08 грудня 2021 року м.Дніпросправа № 160/4522/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року у справі № 160/4522/21 (суддя Сидоренко Д.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, секретаря Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області Шишкіна Юрія Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (далі - відповідач-1), секретаря Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області Шишкіна Юрія Володимировича (далі - відповідач-2), в якому позивач, з урахуванням уточнень позову, просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо несвоєчасного оприлюднення у формі відкритих даних на веб-сторінці: https://ukrsr.otg.dp.gov.ua/ua/rishennya-gromadi/rishennya-4-sesiyi-ukrayinskoyi-silskoyi-гаdі-vіd-12012021 офіційного веб-сайту https://ukrsr.otg.dp.gov.ua/ua Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області рішення четвертої сесії VIII скликання Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №121-04/VІІІ від 12.01.2021 року "Про передачу земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_2 ";
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо несвоєчасного оприлюднення у формі відкритих даних на веб-сторінці: https://ukrsr.otg.dp.gov.ua/ua/rishennva-gromadi/rishennya-4-sesiyi-ukrayinskoyi-silskoyi-гаdі-vіd-12012021 офіційного веб-сайту https://ukrsr.otg.dp.gov.ua/ua Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області рішення четвертої сесії VIII скликання Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №121-04/VIII від 12.01.2021 року "Про передачу земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_2 ".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року позов було задоволено частково; судом визнано протиправною бездіяльність Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області щодо несвоєчасного оприлюднення у формі відкритих даних на веб-сторінці https://ukrsr.otg.dp.gov.ua/ua/rishennva-gromadi/rishennya-4-sesiyi-ukrayinskoyi-silskoyi-radi-vid-12012021 офіційного веб-сайту https://ukrsr.otg.dp.gov.ua/ua Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області рішення четвертої сесії VIII скликання Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №121-04/VІІІ від 12.01.2021 року "Про передачу земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_2 ".
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
08.07.2021 через систему "Електронний суд" до суду першої інстанції надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 12 600 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/4522/21.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в новому складі.
Скарга обґрунтована тим, що судом зроблено помилкові висновки, що наявність у позивача права на безоплатну вторинну правову допомогу, яким він не скористався, є підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення суду про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу.
Українська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області, правонаступником якої є Українська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, надіслала письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких вказує, що ухвала суду першої інстанції від 09.07.2021 є обґрунтованою та такою, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства. Звертає увагу суду, що позивач постійно звертається з аналогічними позовами до різних органів місцевого самоврядування, у всіх справах послуги надає один адвокат, послуги є ідентичними, вказане на думку заявника свідчить про фактичне не надання такої правничої допомоги у кожній окремій справі.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення скарги, проте мотиви прийняття ухвали слід змінити, з огляду на наступне.
Стосовно висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну допомогу у зв'язку з наявністю у останнього права на безоплатну вторинну правову допомогу, яким він не скористався, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положення ч.1 ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 (справа про право на правову допомогу) від 30.09.2009 р. №23-рп/2009 зазначено, що важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні як демократичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України. Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер. У контексті частини першої цієї статті "кожен має право на правову допомогу" поняття "кожен" охоплює всіх без винятку осіб - громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України. Здійснення права на правову допомогу засноване на дотриманні принципів рівності всіх перед законом та відсутності дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 21, частини перша, друга статті 24 Основного Закону України).
З аналізу зазначених норм можливо дійти висновку, що позивач на власний розсуд може звернутися як за отриманням безоплатної вторинної правової допомоги, так і за отриманням професійної правничої допомоги.
Наявність у позивача права на отримання безоплатну вторинну правову допомогу, не може бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 КАС, України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частинами першою та третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Частинами другою-п'ятою статті 252 КАС України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Частинами 1-2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Стаття 139 КАС України визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З аналізу наведених норм КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Матеріали справи свідчать про те, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем укладено з адвокатом Подоприголов В.Є. договір про надання правової допомоги від 17 березня 2021 року.
У додатку № 1 договору сторони погодили тарифи вартості послуг адвоката за одну годину роботу/одну сторінку документа.
03.07.2021 сторони підписали акт приймання - передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокат надав клієнту наступні послуги: зустріч клієнта та усна консультація - 500 грн., 1 год.; аналіз відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази у справі - 600 грн., 2 год.; складання проекту позовної заяви 3000 грн., 500 грн./1 сторінка, загалом 6 сторінок; складання проекту заяви про усунення недоліків позовної заяви - 500 грн. 1 година, 250 грн./1 сторінка, складання проекту відповіді на відзив на позовну заяву відповідача-1 - 3000 грн., 500 грн./1 сторінка, загалом 6 сторінки; складання проекту відповіді на відзив на позовну заяву відповідача-2 - 3000 грн., 500 грн./1 сторінка, загалом 6 сторінок; складання проекту заяви про уточнення позовних вимог - 750 грн., 250 грн./1 сторінка, загалом 3 сторінки; складання проекту заяви по справі про надання доказів правничої допомоги - 750 грн., 250 грн./1 сторінка, загалом 3 сторінки; складання проекту заяв по справі про надання доказів та про ухвалення додаткового рішення - 500 грн., 250 грн./1 сторінка, загалом 2 сторінки; загалом вартість послуг 12 600 грн.
На підтвердження оплати наданих адвокатом послуг, позивачем надано копію квитанції №03/07-21 від 03.07.2021, оформленої адвокатом (а.с. 131).
Надані позивачем документи, свідчать про те, що на стадії розгляду справи у суді першої інстанції позивачу було надано послуги правничої допомоги, які оцінені стороною договору у 12 600 грн.
У свою чергу, відповідачі у відзивах на позовну заяву, зокрема, заперечували співмірність, обґрунтованість та справедливість розміру витрат, які заявлені позивачем до стягнення.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що подані позивачем документи в сукупності не містять обґрунтованої та об'єктивної суми витрат на правову допомогу, які були вчинені адвокатом, як такі, що неминуче мали бути вчинені адвокатом для відновлення прав клієнта.
При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дана справа є справою незначної складності (малозначна справа), розгляд якої здійснювався в порядку письмового провадження без участі сторін.
Спір, що виник між сторонами є незначним, і з приводу таких спорів існує численна судова практика, яка знаходиться у відритому доступі. Як звертає увагу відповідач, з березня 2021 року до суду надійшло 34 позовні заяви ОСОБА_1 до Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, секретаря Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області Шишкіна Юрія Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Тексти позовних заяв є ідентичними з позовом у даній справі, з однаковим обґрунтуванням, викладенням підстав звернення до суду та аналізом актів законодавства та позиції Верховного Суду. При подачі таких позовів позивачем також заявлялися вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, слід звернути увагу, що, з огляду на предмет спору у даній справі, позовні вимоги не направлені на захист порушеного права позивача, а лише стосуються недотримання процедурних питань при прийнятті рішень відповідачем. Тобто, мета позову та необхідність оплати у такому значному розмірі витрат на професійну правничу допомогу не є співмірними взагалі.
З огляду на викладене, та з урахуванням часткового задоволення позову у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку відсутні підстави покладати на відповідача відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, оскільки вимоги, що заявлялися позивачем перед судом не стосувалися захисту порушеного права позивача.
За відсутності підстав для задоволення заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, відсутні і підстави для ухвалення судом додаткового рішення у справі, як це передбачено ст.252 КАС України.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженої позивачем ухвали суду першої інстанції, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року у справі № 160/4522/21 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до ч.2 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак