Головуючий І інстанції: Л.М. Петрова
23 грудня 2021 р. Справа № 440/7418/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2021, по справі № 440/7418/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.11.2020 № 2339 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 19.07.1983 по 09.11.1983 та з 02.03.1986 по 13.06.1991 (Кременчуцьке БУ-120 тресту "Харківстальконструкція"), з 28.01.1993 по 26.02.1999 (Повне товариство будівельно-монтажна фірма "Скор"), з 01.03.1999 по 07.09.2005 та з 03.04.2006 по 03.08.2012 (ТОВ "Бікор"), які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 26.11.2020 (дня подання заяви про призначення пенсії).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року задоволено частково позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління пенсійного забезпечення відділу призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.11.2020 № 2339.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 26.11.2020 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, в якій просив скасувати судове рішення в цій частині та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах з огляду на наявність достатнього стажу.
На підставі ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, 26.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком, що якої додав трудову книжку від 19.07.1983 НОМЕР_1 ; військовий квиток від 16.09.1983 НОМЕР_2 ; диплом про навчання від 15.07.1983 НОМЕР_3 ; архівну довідку від 22.09.2020 №С-190 про періоди роботи:19.07.1983 по 09.11.1983, з 02.03.1986 по 13.06.1991 ТОВ "Архіваріус"; довідку ТОВ "Бікор" від 16.09.2020 № 204/20 про періоди роботи з 01.03.1999 по 07.09.2005, та з 03.04.2006 по 03.08.2012; довідку від 20.10.2020 №159/2020 про періоди роботи з 17.07.2012 по 19.12.2012, з 21.01.2013 по 07.06.2013, з 12.11.2013 по 28.08.2014 у Росії, ТОВ СПК "ЕГО"; пільгову довідку від 25.11.2020 №1327/ВК про пільговий період роботи 09.12.2019 по 25.11.2020 в ПраТ "Кременчуцький завод дорожніх машин", пільгову довідку від 09.09.2020 № 104 про пільговий період роботи з 18.02.1992 по 20.01.1993 ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.11.2020 № 1327/ВК, видану ПраТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" про період роботи з 09.12.2019 по 25.11.2020, а також довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.09.2020 від №104, видану ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" про період роботи з 18.02.1992 по 20.01.1993.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням від 26.11.2020 № 2339 відмовлено ОСОБА_1 у в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки стаж роботи по Списку № 2 згідно наданих документів становить 01 рік 09 місяців 26 дні; загальний стаж становить 33 роки 07 місяців 25 днів.
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, оскільки відповідач належним чином не розглянув подану ОСОБА_1 заяву разом з доданими до неї документами, внаслідок чого прийняв передчасне рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Гарантії громадянам України права на пенсії встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення».
П. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII) визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2
виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в наступній редакції:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року».
Зазначеною редакцією статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено, зокрема: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 резолютивної частини).
Ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини).
Застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Водночас, п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Колегія суддів звертає увагу, що вказані положення ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є чинними та неконституційними не визнавалися.
Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020у № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, колегія суддів зазначає, що на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах.
При цьому, ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Згідно абз. 1 п. 16 XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, колегія суддів зазначає, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Відповідно до трудової книжки в спірний період позивач:
- у період з 19.07.1983 по 09.11.1983 - працював електрозварювальником 4 розряду (Кременчуцьке БУ-120 тресту "Харківстальконструкція");
- у період з 09.11.1983 по 01.03.1986 - службу у Збройних Силах Радянської Армії;
- у період з 02.03.1986 по 13.06.1991 - працював електрозварювальником 4 розряду (Кременчуцьке БУ-120 тресту "Харківстальконструкція");
- у період з 18.02.1992 по 20.01.1993 - працював на посаді слюсаря-ремонтника, зайнятого на гарячих ділянках робіт у термічному цеху ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод";
- у період з 28.01.1993 по 26.02.1999 - працював електрозварювальником 6 розряду (Повне товариство будівельно-монтажна фірма "Скор");
- у періоди з 01.03.1999 по 07.09.2005 та з 03.04.2006 по 03.08.2012 - працював електрозварювальником 6 розряду ТОВ "Бікор";
- з 09.12.2019 прийнятий на посаду електрозварювальника на автоматичних та напівавтоматичних машинах Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин".
Отже, трудова книжка позивача містить записи про повну трудову діяльність позивача, скріплені печатками роботодавців, у хронологічному порядку з посиланням на первинні документи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів та обставин справи свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв'язку з невідповідністю уточнюючих довідок є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.
