П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3389/21
Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
при секретарі Цехмейстренко Ю.В.,
за участі позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , 3-тя особа Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
У липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 квітня 2021 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ про поновлення капітана ОСОБА_1 на посаді начальника служби метрології та стандартизації штабу Військової частини НОМЕР_1 з 08.11.2019 року з усіма правами, які позивач мав до неправомірного звільнення, відповідно до вимог чинного законодавства.
В обґрунтування позову зазначалось, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року із змінами відповідно до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року справа №540/2631/19 частково задоволено позовні вимоги та поновлено на посаді начальника служби метрології та стандартизації штабу Військової частини НОМЕР_1 з 08.11.2019 року. На виконання рішення суду наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 квітня 2021 року № 85 зараховано в списки особового складу частини з 21 квітня 2021 року чим порушено права, оскільки поновлено на військовій службі з 08.11.2019 року.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні позов задоволено. Також, встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 протягом п'яти днів з дня вступу рішення в законну силу подати звіт про його виконання.
Не погоджуючись з таким рішенням, Військова частина НОМЕР_1 надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що військовою частиною виконано рішення суду інстанції та постанову апеляційної інстанції в частині скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2019 №256. Період вимушеного прогулу позивача становить з 08.11.2019 року по 16.10.2020 року (дата ухвалення рішення суду про поновлення, яке підлягає негайному виконанню) - 235 робочих дні. На користь ОСОБА_1 сплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 202 539,45 грн. на виконання постанови П'ятого ААС по 16.10.2020 року. Після апеляційного перегляду та звернення військової частини до суду із заявами про роз'яснення, рішення суду вступило в законну силу 27.04.2021 року, після чого апелянтом було 21.04.2021 року винесено наказ № 85 (по стройовій частині) яким позивача зараховано в списки особового складу частини з 21 квітня 2021 року, тобто виконано рішення суду повністю.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, тому ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 відмовити в повному обсязі.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Херсонського ОАС від 16 жовтня 2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (справа № 540/2631/19), визнано протиправним та скасовано наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08.10.2019 року № 421 в частині, що стосується звільнення позивача з військової служби у запас, визнано протиправним та скасовано наказ від 08.11.2019 року №256 стосовно виключення зі списків частини капітана ОСОБА_1 . Поновлено на військовій службі на посаді начальника служби метрології та стандартизації штабу Військової частини НОМЕР_1 з 08.11.2019 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розрахувати та виплатити капітану ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08.11.2019 по дату фактичного поновлення на посаді.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року рішення суду змінено в частині зобов'язання військову частину НОМЕР_1 розрахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення. Вирішено стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 202 539,45 грн, (двісті дві тисячі п'ятсот тридцять дев'ять гривень 45 копійок)», в решті залишено без змін.
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 19.04.2021 №110 пункт 59 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.10.2019 №421 про звільнення з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» капітана ОСОБА_1 начальника служби метрології та стандартизації табу військової частини НОМЕР_1 скасовано. Поновлено його на військовій службі і призначено начальником служби метрології та стандартизації військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.04.2021 №85 пункт наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2019 про звільнення з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) відповідно до пункту 2 частини п'ятої етапі 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» капітана ОСОБА_1 , начальника служби метрології та стандартизації штабу військової частини НОМЕР_1 скасовано, поновлено його на військовій службі, призначено начальником служби метрології та стандартизації штабу ВОС-7097003 з 21.04.2021 зараховано в списки особового складу частини, на всі види забезпечення, вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків. Встановлено посадовий оклад в розмірі 4 930 гри. в місяць. Підстава: рапорт про прийняття справ та посади.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, оскільки вважає, що його протиправно не було зараховано в списки особового складу одночасно з поновленням на військовій службі.
Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку, що питання, яка підлягає дослідженню є встановлення чи в повному обсязі виконано відповідачем рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі №540/2631/19 за наказом №85 від 21.04.2021 р.
Суд першої інстанції встановив, що з 08.11.2019 року позивач перебував у вимушеному прогулі, однак на виконання рішення суду у справі №540/2631/19, яке у відповідності до положень ст. 371 КАС України виконається негайно, позивач не був зарахований в списки особового складу частини з цієї дати, тому суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо зарахування позивача в списки особового складу частини з 21.04.2021 р. є незаконними.
Також, судом першої інстанції було зазначено, що часткове виконання рішення суду лише в частині поновлення на військовій службі позивача на посаді начальника служби метрології та стандартизації штабу Військової частини НОМЕР_1 з 08.11.2019 року без зарахування його до в списків особового складу у зв'язку з апеляційним оскарженням рішення суду у справі 540/2631/19, поданням двічи заяв про роз'яснення судового рішення та неможливвстю поновлення на службі т.я. посада, на яку було поновлено позивача, була зайнята іншою особою суд вважає безпідставними , оскільки зазначені апелянтом обставини ніяким чином не перешкоджали відповідачу прийняти одночасно накази як про поновлення позивача на посаді, так і по особовому складу.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає, а викладені у апеляційній скарзі мотиви є частково прийнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання , виконання не у повному обсязі або не у той спосіб судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до належного виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, як позовна заява, так і рішення суду першої інстанції обґрунтовані неналежним виконанням рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року по справі № 540/2631/19 .
На виконання цього рішення позивача поновлено на посаді начальника служби метрології та стандартизації штабу Військової частини НОМЕР_1 з №110 від 19.04.2021р. 08.11.2019 року та іншим наказом, прийнятим також на виконання рішення суду по справі № 540/2631/19 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 квітня 2021 року № 85 позивача було зараховано в списки особового складу частини з 21 квітня 2021 року , а не з моменту незаконного звільнення 08.11.2019 року.
Таким чином, оскаржуваний наказ №85 командира військової частини НОМЕР_1 від 21 квітня 2021 року, прийнятий відповідачем на виконання судового рішення по справі №540/2631/19, позивач мав право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними цього рішення та дій відповідача, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду, відповідно до статті 383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 р. у справі № 355/1648/15-а.
Крім того, саме у справі № 540/2631/19, відповідно до ст.382 КАС України, позиває має право звернутися із заявою до суду про встановлення судового контролю та зобов?язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення , а не у цій справі, провадження по якій було відкрито за позовом про оскарження наказу наказ №85 , який було винесено на виконання рішення у справі № 540/2631/19. Зазначеною нормою КАСУ передбачена відповідальність суб'єкта владних повноважень за не подання звіту та неналежне виконання рішення суду у вигляді штрафу від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Таким чином, якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі №540/2631/19, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 р. у справі №802/1933/18-а.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Суд також звертає увагу, що строк, передбачений частиною четвертою статті 383 КАС України, за наявності причин, які можуть бути визнані судом у справі №540/2631/19 поважними, підлягає поновленню, зокрема, з огляду на закриття провадження у цій справі №540/3389/21.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece № 18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У пункті 54 даного Висновку йдеться про те, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 4 частина 1 стаття 238 КАС України).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи помилково застосовані норми процесуального права, а тому, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню , а провадження у справі закриттю.
Керуючись ст. ст. 238, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 382, 383 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , 3-тя особа Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Повний текст складено та підписано 23.12.2021 року
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець