ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
23 грудня 2021 року справа №640/25011/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про закриття провадження у справі
за позовомОСОБА_1
до третя особаГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Сьома Донецька державна нотаріальна контора
прозобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить: 1) зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві надати до Сьомої державної нотаріальної контори міста Селидове інформацію про розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за період з 01 червня 2014 року по 19 жовтня 2020 року; 2) зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за період з 01 червня 2014 року по 19 жовтня 2020 року.
Ухвалою від 09 вересня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/25011/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; залучив до участі у справі Сьому Донецьку державну нотаріальну контору, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі по тексту - третя особа).
Відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що зазначений спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 07 грудня 2020 року №3003-5000328488 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особою, виданої ОСОБА_1 .
Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_3 від 25 квітня 1980 року серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про шлюб від 25 квітня 1980 року серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про народження ОСОБА_1 від 11 березня 1986 року № НОМЕР_4 ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 )
Згідно із свідоцтвом про смерть від 18 грудня 2020 року серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29 грудня 2020 року №63084010, наданому Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою є спадкодавцем по спадковій справі №67025018.
Листом Сьомої Донецької державної нотаріальної контори від 22 березня 2021 року №98/02-14 позивач повідомлена, що 29 грудня 2020 року від її імені надійшла заява про прийняття спадщини після смерті її бабусі ОСОБА_2 , на підставі якої заведена спадкова справа №150/2020, також 29 грудня 2020 року надійшла заява про відмову від спадщини від імені дочки спадкодавця ОСОБА_4 , інші спадкоємці з заявою на прийняття спадщини за законом або заповітом не зверталися.
В листі також зазначено, що для оформлення спадщини позивачу необхідно з'явитися особисто до нотаріальної контори з відповідними документами, тобто паспорт, ідентифікаційний номер, документи, що підтверджують право власності на спадкове майно, або у разі неможливості особисто з'явитися до нотаріальної контори, оформити спадщину може представник позивача за дорученням.
ГУ ПФУ в м. Києві на запит державного нотаріуса Сьомої Донецької державної нотаріальної контори листом від 25 лютого 2021 року №2600-0502-8/31203 повідомило, що на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 24 лютого 2021 року існує недоотримана пенсія в загальній сумі 155 458,48 грн., розмір недоотриманої пенсії визначається за період, початок якого рахується від дня звернення за пенсією з урахуванням норм статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», тобто за три роки перед зверненням за пенсією, але не більш ніж по місяць смерті пенсіонера включно.
У відповідь на звернення позивача від 24 березня 2021 року відповідач листом від 21 квітня 2021 року №2600-0502-8/66873 повідомив, що нарахування пенсії померлої ОСОБА_2 по серпень 2014 року проводилось органами Пенсійного фонду України за місцем реєстрації, за поновленням виплати пенсії за життя ОСОБА_2 не зверталася; недоотримана пенсія у зв'язку зі смертю пенсіонера виплачується відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», розмір недоотриманої пенсії визначається за період, початок якого рахується від дня звернення за пенсією з урахуванням норм статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», тобто за три роки перед зверненням за пенсією, але не більш ніж по місяць смерті пенсіонера включно, тобто за три роки з моменту звернення спадкоємця з усіма необхідними документами до органів Пенсійного фонду.
В листі відповідач також повідомив, що на запит нотаріуса від 12 січня 2021 року №8/02-14 надана довідка від 25 лютого 2021 року №2600-0502-8/31203, в якій зазначений розмір недоотриманої суми пенсії на дату формування довідки та повідомлено, що сума коштів буде зменшена в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом про право на спадщину.
Відповідач листом від 16 липня 2021 року №2600-0502-8/115477 у відповідь на адвокатський запит адвоката Плюти Р.В. повідомив, що ОСОБА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві не перебувала, пенсію не отримувала, електронну пенсійну справу померлої ОСОБА_2 поставлено на облік для можливості надання відповіді на запит нотаріуса; за поновленням виплати пенсії за життя ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в м. Києві не зверталася.
Крім того, відповідач повторно надав пояснення щодо розміру недоотриманої пенсії та повідомив, що на момент надання відповіді заява з відповідними документами на виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в м. Києві не надходила.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Суд встановив, що позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві надати до Сьомої державної нотаріальної контори інформацію про розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01 червня 2014 року по 19 жовтня 2020 року та зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві нарахувати та виплатити їй суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01 червня 2014 року по 19 жовтня 2020 року
Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що наведеними нормами, які передбачають можливість успадкування особою відповідних прав, визначається подальша доля тільки тих прав, якими був наділений спадкодавець за життя, а також платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.
При цьому, як визначено у пунктах 1 і 4 частини першої статті 1219 Цивільного кодексу України особисті немайнові права, а також права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, не входять до складу спадщини, оскільки є правами та обов'язками, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
Отже, виходячи зі змісту статті 1227 Цивільного кодексу України, члени сім'ї або інші спадкоємці можуть претендувати на отримання суми коштів, яку спадкодавцю відповідач повинен сплатити ще за життя.
Разом з тим, обставини цієї справи вказують на відсутність доказів на підтвердження призначення ОСОБА_2 за життя пенсії в межах та період, визначених цією позовною заявою, а також відсутні докази на підтвердження звернення вказаної особи до відповідних органів за захистом своїх прав щодо виплати пенсії за відповідний період.
Нормами статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
При цьому, суд зауважує, що норми статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не конкурують зі змістом статей 1218, 1247 ЦК України, оскільки лише підтверджують можливість їх отримання. При цьому отримання цих коштів повинно відбуватися за вимогами спадкового права зі встановленням всього кола спадкоємців, строків прийняття спадщини, що можливо тільки в порядку цивільного судочинства. Тобто, суд зазначає, що майно, яке залишилося після смерті особи, є спадковим майном, а його отримання носить приватноправовий характер та є першопочатковим у цьому спорі.
Суд звертає увагу на те, що наявна в матеріалах справи копія листа третьої особи від 22 березня 2021 року №98/02-14 лише підтверджує, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа 150/2020 та від імені позивача надійшла заява про прийняття спадщини.
Проте, в цьому листі не зазначено, що позивач має право на конкретну пенсію ОСОБА_2 .
Отже, як вбачається із матеріалів справи, спір стосується порушення права позивача на спадкове майно, а саме на неотримані її бабусею пенсійні виплати.
Таким чином, у цій справі адміністративні правовідносини між позивачем та відповідачем відсутні, оскільки позивач звернувся за захистом права на спадщину, тому спір має приватноправовий характер.
Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16-ц та від 03 квітня 2019 року у справі №808/1346/18.
Частиною третьою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Згідно з частиною першою 1 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку щодо відсутності публічно-правового спору між позивачем та відповідачем, та наявності правових підстав для закриття провадження у справі згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що рішення про закриття провадження у справі не обмежує у реалізації її права в порядку цивільного судочинства.
До аналогічних висновків дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16-ц.
Також, правова позиція суду у даній справі узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 червня 2019 року у справі №180/754/17, Першого апеляційного адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 09 квітня 2019 року у справі №200/284/19-а, в постанові від 21 січня 2020 року у справі №200/13427/19-а та Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 15 липня 2021 року у справі №640/6293/20.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 238 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Задовольнити клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про закриття провадження у справі.
2. Закрити провадження в адміністративній справі 640/25011/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дій.
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.А. Кузьменко