Крім того, матеріали справи містять надані позивачем для підтвердження пільгового стажу наступні документи: архівну довідку від 22.09.2020 №С-190 про періоди роботи: 19.07.1983 по 09.11.1983, з 02.03.1986 по 13.06.1991 ТОВ "Архіваріус"; довідку ТОВ "Бікор" від 16.09.2020 № 204/20 про періоди роботи з 01.03.1999 по 07.09.2005, та з 03.04.2006 по 03.08.2012; довідку від 20.10.2020 №159/2020 про періоди роботи з 17.07.2012 по 19.12.2012, з 21.01.2013 по 07.06.2013, з 12.11.2013 по 28.08.2014 у Росії, ТОВ СПК "ЕГО"; пільгову довідку від 25.11.2020 №1327/ВК про пільговий період роботи 09.12.2019 по 25.11.2020 в ПраТ "Кременчуцький завод дорожніх машин", пільгову довідку від 09.09.2020 № 104 про пільговий період роботи з 18.02.1992 по 20.01.1993 ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод".
Відповідно до змісту довідки ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" від 25.11.2020 № 1327/ВК позивач працює повний робочий день на ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" на посаді електрозварювальника на автоматичних та напівавтоматичних машинах з 09.12.2019 по теперішній час.
Судом першої інстанції обґрунтованого зазначено, що вказані довідки відповідають формі, визначеній додатком 5 до Порядку № 637, та додатково до трудової книжки підтверджують наявність у позивача відповідного стажу роботи за Списком № 2.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у призначенні пенсії на пільгових умовах, оформлена рішенням від 26.11.2020 № 2339 є протиправною.
Щодо обрання способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд першої інстанції, зобов'язуючи відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 26.11.2020, виходив з недотримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області обов'язку щодо належного розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.
Так, у ході судового розгляду встановлено, що позивачем при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії надано наступні документи: трудову книжку від 19.07.1983 НОМЕР_1 ; військовий квиток від 16.09.1983 НОМЕР_2 ; диплом про навчання від 15.07.1983 НОМЕР_3 ; архівну довідку від 22.09.2020 №С-190 про періоди роботи:19.07.1983 по 09.11.1983, з 02.03.1986 по 13.06.1991 ТОВ "Архіваріус"; довідку ТОВ "Бікор" від 16.09.2020 № 204/20 про періоди роботи з 01.03.1999 по 07.09.2005, та з 03.04.2006 по 03.08.2012; довідку від 20.10.2020 №159/2020 про періоди роботи з 17.07.2012 по 19.12.2012, з 21.01.2013 по 07.06.2013, з 12.11.2013 по 28.08.2014 у Росії, ТОВ СПК "ЕГО"; пільгову довідку від 25.11.2020 №1327/ВК про пільговий період роботи 09.12.2019 по 25.11.2020 в ПраТ "Кременчуцький завод дорожніх машин", пільгову довідку від 09.09.2020 № 104 про пільговий період роботи з 18.02.1992 по 20.01.1993 ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.11.2020 № 1327/ВК, видану ПраТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" про період роботи з 09.12.2019 по 25.11.2020, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.09.2020 від №104, видану ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" про період роботи з 18.02.1992 по 20.01.1993.
У свою чергу, зі змісту оскаржуваного рішення пенсійного органу встановлено, що відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі дослідження та аналізу наданих позивачем документів дійшов висновку про відсутність необхідного пільгового стажу.
За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідачем досліджено надані позивачем первинні документи у повному обсязі, у тому числі трудову книжку, яка за наслідками апеляційного перегляду справи визнана належним доказом підтвердження наявності у позивача необхідного стажу роботи для призначення пенсії ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, стосовно висновків суду першої інстанції про те, що Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, оскільки ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, колегія суддів зазначає наступне.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 245 КАС України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Колегія суддів зазначає, що у правовідносинах щодо призначення пенсійних виплат органи пенсійного фонду не наділені дискреційними повноваженнями, оскільки зобов'язані прийняти одне з рішень (про призначення пенсії або про відмову у призначенні), яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи з 19.07.1983 по 09.11.1983 та з 02.03.1986 по 13.06.1991 на Кременчуцькому БУ-120 тресту "Харківстальконструкція", з 28.01.1993 по 26.02.1999 на Повному товаристві будівельно-монтажна фірма "Скор", з 01.03.1999 по 07.09.2005 та з 03.04.2006 по 03.08.2012 на ТОВ "Бікор", та зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 26.11.2020.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 по справі № 440/7418/20 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 26.11.2020 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, з урахуванням висновків суду, відмови у задоволенні позову.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи з 19.07.1983 по 09.11.1983 та з 02.03.1986 по 13.06.1991 на Кременчуцькому БУ-120 тресту "Харківстальконструкція", з 28.01.1993 по 26.02.1999 на Повному товаристві будівельно-монтажна фірма "Скор", з 01.03.1999 по 07.09.2005 та з 03.04.2006 по 03.08.2012 на ТОВ "Бікор".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 26.11.2020.
В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов