П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 509/4390/21
Головуючий в 1 інстанції: Кочко В.К.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, інспектора СРПП відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Захарова Руслана Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У серпні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ГУ НП в Одеській області, інспектора СРПП відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції ГУ НП поліції в Одеській області Захарова Р.С., в якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора СРПП Відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області Захарова Р.С. щодо винесення постанови серія ЕАО №4660152 від 19.08.2021р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП;
- скасувати постанову серія ЕАО №4660152 від 19.08.2021р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, на підставі п.3 ч.3 ст.286 КАС України закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ;
- стягнути з ГУ НП в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір у розмірі 454грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 19.08.2021р. інспектором СРПП ВП №1 Болградського ВП ГУ НП в Одеській області Захаровим Р.С. відносно нього прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4660152. Відповідно до прийнятої постанови він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а саме позивачу інкриміновано здійснення обгону на перехресті вул.28 Червня та вул.Трудова у м.Арциз, що є порушенням п.14.6 ПДР, а саме порушення правил обгону, заборонено обгін на перехресті. Йому постановлено в обов'язок сплатити грошовий штраф у розмірі 510грн..
Позивач вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправним та незаконним, у зв'язку із чим звернувся в суд з відповідним позовом.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2021р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії інспектора СРПП Відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції ГК НП в Одеській області Захарова Р.С. щодо винесення постанови серія ЕАО №4660152 від 19.08.2021р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Скасовано постанову серія ЕАО №4660152 від 19.08.2021р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
На підставі п.3 ч.3 ст.286 КАС України закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Стягнуто з ГУ НП в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір у розмірі 454грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000грн..
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення скарги, скасування рішення суду в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000грн. та прийняття в цій частині нового рішення, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю, оскільки відсутні відповідні докази, які б підтверджували факт вчинення позивачем порушень ПДР. Що стосувалось стягненню судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000грн, то суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час та підтвердження відповідно сплачених позивачем коштів адвокату.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив невірне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує частково та приймає нове рішення у відповідній частині, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 19.08.2021р. інспектором СРПП ВП №1 Болградського ВП ГУ НП в Одеській області Захаровим Р.С. прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4660152, яким ОСОБА_1 визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а саме позивачу інкриміновано здійснення обгону на перехресті вул.28 Червня та вул.Трудова у м.Арциз, що є порушенням п.14.6 ПДР, а саме порушення правил обгону, заборонено обгін на перехресті. На підставі чого, на позивача накладено адміністративний штраф у розмірі 510грн..
При цьому, на підтвердження правомірності дій відповідача до суду надано диск з відеозаписом.
Позивач вважає вказану постанову протиправною та незаконною, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність прийняття оскаржуваної постанови, з урахуванням підстав, за якими апелянт пов'язує її незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами п.11 ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями ст.280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч.1 ст.247 КУпАП, обов'язковими умовами притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів.
У відповідності до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018р. №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
За правилами ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Під час апеляційного розгляду даної справи, судовою колегією було досліджено надану відеофіксацію. Так, судова колегія звертає увагу на те, що з наданого відеозапису неможливо встановити автомобіль який нібито вчинив порушення ПДР, та що вказаний автомобіль дійсно належить позивачу.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення. Крім того, в оскаржуваній постанові відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис відсутні.
Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відповідних доказів вчинення адміністративного правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові, відповідачем не надано.
Що стосується вимог щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000грн., то судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2-7 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.1,7 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч.7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом , їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Судова колегія зазначає, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 17.03.2020р. по справі № 820/3308/17, від 4.08.2020р. по справі №810/3213/16.
На думку судової колегії надані позивачем докази надають право на відшкодування понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, в даному випадку, предмет спору у справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Отже, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг Позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу, судова колегія зазначає, що надані позивачем докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
На підставі наведеного у сукупності, враховуючи те, що дана справа віднесена до справ незначної складності, з огляду на те, що в даному випадку позивачем оскаржувалась постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то апеляційний суд приходить до висновку, що співмірними витратами на послуги адвоката під час розгляду даної справи в суді першої інстанції є 1 000грн..
Враховуючи зазначене та критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч.5 ст.134 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 1 000грн..
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000грн. підлягає скасуванню та прийнятті в цій частині нового судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 311, 315, 317 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2021р. - скасувати в частині задоволення вимог щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000грн.- скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м.Одеса, вул.Європейська, 12, кож ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 1 000грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв