ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 грудня 2021 року м. Київ № 640/25343/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС" до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про скасування постанови, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» (далі - позивач та/або ТОВ «СВП ПЛЮС») з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - відповідач) та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вимоги припису були ним усунуті, а тому, з огляду на положення частини 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у відповідача були відсутні правові підстави для застосування штрафу. Окрім цього, позивач стверджує, що відповідачем порушено вимог частини 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки надано було лише фотокопію акта перевірки.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останнім зазначено про правомірність прийнятого ним рішення. У зв'язку із наведеним відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де він зазначає про те, що підстав стверджувати про наявність у відповідача права щодо накладення адміністративно-господарських санкцій відсутні.
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де ним вказано, що штрафи, які накладаються у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» та Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1177 є адміністративно-господарськими. Відповідач наполягає на правомірності прийнятого ним рішення та стверджує про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів від 26.11.2018 року №964 «Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужби на 2019 рік», повідомлення про проведення планової перевірки суб'єкта господарювання №214 від 15.05.2019 року, наказу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 13.06.2019 року №2847 «Про проведення планового заходу (перевірку), направлення на проведення заходу №2304 від 13.06.2019 року відповідачем проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС», за наслідком якої складено акт №2847-1 від 24.06.2019 року (далі - акт).
На підставі акту Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві винесено припис №608 про усунення порушень вимог законодавства від 24.06.2019 року, яким зобов'язано ТОВ «СВП ПЛЮС» усунути виявлені порушення та пред'явити звіт про усунення порушення з документальним підтвердженням (далі - припис).
02.07.2019 року позивачем подано відповідачу звіт вих. №001/02/07/09 щодо акт №2847-1 від 24.06.2019 року та припису №608 від 24.06.2019 року.
Надалі, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві на підставі акту від 24.06.20196 року №2847-1 керуючись статтями 23 і 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та Порядком накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1177 винесено постанову №188 від 24.10.2018 року про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою постановлено за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - про найменування та місцезнаходження виробника (виконавця) і підприємства, яке здійснює функції виробника щодо прийняття претензій від споживача застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» штраф у розмірі 4 224,77 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Згідно із статтею 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 5 Закону № 877-V органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).
Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
Строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів мікро-, малого підприємництва - п'яти робочих днів.
Продовження строку здійснення планового заходу не допускається.
Сумарна тривалість усіх планових заходів, що здійснюються органами державного нагляду (контролю) протягом календарного року щодо суб'єкта господарювання (комплексного планового заходу), не може перевищувати тридцяти робочих днів, а щодо суб'єктів мікро-, малого підприємництва - п'ятнадцяти робочих днів.
У свою чергу положеннями частин 1-6 статті 7 Закону № 877-V регламентовано наступне.
Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Судом встановлено, що розпорядчі документи в частині проведення планової перевірки позивача вручені йому належним чином. Також, матеріалами справи підтверджено, що акт отримано уповноваженою особою ТОВ «СВП ПЛЮС» Маренич І.В. із зазначенням заперечень щодо суті виявлених порушень.
Беручи до уваги наведене суд вважає доводи позивача в цій частині безпідставними та такими, що спростовуються вище наведеним.
Також суд вважає безпідставними посилання позивача на частину 11 статті 7 Закону № 877-V, як підстави для задоволення позовних вимог мотивуючи це наступним.
Згідно із частиною 7 статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч. 8 ст. 7 Закону № 877-V).
Відповідно до частини 11 статті 7 Закону № 877-V у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Між тим, згідно із пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність, а саме за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Звідси слідує, що за невиконання вимог припису за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів до суб'єкта господарювання застосовується штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, обставини виконання позивачем припису, які, у свою чергу не заперечується відповідачем не вказують на протиправність спірного рішення, адже останнім застосовано до позивача штраф не за порушення пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 1023-XII, а за порушення пункту 7 частини 1 статті 23 Закону № 1023-XII.
Підсумовуючи вищевикладене доводи ТОВ «СВП ПЛЮС» в цій частині не можуть бути підставами для задоволення позовних вимоги.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню по суті суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону № 1023-XII у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність, а саме за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження оскарження позивачем в судовому порядку припису про усунення порушень вимог законодавства від 24.06.2019 року. Окрім того, ТОВ «СВП ПЛЮС» під час розгляду справи жодним чином не спростовано обставин відсутності порушення пункту 7 частини 1 статті 23 Закону № 1023-XII, у той час коли, подання ним відповідного звіту щодо акту та припису фактично свідчить про його згоду із висновками, що викладені в останніх.
Згідно із пунктом 13 частини 1 статті 26 Закону № 1023-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів з суб'єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначає Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1177 (далі - Порядок №1177).
Згідно із пунктом 4 Порядку №1177 рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.
Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи супровідним листом від 03.10.2019 року №06.4/1728 відповідач повідомив позивача, що розгляд справи про накладення стягнення відбудеться 24.10.2019 року з 15-00 до 16-00 години, який отриманий ТОВ «СВП ПЛЮС» 11.10.10.2019 року. Доказів, які б спростовували вище викладене матеріали справи не містять.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.
При цьому, всі доводи сторін в частині застосування адміністративно-господарських санкцій та штрафів не випливають на вирішення спору по суті.
Варто зазначити, що порушення - не виконання суб'єктом господарювання припису органу посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів та порушення - відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") є різними порушеннями, в розумінні Закону № 1023-XII та передбачають різний розмір суми штрафу, який підлягає накладенню на суб'єкта господарювання, який допустив такі порушення.
Суд вкотре відмічає, що в даному випадку на позивача накладено штраф за порушення пункту 7 частини 1 статті 23 Закону № 1023-XII, у зв'язку із чим обставини виконання/не виконання ним припису не мають жодного значення при вирішенні спору по суті.
При цьому, посилання ТОВ «СВП ПЛЮС» на судову практику, як підстави для задоволення позовних вимог суд також відхиляє, оскільки обставини досліджені судом у зазначених ним рішеннях не є ідентичними даній адміністративній справі та не є обов'язковим для врахування в межах її розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що відсутні підстави для його скасування.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, то відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача сплачений ним судовий збір та вирішення питання щодо розподілу судових витрат понесених ТОВ «СВП ПЛЮС» на правову допомогу.
Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 18, код ЄДРПОУ 37244754) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, б. 12, код ЄДРПОУ 40414833; адреса для листування: 04053, м. Київ, вул. Некрасівська, б. 10/8) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда