П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/5592/21
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЦЕФАЛ" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2021р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЦЕФАЛ" до Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
У липні 2021р. ТОВ "БУЦЕФАЛ" звернулось в суд із позовом до Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №281762 від 24.06.2021р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що постановою відповідача №281762 від 24.06.2021р. до позивача застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафів у сумі 1700грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення вантажів без оформлення документів.
Позивач зазначив про неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду матеріалів по акту перевірки, а також зазначає, що водієм при перевірці була надана представнику відповідача особова картка водія, але вона не була прийнята ним до уваги. Позивач вважає, що вказана постанова є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2021р. у задоволені позову - відмовлено.
Не погоджуючись із даним судовим рішенням ТОВ "БУЦЕФАЛ" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абз.3 ч.1ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 цього Закону, відповідачем правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарські штрафи, процедура здійснення рейдових перевірок та застосування штрафних санкцій здійснена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.05.2021р. посадовою особою Укртрансбезпеки на а/д М-04 "150км+700м" проведено перевірку автомобіля марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ "БУЦЕФАЛ" під керуванням водія ОСОБА_1 ..
За результатами проведеної перевірки складено Акт №278819 від 17.05.2021р..
Під час перевірки виявлено надання послуг вантажних перевезень без оформлення документів, передбачених ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: неоформлена особова картка водія. У вказаному акті здійснено відмітку про те, що водій від підпису та пояснення відмовився.
16.06.2021р. відповідачем направлено запрошення на адресу ТОВ "БУЦЕФАЛ" для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 24.06.2021р. (а.с.45).
Зазначене запрошення було отримано позивачем 23.06.2021р. (а.с.46).
На підставі вказаного акту перевірки, Управлінням Укртансбезпеки у Миколаївській області прийнято постанову №281762 від 24.06.2021р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700грн. до ТОВ "БУЦЕФАЛ" за порушення абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою №181762, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Перевіряючи правомірність та законність постанови відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700грн., з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність, колегія судів виходить з наступного.
Так, положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.12 ст.6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком №1567.
Пунктами 2, 3 Порядку №1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Абзацом 1 п.4 Порядку №1567 встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 14 Порядку №1567 обумовлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 обумовлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Положеннями ст. 18 ЗУ «Про автомобільний транспорт» регламентовано, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Таким чином, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.
Як визначено частинами 1 та 2 ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень (ч.2 ст.49 ЗУ «Про автомобільний транспорт»).
Разом з тим, порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція №385, яка поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п.1.3. Інструкції №385).
Пунктом 1.4. Інструкції №385 визначено поняття термінів, зокрема:
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР).
Пунктом 2.4. Інструкції №385 встановлено, що транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1-2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
Пунктом 3.3 Інструкції №385 зазначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст.18 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 7.06.2010р. №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010р. за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Пунктами 6.1., 6.2. та 6.3. Положення №340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
За відсутності документів, зокрема, в даному випадку, роздруківки даних роботи тахографа та особистої картки для цифрового тахографу, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Положеннями ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Під час розгляду справи судовою колегією встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу за спірною постановою є висновок відповідача про надання послуг з перевезення вантажу транспортним засобом, який обладнаний цифровим тахографом без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлена картка водія до цифрового тахографа.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що зупинений посадовими особами Укртрансбезпеки автомобіль марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ "БУЦЕФАЛ" під керуванням водія ОСОБА_1 , був обладнаний цифровим тахографом.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що водій мав пред'явити інспекторам Укратрансбезпеки заповнені тахокартки (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв).
Стосовно доводів апеляційної скарги ТОВ «БУЦЕФАЛ», відносно того, що останнє не є суб'єктом відповідальності у цій справі, оскільки не було перевізником та не користувався транспортним засобом в момент його зупинення уповноваженими особами, то колегія суддів зазначає наступне.
Автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (ст.1 ЗУ «Про автомобільний транспорт»).
Частиною 1 ст.33 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Так, позивач посилається на Договір оренди транспортного засобу №01/03 від 1.03.2021р, укладеного між ТОВ «БУЦЕФАЛ» та ТОВ «Трейд Ла Грейн», на підставі якого позивачем надано ТОВ «Трейд Ла Грейн» в оренду транспортні засоби.
Колегія суддів вважає, що Договір про надання послуг техніки №01/03 від 1.03.2021р. не може слугувати належним доказом використання транспортного засобу марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , саме ТОВ «Трейд Ла Грейн» в якості автомобільного перевізника, оскільки предметом цього Договору є перевезення вантажів.
Оцінюючи надані позивачем до апеляційної скарги додаткові докази на підтвердження виконання Договору надання послуг техніки №01/03 від 1.03.2021р., а саме: Акт приймання-передачі транспортних засобів за договором оренди №01/03 від 1 березня 2021р., судова колегія вважає їх безпідставними, оскільки зазначені докази не були предметом дослідження в суді першої інстанції.
Наведені апелянтом аргументи щодо їх ненадання суду першої інстанції колегія суддів вважає недоречними, оскільки доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, надані до суду апеляційної інстанції докази є сумнівними відносно їх достовірності та належності, так як цей наказ не було надано посадовим особами Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення перевірки транспортного засобу, так же не було надано до суду першої інстанції.
Таким чином, враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що перевезення товару здійснювалося транспортним засобом, власником якого є ТОВ «БУЦЕФАЛ», який в розумінні ЗУ «Про автомобільний транспорт» є автомобільним перевізником.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення, так як позивач не використовував автомобіль для власних потреб та не надавав послуг з перевезення на час проведення перевірки, не заслуговують на увагу та є безпідставними, оскільки зазначене спростовується встановленими обставинами по справі та не відповідає дійсності.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЦЕФАЛ" - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2021р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М.Градовський
Судді: А.В.Крусян
О.В.Яковлєв