Справа № 320/4246/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
22 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області щодо виставлення ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-294824-51 від 05.11.2019, зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6768,54 грн.;
- скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-294824-51 від 05.11.2019, виставлену ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6768,54 грн., в тому числі штраф, пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його види діяльності як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають, він не подає звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо подвійного нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) єдиного соціального внеску як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність та фізичній особі - підприємцю: 19.04.2018 - в сумі 2457,18 грн.; 19.07.2018 - в сумі 2457,18 грн.; 19.10.2018 - в сумі 2457,18 грн., на загальну суму 7371,54 грн;
- зобов'язано Головне управління ДПС у Київській області виключити з обліку в інтегрованій картці платника з єдиного соціального внеску суму подвійного нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) єдиного соціального внеску як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність та фізичній особі - підприємцю: 19.04.2018 - в сумі 2457,18 грн.; 19.07.2018 - в сумі 2457,18 грн.; 19.10.2018 - в сумі 2457,18 грн., на загальну суму 7371,54 грн;
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22.07.2019 №0073015106 про застосування штрафних санкцій на суму 5149,13 грн. та нарахування пені у розмірі 1104,80 грн;
- визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-294824-51 У від 05.11.2019 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6768,54 грн;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377; адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5А) судовий збір у розмірі 2312,20 грн. (дві тисячі триста дванадцять грн. 20 коп.);
- зобов'язано Головне управління ДПС у Київській області подати суду звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до Реєстру атестованих судових експертів України термін дії свідоцтва судового експерта ОСОБА_1 до 28.04.2020 року, таким чином, позивач не був позбавлений обов'язку, який передбачено п.п.2-3 ст.7 Закону №2464, щодо нарахування і сплати ЄСВ за зайняття подібною діяльністю, зокрема у розмірах страхових внесків за кожен звітний період. Таким чином, якщо особа перебувала на спрощеній системі оподаткування, відомості про останню в обов'язковому порядку вносяться до реєстру платників єдиного податку.
Так, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача у справі.
Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" від 30 вересня 2020 року № 893 (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (у тому числі Головне управління ДПС у Київській області).
Пунктом 2 Постанови № 893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 893 права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом Державної податкової служби України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 30 вересня 2020 року № 529 утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), серед яких Головне управління ДПС у Київській області.
Наказом Державної податкової служби України "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" від 24 грудня 2020 року №755 розпочато з 1 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови №893.
Враховуючи викладене, колегія суддів допускає процесуальну заміну Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 43141377) відповідно до частини 1 статті 52 КАС України з на Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).
На адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу апелянта без задоволення. Так, позивач зазначає, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано доказів того, що позивач наперед сплачував ЄВ, а оскаржуваними рішеннями відповідач фактично нарахував подвійний ЄСВ, що суперечить вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду апеляційної справи та матеріалів справи в письмовому провадженні.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що позивач 08.02.2008 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності згідно КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.03.2021 (а.с.101-110).
Позивач є платником єдиного податку 2 групи на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 12.11.2018 №1810323400352 (а.с.8).
Так, 23.10.2018 відбулась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.03.2021 (а.с.101-110).
Також, позивач має статус судового експерта, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2, виданим ОСОБА_1 про те, що йому рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 28.01.2011 присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз за спеціальністю: 10.6., 10.7., 10.10, дійсне до 28.04.2020 (а.с. 22).
Отже, позивач здійснює підприємницьку діяльність, а також має право на проведення судових будівельно-технічних експертиз.
Як вбачається з матеріалів справи та інтегрованої картки платника ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску відповідач одночасно вів облік платежів з єдиного соціального внеску позивача як фізичної особи-підприємця, а також як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, що відповідачем не заперечується.
Так, згідно з витягом з інтегрованої картки платника (далі також - ІКП) за 2018-2019 роки (а.с.90-91), відповідачем здійснювалося подвійне нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю та як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність протягом 2018 року: 19.04.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі за І квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.; 19.04.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за І квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.; 19.07.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі за ІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.; 19.07.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за ІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.; 19.10.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі за ІІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.; 19.10.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за ІІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.; протягом 2019 року позивачу нараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише як фізичній особі-підприємцю, а саме : 19.04.2019 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі за І квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн.; 19.07.2019 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі за ІІ квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн.; 21.10.2019 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі за ІІІ квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн.; 20.01.2020 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі за ІV квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач як фізична особа - підприємець, зокрема, протягом 2017-2019 років завчасно сплачував єдиний соціальний внесок, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями квитанцій: від 19.04.2017 ID275562485 на суму 1712,00 грн. за І квартал 2017 року (а.с.122); від 19.07.2017 ID294352960 на суму 2112,00 грн. за ІІ квартал 2017 року (а.с.123); від 19.10.2017 ID314504673 на суму 2112,00 грн. за ІІІ квартал 2017 року (а.с.124); від 19.01.2018 ID339373882 на суму 2112,00 грн. за ІV квартал 2017 року (а.с.125); від 19.04.2018 ID365719068 на суму 1800,00 грн. за І квартал 2018 року (а.с.126); від 20.07.2018 ID393305813 на суму 2457,18 грн. за ІІ квартал 2018 року (а.с.127); від 19.10.2018 ID422348153 на суму 2112,00 грн. за ІІІ квартал 2018 року (а.с.128); від 22.10.2018 ID422921803 на суму 12000,00 грн. за ІV квартал 2018 року, штраф (а.с.129); від 19.04.2019 ID486830887 на суму 2754,30 грн. за І квартал 2019 року (а.с.130); від 17.07.2019 №0.0.1411689951.1 на суму 2760,00 грн. за ІІ квартал 2019 року (а.с.134); меморіальним ордером від 20.01.2020 №К012063PZB на суму 2781,74 грн. за ІV квартал 2019 року (а.с.131).
Також, згідно з даними інтегрованої картки платника позивача (а.с.90-91), відповідачем зараховано позивачу в рахунок сплати єдиного соціального внеску протягом 2018 року (при цьому станом на 31.12.2017 рахується переплата на суму 112,35 грн.), а саме: 19.01.2018 суму 2112,00 грн.; 20.04.2018 суму 1800,00 грн.; 20.04.2018 суму 607,18 грн.; 19.07.2018 суму 2457,18 грн.; 22.10.2018 суму 2112,00 грн.; 24.10.2018 суму 12000,00 грн.
Станом на 31.12.2018 за даними інтегрованої картки платника позивача з ЄСВ обліковувалась переплата на суму 2233,63 грн.
Протягом 2019 року відповідачем зараховано позивачу в рахунок сплати єдиного соціального внеску: 22.04.2019 суму 2754,30 грн.; 17.07.2019 суму 2760,00 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.07.2019 ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення №0073015106, яким до ОСОБА_1 за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 20.01.2017 до 22.04.2019 застосовано штраф у розмірі 5149,13 грн. та нараховано пеню у розмірі 1104,80 грн. (а.с. 87).
ГУ ДПС у Київській області 05.11.2019 року на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 11.01.2020, та відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сформовано на ім'я ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-294824-51 У на суму 6768,54 грн. (а.с.12).
Згідно з розрахунком заборгованості по єдиному внеску, наданого відповідачем, сума боргу за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-294824-51 У у розмірі 6768,54 грн. складається з: 2754,18 грн. - нарахування ЄСВ за ІІІ квартал 2019 року як ФОП; 2909,56 грн. - залишок несплаченої суми нарахованих штрафних санкцій згідно рішення ГУ ДФС у Київській області №0073015106 від 22.07.2019; 1104,80 грн. - залишок несплаченої суми пені згідно рішення ГУ ДФС у Київській області №0073015106 від 22.07.2019.
При цьому, відповідачем у додаткових поясненнях від 31.03.2021 (а.с.111-13) зазначено, що несплачена сума нарахованих штрафних санкцій у розмірі 2909,56 грн. згідно рішення №0073015106 від 22.07.2019 включає в себе нарахування штрафних санкції (20%) за несвоєчасну сплату нарахованого ЄСВ за наступні періоди: нарахування 19.10.2018 ЄСВ як ФОП за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457,20 грн. (за 5 днів несвоєчасної сплати з 20.10.2018 по 24.10.2018) - 136,12 грн.; нарахування 19.10.2018 ЄСВ за ІІІ квартал 2018 року як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність в сумі 2457,20 грн. (за 5 днів несвоєчасної сплати з 20.10.2018 по 24.10.2018) - 491,44 грн.; нарахування 19.01.2018 ЄСВ за ІV квартал 2017 року в сумі 1999,65 грн. (за 3 дні несвоєчасної сплати з 20.01.2018 по 22.01.2018) - 399,93 грн.; нарахування 19.04.2019 ЄСВ за І квартал 2019 року як ФОП в сумі 520,55 грн. (за 3 дні несвоєчасної сплати з 20.04.2019 по 22.04.2019) - 104,11 грн.; нарахування 19.01.2017 ЄСВ за ІV квартал 2016 року як ФОП в сумі 883,65 грн. (за 1 день несвоєчасної сплати 20.01.2017) - 176,73 грн.; нарахування 19.04.2017 ЄСВ за І квартал 2017 року в сумі 1599,65 грн. (за 1 день несвоєчасної сплати 20.04.2017) - 319,93 грн.; нарахування 19.04.2018 ЄСВ за І квартал 2018 року як ФОП в сумі 544,85 грн. (за 1 день несвоєчасної сплати 20.04.2018) - 108,97 грн.; нарахування 19.04.2018 ЄСВ за І квартал 2018 року як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність в сумі 62,35 грн. (за 1 день несвоєчасної сплати 20.04.2018) - 12,47 грн.; нарахування 19.04.2018 ЄСВ за І квартал 2018 року як ФОП в сумі 1800,00 грн. (за 1 день несвоєчасної сплати 20.04.2018) - 360,00 грн.; нарахування 19.07.2017 ЄСВ за ІІ квартал 2017 року як ФОП в сумі 1999,65 грн. (за 1 день несвоєчасної сплати 20.07.2017) - 399,93 грн.; нарахування 19.10.2017 ЄСВ за ІІІ квартал 2017 року як ФОП в сумі 1999,65 грн. (за 1 день несвоєчасної сплати 20.10.2017) - 399,93 грн.
Залишок несплаченої пені у розмірі 1104,80 грн. включає в себе нарахування (10%) за несвоєчасну сплату нарахованого ЄСВ за наступні періоди: нарахування ЄСВ 02.05.2018 (період пені з 03.05.2018 по 22.10.2018) - 354,59 грн.; нарахування ЄСВ 02.05.2018 (період пені з 03.05.2018 по 23.07.2018) - 5,11 грн.; нарахування ЄСВ 19.01.2017 (період пені з 20.01.2017 по 20.01.2017) - 0,88 грн.; нарахування ЄСВ 19.01.2018 (період пені з 20.01.2018 по 22.01.2018) - 6,00 грн.; нарахування ЄСВ 19.04.2017 (період пені з 20.04.2017 по 20.04.2017) - 1,6 грн.; нарахування ЄСВ 19.04.2018 (період пені з 20.04.2018 по 20.04.2018) - 1,8 грн.; нарахування ЄСВ 19.04.2018 (період пені з 20.04.2018 по 20.04.2018) - 0,54 грн.; нарахування ЄСВ 19.04.2018 (період пені з 20.04.2018 по 20.04.2018) - 0,06 грн.; нарахування ЄСВ 19.04.2018 (період пені з 20.04.2018 по 23.07.2018) - 227,51 грн.; нарахування ЄСВ 19.04.2018 (період пені з 20.04.2018 по 22.04.2018) - 1,56 грн.; нарахування ЄСВ 19.07.2017 (період пені з 20.07.2017 по 20.07.2017) - 2,00 грн.; нарахування ЄСВ 19.07.2018 (період пені з 20.07.2018 по 22.10.2018) - 5,92 грн.; нарахування ЄСВ 19.07.2018 (період пені з 20.07.2018 по 24.10.2018) - 238,35 грн.; нарахування ЄСВ 19.07.2018 (період пені з 20.07.2018 по 24.10.2018) - 232,30 грн.; нарахування ЄСВ 19.10.2017 (період пені з 20.10.2017 по 20.10.2017) - 2,00 грн.; нарахування ЄСВ 19.10.2018 (період пені з 20.10.2018 по 24.10.2018) - 12,29 грн.; нарахування ЄСВ 19.10.2018 (період пені з 20.10.2018 по 24.10.2018) - 12,29 грн.
При цьому, надані відповідачем докази направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-294824-51 свідчать, що така вимога 25.11.2019 направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором №0840003839050 за наступною адресою: АДРЕСА_1 , яке у зв'язку із неврученням було повернуто відповідачу із зазначенням причин невручення: за закінченням терміну зберігання (а.с.85-86).
Судом першої інстанції встановлено, що 05.02.2020 старшим державним виконавцем Переяслав-Хмельницького відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Панченко Ольгою Валентинівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61150271 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Київській області боргу у розмірі 6768,54 грн. на підставі вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-294824-51 (а.с.10), яку направлено на адресу позивача супровідним листом від 05.02.2020 №5843 (а.с.9).
