П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3130/21
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "МТБ Банк", приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Андрій Олександрович, про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "МТБ Банк", приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Андрій Олександрович про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 21 117,77 грн. від 18.01.2021 року ВП№42571310.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було безпідставно прийнято оскаржувану постанову, оскільки підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум. При цьому, виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення та виконавчий збір повинен обраховуватись виключно з розміру фактично стягнутих сум.
Оскільки за виконавчим провадженням №42571310 стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", на виконання судового рішення фактично не відбулось, стягнення виконавчого збору відповідачем спірною постановою є протиправним та незаконним.
16.06.2021 року відповідачем на адресу суду було надіслано матеріали виконавчого провадження ВП №42571310 (а.с. 67-104), разом з тим, відзиву на адміністративний позов до суду надано не було.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "МТБ Банк", приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Андрій Олександрович пояснень по суті спірних правовідносин не надали.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65072, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 42), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (65003, Одеська область, м.Чорноморськ, проспект Миру, 28), приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Андрій Олександрович (65020, Одеська область, м. Одеса, вул. Асташкіна, 21, офіс 1), про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 08 листопада 2012 року по цивільній справі №1519/12567/2012 було частково задоволено позов ПАТ "Марфін Банк". Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором №2189/OF від 07.12.2006 року, яка станом на 05.07.2012 року складає: 138 110,00 гривень - поточна заборгованість за наданим кредитом; 45 200,78 гривень - заборгованість по сплаті відсотків; 18 767,59 гривень - заборгованість за пенею за несплату заборгованості за кредитом; 9 099,30 гривень - заборгованість за пенею за несплату процентів, а всього 211 177 гривень 67 копійок.
20.08.2013 року Малиновським районним судом міста Одеси у цивільній справі №1519/12567/2012 було видано виконавчий лист (а.с. 67, 68).
20.03.2014 року головним державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Галкіним Д.П. була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №42571310) за виконавчим листом №1519/12567/2012 від 20.08.2013 року (а.с. 69).
26.06.2014 року головним державним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника (а.с. 80).
Також відповідач звертався до Малиновського районного суду міста Одеси із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзді за межі України (а.с. 74-75), здійснював виходи за місцем проживання ОСОБА_1 задля виявлення належного йому майна, про що складено відповідний акт від 20.05.2017 року (а.с. 89).
Разом з тим, 04.11.2020 року від публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (правонаступник ПАТ "Марфін Банк") на адресу Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с. 91).
18.01.2021 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малогою Д.А. на підставі п.1 ч.1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" було прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №42571310) (а.с. 98).
При цьому 18.01.2021 року відповідачем також було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 21 117,77 грн. (а.с. 99-100).
Не погоджуючись з вищевказаною постановою від 18.01.2021 року та вважаючи її протиправною та незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі по тексту Закон №1404-VIII).
За приписами ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з вимогами ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
В силу приписів ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Приписами ч.1 ст. 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року (далі по тексту - Закон №2475-VIII) були внесені зміни, зокрема, у частині другій статті 27 Закону №1404-VIIIслова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів". Також, частину четверту викладено в такій редакції: "4. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів)…".
З огляду на те, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору ВП №42571310 прийнята 18.01.2021 року, в силу приписів ст.58 Конституції України у спірних правовідносинах застосуванню підлягають положення Закону 1404-VIII з урахуванням змін, внесених Законом № 2475-VII від 03.07.2018 року, в редакції, яка була чинна станом на 18.01.2021 року.
На виконання вимог ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У відповідності до вимог ч.5 ст.27 статті Закону №1404-VIII, визначено перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, а саме:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Згідно з вимогами ч.6ст. 27 Закону №1404-VIII, у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Приписами ч.7 ст.27 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає (ч.8 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до вимог ч.9 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи те, що жоден з випадків передбачених нормами ст.27 Закону №1404-VIII, коли виконавчий збір не стягується не мав місця у спірних відносинах, у державного виконавця у спірних відносинах були відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору, передбачені ст.27 Закону України "Про виконавче провадження".
Разом з цим, вимогами ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Як убачається зі змісту положень пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документа, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН
Колегією суддів встановлено, що 18.01.2021 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малогою Д.А. на підставі п.1 ч.1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" було прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №42571310).
При цьому 18.01.2021 року відповідачем також було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 21 117,77 грн.
З огляду на те, що виконавчий документ було повернуто за заявою стягувача та виконавчий збір не було стягнуто відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії державного виконавця з винесення постанови по стягненню виконавчого збору в повній мірі відповідають приписам частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII, отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналогійну правову позицію викладено Верховним Судом в постанові № 520/17933/2020 від 22 жовтня 2021 року.
Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, від 22 січня 2021 року у справі №400/4023/19 - є безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними з огляду на інший спірний період у вказаних справах суду касаційної інстанції та відповідно за іншого правового регулювання.
Так, зазначена правова позиція Верховного Суду ґрунтувалась виключно на положеннях законодавства (на приписах ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII у попередній редакції від 07.03.2018 року), яке на час прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця від 07.10.2019 року суттєво змінилось, про що свідчить зміст Закону України від 03.07.2018 року №2475-VIII (який набрав чинності з 28.08.2018 року та в якому ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII викладена в новій редакції).
Колегія суддів вважає, що, оскільки як на момент відкриття виконавчого провадження (2014 рік), так і на момент винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору (2021 рік), законодавцем було передбачено обов'язок, а не право державного виконавця на стягнення виконавчого збору, відповідно до суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що відповідачем в межах виконавчого провадження ВП №42571310 вживались заходи з примусового виконання виконавчого листа №1519/12567/2012 від 20.08.2013 року, зокрема державним виконавцем було винесено постанови про розшук майна боржника, здійснено виходи за місцем проживання позивача, ініційовано звернення до суду із поданням про заборону боржнику виїзду за кордон.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державним виконавцем, в даному випадку, було прийнято постанову від 18.01.2021 року ВП№42571310 про стягнення виконавчого збору, а саме на підставі чинного і діючого на той час законодавства, в межах наданих йому повноважень та у передбачений цим законодавством спосіб, у зв'язку з чим, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325; 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.