П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/10528/21
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом ГУ ПФУ в Одеській області, Пенсійного фонду України, в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 27.04.2021р. призначеної та виплачуваної позивачу пенсії (з урахуванням підвищень, надбавок і доплат як інваліду війни) максимальним розміром;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 27.04.2021р. нарахування і виплату та Пенсійного фонду України безпосередньо виплату позивачу пенсії (з урахуванням підвищень, надбавок і доплат як інваліду війни) без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 27.04.2021р. по день проведення доплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звільнений з військової служби та з 27.04.2021р. йому призначено пенсію відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) в розмірі 80% грошового забезпечення, обчисленого для призначення пенсії.
24.05.2021р. пенсійним органом повідомлено позивача про те, що з 27.04.2021р. йому пенсія призначена та в підсумку з урахуванням підвищень, надбавок, доплат до пенсії як інваліду війни 2 групи була обчислена та має складати 22 255,25грн..
Однак, посилаючись на вимоги ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, ПФУ безпідставно обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та з 27.04.2021р. здійснював виплату пенсії позивача в розмірі 17 690грн..
Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 звернувся в суд із відповідним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 27.04.2021р. призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням підвищень, надбавок і доплат як інваліду війни) максимальним розміром.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням підвищень, надбавок і доплат як інваліду війни) з 27.04.2021р. без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 27.04.2021р. по день проведення доплати.
Зобов'язано Пенсійний фонд України забезпечити своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсії (з урахуванням підвищень, надбавок і доплат як інваліду війни) ОСОБА_1 з 27.04.2021р. без обмеження її максимальним розміром.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційних скаргах ГУ ПФУ в Одеській області, Пенсійний фонду України, посилаючись на порушення норм права, просять рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарг, скасування рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову, з наступних підстав.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства чи шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав, та враховуючи, що ГУ ПФУ в Одеській області протягом часу розгляду адміністративної справи №420/10528/21 не доведено обґрунтованості та, відповідно, правомірності власних дій щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 з 27.04.2021р..
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, рішення суду скасовує та приймає нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби та з 27.04.2021р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, та отримує пенсію по інвалідності, призначену у відповідності до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в розмірі 80% грошового забезпечення.
Згідно Протоколу за пенсійною справою №1501026303 від 27.04.2021р. та з повідомлення про призначення пенсії від 24.05.2021р. обчислений розмір пенсії позивача з урахуванням підвищень, надбавок, доплат до пенсії як інваліду війни 2 групи становить 22 255,25грн..
Однак, пенсія позивачу з урахуванням максимального розміру (десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність) з 27.04.2021р. обмежена у розмірі 17 690грн..
Не погоджуючись із діями пенсійного органу щодо обмеження пенсії максимальним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій УПФ у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.2 ЗУ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI) визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Правилами абз.1 п.2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Зазначені правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. У постанові від 24.06.2020 (справа №580/234/19) Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував наступний правовий висновок:
«Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними…
З часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст.2 Закону №3668-VI).
Крім того, норми ст.2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями ч.3 ст.85 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст.2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку».
Як вбачається із матеріалів справи, що починаючи з 27.04.2021р., внаслідок нарахування, розмір пенсії позивача перевищив максимальний. Оскільки перевищення стало результатом нарахування в період дії загальної норми ч.1 ст.2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обмежуючи пенсію максимальним розміром, ПФУ діяв в межах повноважень та на підставі норм чинного законодавства.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення адміністративного позову, а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021р. - скасувати.
Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М.Градовський
Судді: А.В.Крусян
О.В.Яковлєв