Позивач зазначає, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-294824-51 поштовим зв'язком від відповідача не отримував, а про існування оскаржуваної вимоги дізнався після того, як отримав засобами поштового зв'язку постанову старшого державного виконавця Переяслав-Хмельницького відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Панченко Ольги Валентинівни від 05.02.2020 про відкриття виконавчого провадження №61150271 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом зі сплати ЄСВ в сумі 6768,54 грн., відкритого на підставі вимоги ГУ ДПС у Київській області від 05.11.2019 №Ф-294824-51, після чого 10.02.2020 звернувся до органу виконавчої служби із запитом про направлення на його адресу копії даної вимоги.
Із супровідного листа Переяслав-Хмельницького відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.02.2020 №6182 вбачається, що копію вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-294824-51 направлено на адресу позивача на запит позивача від 10.02.2020 (а.с.11).
Дізнавшись про існування вказаної вимоги, позивач 10.02.2020 надіслав на адресу ГУ ДПС у Київській області запит щодо надання інформації стосовно вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-294824-51 та направлення її копії (а.с.13-16).
Також, 23.03.2020 позивачем було направлено до Державної податкової служби України скаргу про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-294824-51.
Зазначена скарга рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 29.04.2020 №14844/6/99-00-08-0001-06 залишена без розгляду з тих підстав, що скаргу позивачем подано з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для її подання (а.с.17-19).
Не погоджуючись із вимогою Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-294824-51 в сумі 6768,54 грн., позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, якщо така особа вже перебуває на обліку як самозайнята особа.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (надалі - ПК України), Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI), Інструкцією про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 р. № 3505/5 (надалі - Інструкція № 3505/5), Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588 (надалі - Порядок № 1588), Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. № 1162 (надалі - Порядок № 1162).
Так, підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці.
Платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно частини 8 статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Частиною 1 Розділу ІІІ Інструкції № 3505/5 визначено, що обов'язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, є наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз.
Відповідно до пунктів 63.1, 63.2, 63.5 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Усі фізичні особи - це платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Згідно з пунктами 65.2, 65.4 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2464-VІ облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Частиною 4 статті 5 Закону № 2464-VІ передбачено, що обов'язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.
У пункті 1, 2 Розділу ІІІ Порядку № 1162 визначено, що взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання в день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.
Згідно з пунктом 4 Розділу VІ Порядку № 1162 якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що: фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік".
Водночас, пункт 6.7 Розділу 6 № 1588 встановлює, що взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців: 1) для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання: заяву за формою № 5-ОПП (додаток 8); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально.
Пунктом 6.8 Порядку № 1588 передбачено, що якщо контролюючим органом за інформацією від іншого державного органу чи при виконанні власних функцій виявляється фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, що є зареєстрованою, але не перебуває на обліку у контролюючому органі, контролюючий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви для взяття її на облік.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону України № 2464, зокрема відповідно до частини 3 статті 5 Закону України № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України №116 від 24.11.2014 року.
У свою чергу, автоматичне взяття позивача на облік як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, без заяви цієї особи встановленої форми, є протиправним.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що підставою для сплати особою ЄСВ є провадження нею незалежної професійної експертної діяльності та отримання доходу від такої роботи.
Проте, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли вона вже обліковується як самозайнята особа.
При цьому, законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, але особливий порядок обліку та сплати ЄСВ ФОП з ознакою провадження незалежної професійної діяльності законодавством не передбачено.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач перебуває на податковому обліку як ФОП, сплачує єдиний внесок у порядку, визначеному законодавством, та не може бути повторно взятий на податковий облік як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, тим більше за відсутності його заяви, оскільки це суперечить приписам чинного законодавства.
Крім того, одним з основних принципів податкового законодавства України відповідно до ст. 4, п. 56.21 ст. 56 ПК України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.
Надання контролюючому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка складена контролюючим органом.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №457/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 24.06.2003 р. по справі "Стретч проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
Також, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема у справах "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року, "Меллахер та інші проти Австрії" від 19 грудня 1998 року, визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Відповідно до ст. 6 КАС України, ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Щодо твердження апелянта про те, що позивачем попущено строк звернення до суду з даним позовом, колегія суддів відхиляє дані твердження, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази направлення позивачу вимоги поштою (відсутня адреса позивача на конвертах (а.с. 85 (зворотній бік)), а на іншому рекомендованому повідомленні про вручення поштової кореспонденції, містяться виправлення (закреслювання).
Отже, апелянтом не доведено, що оскаржувані рішення направлялися на адресу позивача, а останнім були отримані протягом 2019 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, якщо така особа вже перебуває на обліку як самозайнята особа, а отже оскаржувані рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Допустити заміну в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 43141377) на Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 44096797).
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
В.П. Мельничук