Справа № 320/3328/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
22 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 26.02.2020 №773/5 «Про задоволення скарги» і зобов'язати відповідача поновити позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно проведено державну реєстрацію права приватної власності п'яти земельних ділянок із одночасною реєстрацією права оренди на такі земельні ділянки, та у зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем оцінено їх ступінь та характер і правомірно вжито заходи реагування у формі анулювання позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач та інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подавали.
В суді першої інстанції позиція позивача обґрунтовувалась тим, що її повторно притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення, за наслідками повторного розгляду вже вирішеного по суті звернення, чим фактично поставлено під сумнів рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.01.2020 ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою (вх.№Б-1876 від 21.01.2020), в якій просив здійснити перевірку правомірності проведення приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 реєстраційних дій; прийняти вмотивоване рішення про скасування реєстраційних записів в Державному реєстрі прав власності від 11.12.2019 № 37467135, №37467065, №37467000, №37466889, №37466762; скасування реєстраційних записів в Державному реєстрі прав власності від 13.12.2019 №50204162, №50203663, №50203212, №50202731, №50201290; анулювати доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.22).
Наказом Міністерства юстиції України від 01.06.2020 №1827/5 (а.с.48):
1) задоволено скаргу ОСОБА_2 ;
2) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.12.2019 №№ 50204162, 50203663, 50203212, 50202731, 50201290, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ;
3) анульовано доступ приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
4) виконання п.2 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації;
5) виконання п.3 наказу покладено на ДП «Національні інформаційні системи».
Вказаний пункт 3 вказаного наказу оскаржено позивачем у судовому порядку та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2020, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021, у справі №420/6218/20 за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ДП «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 позовну заяву задоволено, визнано протиправним та скасовано п.3 наказу Міністерства юстиції України від 01.06.2020 №1827/5 «Про задоволення скарги», яким анульовано доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зобов'язано Міністерство юстиції України поновити доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.53-62).
Після скасування в судовому порядку п.3 наказу Міністерства юстиції України від 01.06.2020 №1827/5 відповідач здійснив повторний розгляд скарги ОСОБА_2 від 13.01.2020 у частині питання щодо застосування санкцій до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, за результатами чого колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції України склала висновок від 25.02.2021, відповідно до якого допущені приватним нотаріусом ОСОБА_1 грубі порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації та їх правові наслідки, свідчать про наявність підстав для скасування доступу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.19-21).
Наказом відповідача №773/5 від 26.02.2021 (а.с.18):
1) задоволено скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 у повному обсязі;
2) анульовано доступ приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
3) виконання п.2 наказу покладено на ДП «Національні інформаційні системи» (а.с.18).
Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що розглядаючи повторно скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 Міністерство юстиції України, не зважаючи на мотивацію, викладену у рішенні від 25.09.2020 у справі №420/6218/20, повторно притягнуло до дисциплінарної відповідальності позивача за одне й те саме порушення, що суперечить ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 7 ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Відповідно до ч.9 ст.37 наведеного Закону порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, відповідно до п.1 якого він визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
Відповідно до п.9 наведеного Порядку під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Пунктом 13 Порядку №1128 передбачено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
Відповідно до п.14 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Пунктом 17 цього Порядку визначено, що рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту можуть бути оскаржені до суду.
У разі скасування судом рішення Мін'юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.
У разі скасування судом рішення Мін'юсту про задоволення скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст не пізніше наступного робочого дня з дня надходження судового рішення також забезпечує внесення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону.
З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що після скасування судом рішення Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги останній наділяється повноваженнями повторного її розгляду.
В той же час, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі №420/6218/20 не було скасовано рішення Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 13.01.2020, оскільки наказ Міністерства юстиції України в частині задоволення цієї скарги ОСОБА_2 і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.12.2019 №№ 50204162, 50203663, 50203212, 50202731, 50201290, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 залишився в силі та є чинним.
Натомість, в судовому порядку скасовано виключно застосовані до позивача заходи впливу - анулювання доступу приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, у відповідача не виникло повноважень на повторний розгляд скарги ОСОБА_2 від 13.01.2020 (вх.№Б-1876 від 21.01.2020), оскільки суттю наведеної скарги є виключно вимоги щодо скасування вчинених позивачем реєстраційних записів, в той час, як вирішення питання про застосування до державного реєстратора заходів впливу є дискреційними повноваженнями Міністерства юстиції України, та не належать до вимог відповідної скарги, оскільки наявність у державного реєстратора доступу до державних реєстрів не впливає на права свободи чи інтереси скаржника.
Крім того, застосовуючи заходи впливу до державних реєстраторів, Міністерство юстиції України має навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, а не інший, та обґрунтувати підстави його застосування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в оскаржуваному наказі та висновку Комісії від 25.02.2021 відсутнє належне та мотивоване обґрунтування, чому саме має бути застосовано анулювання доступу до Державного реєстру прав.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджено, що обраний ним засіб впливу до позивача відповідає загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності та пропорційності, позаяк при прийнятті спірного рішення ним не було належним чином враховано характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків та обставин, що сприяли їх вчиненню тощо.
При цьому, Міністерство юстиції України, розглядаючи повторно скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020, яку вже було розглянуто та задоволено, що призвело до відновлення його прав, про порушення яких він зазначав у своїй скарзі, відповідач притягнув позивача до відповідальності повторно, застосувавши до неї заходи впливу за одне й те саме порушення, що суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності наказу відповідача від 26.02.2020 №773/5 та наявності підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2021 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма