Справа № 320/10413/20 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
22 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Епель О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000233201, що прийняте 29.09.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі акту про результати фактичної перевірки №314/10-36-32-00-10/ НОМЕР_1 від 21.08.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що твердження податкового органу про те, що вона зберігала тютюнові вироби без наявності марок акцизного податку, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки виявлені пачки їй не належать, тому просила суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення про застосування до неї фінансових санкцій.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що контролюючим органом проведено за відсутності позивача, оскільки остання перебувала на лікарняному, а отже податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, у зв'язку з проведенням перевірки з порушенням.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а скарга позивача є необґрунтованою.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що співробітниками Головного управління ДПС у Київській області на підставі п.п. 80.2.5. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Київській області від 31.07.2020 № 945 "Про проведення фактичних перевірок" та направлень на перевірку від 20.08.2020 №678, №679, проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, у тому числі наявності ліцензій та реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місцях торгівлі; маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, тощо (акт перевірки від 21.08.2020 № 314/10-36-32-00-10/ НОМЕР_2 ).
Перевірка здійснювалась у приміщенні кафе, в якому здійснює господарську діяльність позивач, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у присутності бармена ОСОБА_2 .
Перевіркою встановлено факт зберігання з метою реалізації двох пачок тютюну для паління Virginia tobacco Serbetli 50 грам Orange - mint flavoured та Ice - watermelon flavoured по ціні 170,00 грн. за пачку на загальну суму 340,00 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги статті 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Судом встановлено, що бармен ОСОБА_2 від підпису у направленнях на перевірку та акті перевірки та його отриманні відмовилась, про що посадові особи ГУ ДПС у Київській області склали відповідні акти про відмову від підпису.
Копія акта фактичної перевірки від 21.08.2020 № 314/10-36-32-00-10/ НОМЕР_2 , направлена позивачу із супровідним листом від 21.08.2020 № 27518/ФОП/10-36-32-00-10, вручена 08.09.2020, що підтверджено підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення №0315124104115.
За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі акту перевірки від 21.08.2020 № 314/10-36-32-00-10/ НОМЕР_2 прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2020 №0000233201, згідно з яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 17000,00 грн.
Позивач у позові заперечувала факт зберігання тютюнових виробів без марки акцизного податку та зазначила, що перевірку було проведено посадовими особами контролюючого органу у її відсутність, оскільки у період з 10.08.2020 по 28.08.2020 вона перебувала на амбулаторному лікуванні, на підтвердження чого надала копію листка непрацездатності серії АДТ №275988.
Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення відповідача протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи судом встановлено, а позивачем не спростовано, що за місцем здійснення господарської діяльності позивача в приміщенні кафе зберігались тютюнові вироби без марок акцизного податку встановленого зразка, то штраф в розмірі 17000,00 грн. застосований контролюючим органом до позивача правомірно.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (надалі - Закон №481/95-ВР).
Згідно із статтею 1 Закону №481/95-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.
Частиною 4 статті 11 Закону №481/95-ВР встановлено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
За визначеннями підпунктів 14.1.107, 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Пунктом 226.3 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Пунктом 24 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів від 27.12.2010 № 1251, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, передбачено, що ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України маркованих з порушенням вимог цього Порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється.
Судом першої інстанції встановлено, а позивачем не спростовано, що під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено факт зберігання у приміщенні кафе позивача 2-х пачок тютюну для кальяну. Зазначений факт не заперечується позивачем.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивача зазначає, що вказані тютюнові вироби їй не належать, суд першої інстанції звернув увагу, що відповідно до абзацу 4 пункту 23 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Згідно з абзацом 4 пункту 32 вказаного Порядку, для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників обладнується окреме приміщення.
З аналізу матеріалів справи норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зберігання особистих речей, в тому числі і тих, що не належать суб'єкту господарювання, біля торгового прилавку категорично заборонено.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Згідно із абзацом 15 частини 2 статті 17 цього Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Отже, зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановлено зразка є підставою для застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафів, при цьому, обов'язковою кваліфікуючою ознакою для застосування фінансових санкцій є саме зберігання тютюнових виробів, незалежно від джерела походження цих товарів та їх належності особі.
З аналізу матеріалів справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за місцем здійснення господарської діяльності позивача в приміщенні кафе зберігались тютюнові вироби без марок акцизного податку встановленого зразка, то штраф в розмірі 17000,00 грн. застосований контролюючим органом до позивача правомірно.
Щодо посилання апелянта на те, що перевірка проведена за її відсутності, що є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів не погоджується з даними твердженнями, з наступних підстав.
Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року по справі №816/228/17 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за результатом перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, а отже в даному випадку підлягає оцінці прийняття оскаржуваного рішення, а не проведення перевірки.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач (бармен) мав право не допускати перевіряючих контролюючого органу до перевірки, в матеріалах справи відсутні такі докази.
Також, як вбачається з матеріалів справи, що позивачем 08.09.2020 року отримано Акт перевірки, а отже апелянт не був позбавлений права подати заперечення та документи на спростування, які викладені в акті перевірки.
Щодо твердження апелянта, що обов'язок щодо доказування покладено на відповідача, колегія суддів не погоджується, оскільки частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача теж покладено обов'язок про доведення обґрунтування своїх позовних вимог.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач не був позбавлений права надати докази на спростування твердження контролюючого органу до суду першої інстанції, проте під час подання апеляційної скарги, апелянтом не надано жодних доказів, які спростовували висновки суду першої інстанції.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Суддів: О.О. Беспалов
О.В. Епель