.08.2020.
Враховуючи неправомірним обмеження нарахування та виплату суддівської винагороди за спірний період, Позивач звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом застосування Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами згідно Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ, всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), у спірний період, Відповідач вчинив дії, що порушують права та гарантії незалежності судді, тобто Позивача у справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Отже, розмір суддівської винагороди, у тому числі будь-які його обмеження, можуть визначатися виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом з тим, 12.03.2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18.04.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року № 553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 наступного змісту:
«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).».
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно частин 1-4 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, то суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 визнано неконституційними вказані положення частини першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України.
Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії підстави для їх застосування втрачені у зв'язку з цим обмеженням, а кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів робить висновок, що обмежуючи розмір суддівської винагороди, шляхом внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», всупереч вимогам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, а також правовим позиціям Конституційного Суду України щодо незалежності суддів, законодавець створив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і Відповідач у даній справі, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії незалежності суддів, в тому числі Позивача по даній справі.
Однак, необхідність виконання Відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії суддів.
Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди Відповідач мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», при цьому, застосування ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» суперечить змісту ст. 130 Конституції України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нараховуючи та виплачуючи Позивачу суддівську винагороду із застуванням ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Відповідач діяв з порушенням вимог ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав Позивача та гарантій незалежності судді.
Таким чином, обмеження виплати Позивачеві, починаючи з 18.04.2020 року, суддівської винагороди розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року № 553-IX, було неправомірним, на чому також наголосив і Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 року у справі № 340/1916/20.
Так, Верховний Суд зазначив, що Закон № 553-ІХ (яким внесено зміни до Закону № 294-ІХ, зокрема доповнено його ст. 29 (п. 10 розділу І Закону № 553-ІХ) не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону № 1402-VIII (стосовно розміру суддівської винагороди), а тому такий закон не може встановлювати розміру винагороди судді. Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв'язку з набранням чинності Законом № 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII.
Нормотворчі колізії є непоодиноким явищем всередині системи права, тому якщо усе ж склалася ситуація із суперечливим правовим регулюванням, як у цій справі, її вирішення, на думку колегії суддів, має ґрунтуватися на підході, відповідно до якого перевагу у застосуванні має спеціальна правова норма, якщо її видання передбачено актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд зазначив, що для спірних правовідносин спеціальними є норми ст. 135 Закону № 1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ). Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож «спеціальність» Закону № 1402-VIII, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення ч. 2 ст. 130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).
Закон № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в ч. 2 ст. 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному Кодексі України. Вказаний закон не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Зважаючи на вказане, Верховний Суд констатує, що обмеження виплати Позивачеві, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди на підставі статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ) було неправомірним.
Враховуючи вищенаведене, Відповідач всупереч приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII застосував до спірних правовідносин положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», якими ці відносини, як зазначалось вище, не регулюються, внаслідок чого безпідставно обмежив розмір суддівської винагороди Позивача та в період з 18 квітня до 28 серпня 2020 року виплачував зазначену винагороду в обмеженому розмірі, а тому, вказані дії є протиправними.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ТУ ДСА України в Київській області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не мало правових підстав для невиконання вимоги ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» про застосування обмеження максимального розміру, у т.ч. суддівської винагороди 10 мінімальними заробітними платами та і надалі нараховувати і виплачувати суддівську винагороду всупереч вказаній нормі, а також доводів апеляційної скарги про те, що у період з 18.04.2020 року по 30.04.2020 року норма про застосування обмеження суддівської винагороди 10 мінімальними заробітними платами була чинною та підлягала застосуванню, тому Відповідач, здійснюючи нарахування та виплату суддівської винагороди суддям, у т.ч. і Позивачу, за рахунок бюджетних коштів, не міг здійснювати її нарахування, ігноруючи норми бюджетного законодавства України, то колегія суддів вважає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки розмір суддівської винагороди у період існування спірних правовідносин мав визначатися саме приписами ст. 135 Закону № 1402-VIII.
Більш того, 06 грудня 2021 року на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року Державною судовою адміністрацією України надано до суду лист, в якому зазначено, що кошторисні призначення Територіального управління ДСА в Київській області для місцевих загальних судів за кодом економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ) 2111 «Заробітна плата» станом на 31.12.2020 становили 267 117,291 тис. гривень. Також, проінформовано, що зміни до кошторису Територіального управління ДСА в Київській області стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» Державною судовою адміністрацією України у 2020 році не вносились.
Крім того, 13 грудня 2021 року на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Київській області подано до суду заяву, в якій зазначено, що обсяг виділених та використаних коштів для Києво-Святошинського районного суду Київської області на виплату суддівської винагороди протягом періоду з 01.04.2020 по 31.08.2020 становив - 2817561,26 грн.
Отже, Державною судовою адміністрацією України підтверджено, що зміни до кошторису на 2020 рік в частині зменшення суддівської винагороди не вносились та проводились.
Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані дії, що вчинені Відповідачем як розпорядником бюджетних коштів, є протиправними, оскільки порушують норми частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, з чим погоджується колегія суддів.
Проте, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою ст. 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 2 частини третьої ст. 148 Закону №1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;
Таким чином, за правилами частин третьої статті 148 Закону № 1402-VIII, саме ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення, зокрема, Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Частиною шостою ст. 148 Закону №1402-VIII визначено, що видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.
Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Абзацом 2 пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Згідно з додатком № 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2020 рік» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Державній судовій адміністрації України за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» передбачено кошти для виконання рішень судів ухвалених на користь суддів.
Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 30.04.2020 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» слід за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
Положеннями ст. 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні у відповідній його резолютивній частині.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини в такій редакції:
«Зобовязати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Київській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 , як судді Києво-Святошинського районного суду Київської області за період з 18 квітня 2020 по 28 серпня 2020 року у розмірі, встановленому статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без врахування обмежень, встановлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553- IX за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко