П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/2438/21
Головуючий в суді І інстанції: Корой С.М. Рішення суду І інстанції прийнято у м. Одеса
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 лютого 2018 року № 0006681408, № 0006671408, № 0006661408.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за наслідком проведення документальної перевірки товариства податковим органом обґрунтовано встановлено допущенні позивачем порушення вимог податкового законодавства у перевіряємому періоді.
В даному випадку, апелянт вважає, що у межах спірних правовідносин товариством проведено у серпні та вересні 2017 року господарські операції з контрагентом ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА», які не мали реального характеру, так як вони не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 291 від 18 січня 2018 року проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року, за результатами якої складено акт № 64/15-32-14-08 від 05 лютого 2018 року (а.с.15-28).
Проведеною перевіркою встановлено порушення наступних вимог податкового законодавства:
1) п. 44.1 ст. 44 ПК України, п. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено зобов'язання зі сплати податку на прибуток, на загальну суму 79 622,00 грн.;
2) п. 44.1, п. 192.1 ст. 192, пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, на суму 39 848,00 грн., а також завищено від'ємне значення з ПДВ, на суму 48 621,00 грн.
На підставі акту від 05 лютого 2018 року №64/15-32-14-08 Головним управлінням ДФС в Одеській області 20 лютого 2018 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
1) № 0006661408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємства, на загальну суму 119 433,00 грн. (79 622,00 грн. - за основним платежем, 39 811,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);
2) № 0006671408, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 48 621,00 грн.;
3) № 0006681408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 59 772,00 грн. (39 848,00 грн. - за основним платежем, 19 924,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з правомірністю отриманих податкових повідомлень-рішень товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлення зазначених обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено факту вчинення товариством спірних порушень, а як наслідок правомірності оскаржуваних рішень, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.
Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегією суддів встановлено, що на формування спірних податкових зобов'язань позивача у перевіряємому періоді, зокрема, вплинули його господарські операції з придбання послуг у контрагента ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА».
В даному випадку, податковий орган вважає, що проведені товариством господарські операції з його контрагентом не мали реального характеру, так як до перевірки не надано вичерпного пакету документів, які підтверджують реальність проведених господарських операцій.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, а також надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, що відображають зміст господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Між тим, на підтвердження реальності проведення спірних господарських операцій в матеріалах справи зібрано первинні бухгалтерські документи у яких відображено наступні господарські операції.
Так, ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» (в особі замовника) 15 серпня 2017 року укладено з ТОВ «Нексо-Україна» (в особі підрядника) договір на виконання робіт № 15/08 (а.с. 71-73 т. 1).
За умовами укладеного договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами і засобами виконати роботи по зачистці гранітно-щебеневої продукції і піску з вагонів, за адресою: м. Одеса, ст. Одеса-Сортувальна.
На підтвердження факту виконання умов укладеного договору позивачем надано до суду: рахунок № 489 від 30 вересня 2017 року (а.с. 75 т. 1); акт виконаних робіт від 30 вересня 2017 року (а.с.74 т. 1).
Також, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 92 від 10 грудня 2007 року позивачу належить навантажувач фронтальний SDLD в/п 3,5 тон (а.с. 103-104 т. 1), на підставі договору купівлі-продажу № 93 від 10 грудня 2007 року позивачу належать два навантажувачі вилочні «Шангли» в/п 2,5 тон (а.с. 108-109 т. 1), на підставі договору купівлі-продажу №9/08 від 08 серпня 2008 року навантажувач фронтальний PN396 (а.с.118-121 т. 1).
При цьому, 03 серпня 2017 року між ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» (в особі замовника) та ТОВ «Нексо-Україна» (в особі виконавця) укладено договір на ремонт та технічне обслуговування спецтехніки № 03/08 (а.с. 93-95 т. 1), відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання виконати технічне обслуговування і ремонт наданої замовником спецтехніки.
На підтвердження факту виконання умов укладеного договору позивачем надано до суду: специфікації від 04 серпня 2017 року, 10 серпня 2017 року, 25 вересня 2017 року (а.с.96-102 т. 1); акт прийому-передачі № 01 від 11 вересня 2017 року, згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв навантажувач фронтальний SDLD в/п 3,5 тон (а.с. 106 т. 1); акт прийому-передачі № 02 від 25 вересня 2017 року, згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв навантажувач фронтальний SDLD в/п 3,5 тон (а.с. 107 т. 1); акт прийому-передачі № 1 від 15 вересня 2017 року, згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв навантажувач вилочний «Шангли» в/п 2,5 тон (а.с. 110 т. 1); акт прийому-передачі № 2 від 25 вересня 2017 року, згідно якого виконавець передав, а замовник прийняв навантажувач вилочний «Шангли» в/п 2,5 тон (а.с.111); рахунок № 389 від 25 вересня 2017 року (а.с. 112 т. 1); акт виконаних робіт №476 від 25 вересня 2017 року, згідно якого здійснено капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача вилочного «Шангли» та навантажувача фронтального SDLD в/п 3,5 тон (а.с. 113 т. 1); акт прийому-передачі № 1 від 10 серпня 2017 року згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв навантажувач вилочний «Шангли» в/п 2,5 тон (а.с. 114 т. 1); акт прийому-передачі № 2 від 22 серпня 2017 року, згідно якого виконавець передав, а замовник прийняв навантажувач вилочний «Шангли» в/п 2,5 тон (а.с. 115 т. 1); рахунок № 345 від 03 серпня 2017 року (а.с. 116, 128 т. 1); акт виконаних робіт № 422 від 22 серпня 2017 року, згідно якого здійснено капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача вилочного «Шангли» (а.с. 117 т. 1); акт прийому-передачі № 1 від 04 серпня 2017 року згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв навантажувач фронтальний ПН936 (а.с. 126 т. 1); акт прийому-передачі № 2 від 04 серпня 2017 року, згідно якого виконавець передав, а замовник прийняв навантажувач фронтальний ПН 936 (а.с. 127 т. 1); акт виконаних робіт № 421 від 21 серпня 2017 року, згідно якого здійснено капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача фронтального ПН936 (а.с. 129 т. 1).
В даному випадку, враховуючи зміст вищевикладених господарських операцій, а також зареєстровані види діяльності позивача, колегія суддів вважає, що спірні господарські операції узгоджуються з господарською діяльністю позивача та мають ділову мету.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.
При цьому, висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій з поставки товарів та виконання послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.
В даному випадку, податковим органом не зазначається, що ТОВ «Нексо-Україна» не мало фізичної можливості виконати спірні операції.
Крім того, у межах доводів та вимог апеляційної скарги податкового органу не зазначається про дефектність досліджених судом першої інстанції первинних бухгалтерських документів.
В свою чергу, колегією суддів встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Нексо-Україна», з питань правильності обчислення, нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11 грудня 2017 року № 000769/15-32-14-09/26542566.
При цьому, судовими рішеннями в адміністративній справі № 815/922/18, які набрали законну силу, зокрема, за наслідком перевірки господарських операцій між ТОВ «Нексо-Україна» та ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо», проведених у перевіряємому періоді, зроблено висновок про реальність останніх.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу про відсутність реального характеру у проведених позивачем господарських операціях з відповідним контрагентом, а як наслідок вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
При цьому, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено.
Тому, керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.