22 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5842/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року (м. Запоріжжя, суддя Садовий І.В.) у справі № 280/5842/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району (далі відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району щодо перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, за 2021 рік, зобов'язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2021 рік у розмірі, передбаченому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги відповідача мотивовано, зокрема, тим, що Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району не виплачувало саме позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2021, адже фактично перерахування позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році здійснило Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, через що Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району є неналежним відповідачем у цій справі. Крім того, відповідач виконав без порушення свої повноваження по перерахуванню коштів щорічної разової допомоги до 5 травня у 2021 році у заявленій Управлінням Служби безпеки України в Запорізькій області сумі.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19.02.2019, а також отримує щорічну разову грошову допомогу як учасник бойових дій до 5 травня від Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району.
У 2021 році позивач отримав одноразову щорічну грошову допомогу до 5 травня 2021 року у розмірі 1491 грн., що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і « Про жертви нацистських переслідувань» від 19.02.2020 №112.
07.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, просив виплатити недоплачені кошти разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2021 рік.
Листом від 17.05.2021 №Г-160-2 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав, зокрема, для виплати останньому допомоги до 5 травня за 2021 рік у збільшеному розмірі, оскільки виплату здійснено відповідно до чинного законодавства в повному обсязі, без порушень.
Не погодившись з нарахуванням та виплатою йому щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено ч.5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав..
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки з 27.02.2020 застосовуються положення ст. 12 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008), у зв'язку з чим дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному ст. 12 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України №367-ХІУ від 25.12.1998 «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є протиправними.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 5 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»» (далі - Закон № 367-ХІV), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом б підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01.01.2008) частину п'яту статті 12 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Отже, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 січня 2021 року у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), вирішуючи аналогічні спірні правовідносини, дійшла висновку про те, що, виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, тому, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20), при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону № 1058-ІV.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
Отже, розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769,00 грн.*5).
Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному не Законом № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
У зразковій справі № 440/2722/20 Верховний Суд також зазначив, що відповідачем у даній категорії справ є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат). Отже, колегія суддів прийшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, про те, що Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району є неналежним відповідачем у цій справі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України №367-ХІУ від 25.12.1998 «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є протиправними.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 280/5842/21 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко