П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2218/21
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови у видачі пенсійного посвідчення та зобов'язати відповідача видати зазначений документ.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з березня 2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Херсонській області та одержує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З часу призначення довічного грошового утримання їй видано пенсійне посвідчення, яке було нею втрачено, що стало підставою для звернення до відповідача із заявою про видачу нового пенсійного посвідчення. Однак відповідач відмовив у задоволенні її заяви з посиланням на відсутність підстав видачі пенсійного посвідчення особі, яка отримає довічне грошове утримання судді у відставці.
Позивач зазначає, що пенсійні виплати та виплати довічного грошового утримання є соціальними виплатами, які за свою природою є тотожними і виконують однакові функції, а відтак, відповідач зобов'язаний видати їй відповідне посвідчення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено видачу пенсійного посвідчення особам, яким призначено довічне грошове утримання судді у відставці.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що пенсія та довічне грошове утримання судді у відставці є спорідненими поняттями, оскільки є державною гарантією соціального забезпечення особи. На думку апелянта, особи, які отримують довічне грошове забезпечення, мають право отримати пенсійне посвідчення.
Також апелянт зазначила, що при призначені довічного грошового утримання судді у відставці їй було видано пенсійне посвідчення, що спростовує твердження відповідача та суду першої інстанції про неможливість його отримання.
У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпорядження від 11.04.2017 року № 2608 ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді з 09.03.2017 року у розмірі 80 % від заробітку (а.с. 33).
На підставі анкети відомостей про пенсіонера від 04.07.2017 року ОСОБА_1 видано пенсійне посвідчення від 11.07.2017 року № НОМЕР_1 , в якому вказано: вид пенсії «за віком», термін дії «довічно» (а.с.6).
У зв'язку з втратою пенсійного посвідчення ОСОБА_1 14.12.2020 року звернулась до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою, в якій просила прийняти документи та видати нове пенсійне посвідчення (а.с.7).
Листом від 29.12.2020 року за вих. №5234-5072/П-02/8-2100/20 відповідач повідомив, що відповідно до п.2 розділу І Порядку оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 03.11.2017 р. № 26-1, пенсійні посвідчення виготовляються на підставі заяви особи, якій призначено пенсію.
Оскільки позивач отримує довічне грошове утримання судді в відставці, а не пенсію, відсутні підстави для виготовлення пенсійного посвідчення, як документу, що підтверджує факт призначення пенсії (а.с.8).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
За змістом статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі-Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 4 статті 44 Закону №1058 передбачено, що особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення. Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно. Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.
На виконання вказаної статті постановою правління Пенсійного фонду України від 03.11.2017 року №672 затверджено Порядок оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії (далі - Порядок №26-1).
Пунктом 2 розділу І Порядку №26-1 передбачено, що пенсійні посвідчення виготовляються на підставі заяви на виготовлення пенсійного посвідчення (додаток 1) особи, якій призначено пенсію, що подається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування особи на обліку як одержувача пенсії.
Пунктом 3 розділу І Порядку №26-1 унормовано, що у разі якщо пенсійне посвідчення стало непридатним для користування, втрачено, особі призначено інший вид пенсії або змінилися обставини здійснення опіки та піклування (змінився законний представник чи його звільнено від повноважень, поновлено цивільну дієздатність одержувача пенсії тощо), за заявою одержувача пенсії видається нове посвідчення, про що робиться відмітка у пенсійній справі. Заміна пенсійного посвідчення здійснюється за процедурою, визначеною для виготовлення пенсійного посвідчення. При заміні пенсійного посвідчення одержувач пенсії повертає органу Пенсійного фонду України попередньо видане пенсійне посвідчення за наявності, електронне пенсійне посвідчення - банку, які знищуються відповідним органом Пенсійного фонду України або банком.
Разом з тим, судова колегія визначає, що позивачці призначено довічне грошове утримання судді у відставці.
Пунктами 8, 11 ч. 5 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ (далі-Закон №1402-VІІІ), передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням, а також правом судді на відставку.
Відповідно до ст.142 Закону №1402-VІІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов'язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
При цьому, у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 Конституційний Суд України визначив щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п'ятий, шостий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини).
За змістом наведених норм слідує, що за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.
Отже, правова природа пенсії, яка призначається особі на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та довічного грошового утримання судді, не є тотожними.
З огляду на встановлену відмінність у правовій природі соціальних виплат, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що особа, яка отримує довічне грошове утримання судді, позбавлена права на отримання пенсійного посвідчення.
При цьому посилання позивача на факт отримання пенсійного посвідчення у 2017 році не має впливу на спірні правовідносини, оскільки не змінює наведеного вище правового регулювання.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.