Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
22 грудня 2021 р. справа № 520/23384/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,
представника позивача - Журкова В.І.,
представника відповідача - Лантушенко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "НОВЕ ЖИТТЯ" (вул. Центральна, буд. 3, с. Олександрівка, Валківський район, Харківська область, 63054, код ЄДРПОУ 30957436) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Приватне сільськогосподарське підприємство "НОВЕ ЖИТТЯ", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2021 №00222710728.
В обґрунтування позовних вимог, а також у відповіді на відзив зазначено, що відповідач посилається на дрібні помилки в товарно-транспортних накладних та подорожних листах, однак такий дрібний недолік не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ ні відповідно до норм Податкового кодексу України, ні згідно з практикою Верховного Суду. Позивач також зазначає, що інформація з інформаційно-аналітичних баз податкової є лише результатом службової діяльності працівників податкового органу при виконанні ними своїх службових обов'язків. Така інформація не створює для платника податків самостійного юридичного наслідку. А тому посилатись на таку інформацію, як на доказ нереальності операцій або як на доказ фіктивності конкретного платника податків, є неправомірним.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення винесені за результатами податкового контролю з огляду на наявність недоліків у товарно-транспортних накладних, що свідчить про нереальність господарських операцій, а також наявність у контролюючого органу податкової інформації по контрагентам позивача.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом щодо обставин спірних правовідносин встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства "НОВЕ ЖИТТЯ", за результатами якої склаено акт від 25.08.2021 № 14639/20-40-07-28-09/30957436 (далі - акт перевірки), в якому зроблено висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Спейс Стар» (податковий номер 42787961) товарно - транспортні накладні не відповідають вимогам пп.11.1 п.11 Наказу Міністерства Транспорту України від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», а саме: відсутня інформація про дату і час прибуття до вантажоотримувача та до вантажоодержувача, а як наслідок неможливо встановити час перебування вантажу у дорозі та можливість підтвердити здійснення транспортування, відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції, не зазначена адреса пункту навантаження товару, а отже неможливо встановити звідки відбувалось завантаження товару. Також, на підставі отриманої податкової інформації відносно контрагентів ТОВ «Спейс Стар», в акті перевірки встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій між ПСП «Нове Життя» та ТОВ «Спейс Стар»; по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» (податковий номер 41977029) товарно - транспортні накладні не відповідають вимогам пп.11.1 п.11 Наказу Міністерства Транспорту України від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», а саме: відсутня інформація про дату і час прибуття до вантажоотримувача та до вантажоодержувача, а як наслідок неможливо встановити час перебування вантажу у дорозі та можливість підтвердити здійснення транспортування, відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції, не зазначена адреса пункту навантаження товару, а отже неможливо встановити звідки відбувалось завантаження товару. Також актом перевірки встановлені недоліки при складанні подорожніх листів та неможливість підтвердження транспортування товару. Крім того, по контрагенту ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» встановлено невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів та загалом формальне оформлення операцій та відсутність достатньої кількості штатних працівників, що не підтверджує задекларовані взаємовідносини між ПСП «Нове Життя» та ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед». Також, на підставі отриманої податкової інформації відносно контрагента ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів та сум податкових зобов'язань при продажу товарів.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2021 № 00222710728 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10 749 015 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 687 253,75 грн.
Доказів адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять.
Не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Пунктом 187.7 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.
Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Вказаною нормою закону також передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Також ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХV, передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Враховуючи норми ст. 44 Податкового кодексу України, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено перелік обов'язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Судовим розглядом встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство «НОВЕ ЖИТТЯ» зареєстровано 14 листопада 2000 року (є правонаступником колишнього КСП «НОВЕ ЖИТТЯ») та є сільськогосподарським товаровиробником.
Відповідно до Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 03.1-11/1794 від 08.06.2017, виданої відділом статистики у Валківському районі ГУ статистики у Харківській області, ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» має наступні види діяльності за КВЕД-2010: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.49 Розведення інших тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.11 Виробництво м'яса; 10.41 Виробництво олії та тваринницьких жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 10.81 Виробництво цукру; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» орендує в громадян та держави земельні ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3 606,8776 га, (які знаходяться на території Валківського та Коломацького районів Харківської області) що підтверджується поданими податковими деклараціями платника єдиного податку 4 групи за 2020 р., податковими деклараціями з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 р., звітом про посівні площі сільськогосподарських культур(форма 4-сг), формою 1ДФ, які були прийняті органами Державної податкової служби України та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як пояснив позивач, весь час на вказаних земельних ділянках здійснюється вирощування сільськогосподарських культур (соняшник, кукурудза, пшениця, цукровий буряк), які в подальшому продаються контрагентам за укладеними договорами, в тому числі за форвардними договорами, а також укладаються аграрні розписки.
ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» має у власності нежитлові приміщення, які використовуються для зберігання сільськогосподарської продукції, а саме ангари, склади, вісову, та які використовуються у тваринництві, а саме корівники, телятники, молочний блок, пункти штучного запліднення, що підтверджується Свідоцтвом про право власності та Довідкою 20 ОПП, яку було отримано органами Державної податкової служби України 12.02.2020 та 22.10.2020.
Позивачем надано пояснення, що протягом останніх 3 років здійснюється реконструкція інших корівників та закуповується інше обладнання для належного утримання корів (молокопроводи, вентилятори та інше). На даний час у підприємства наявне стадо корів з більш ніж 1000 голів. З 2018 року по даний час ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» є отримувачем державних бюджетних дотацій по тваринництву, а саме за утримання корів та за покупку племінних корів та сперми племінних бугаїв (остання, відповідно до Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18 листопада 2020 року № 2357 «Про розподіл бюджетних коштів між суб'єктами господарювання, передбачених Мінекономіки в державному бюджеті за програмою КПКВК 1201150 «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» за напрямом «Державна підтримка розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції» на 2020 рік для надання часткового відшкодування вартості закуплених для подальшого відтворення племінних тварин, а саме телиць, нетелей, корів молочного, молочно-м'ясного та м'ясного напряму продуктивності, свинок та кнурців, вівцематок, баранів, ярок, бджолиних пакетів, бджолиних маток, сперми бугаїв і кнурів та ембріонів великої рогатої худоби, які мають племінну (генетичну) цінність» ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» отримало державну підтримку за закуплені для подальшого відтворення племінні корови молочно-м'ясного напряму продуктивності та сперми бугаїв, які мають племінну (генетичну) цінність).
Щодо взаємовідносин з ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» судом встановлено, що протягом листопада 2020 року - лютого 2021 року на підставі договору поставки № 25/09 від 25.09.2020 ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» на адресу ПСП «Нове Життя» постачало товар - Суміш біоорганічна компостна для підживлювання ґрунтів СБК-1-ТУ У20.1-41977029-001:2019. Найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання всіх товару.
Позивач пояснив, що вказані добрива необхідні для підживлення всіх ґрунтів, наявних в користуванні підприємства.
На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до суду Договір поставки № 25/09 від 25.09.2020; видаткові накладні: від 16.11.2020 № 220, № 234, № 235, від 17.11.2020 № 221, № 236, № 237, від 18.11.2020 № 222, № 238, від 19.11.2020 № 223, № 239, від 20.11.2020 № 224, № 240, від 21.11.2020 № 225, № 241, від 22.11.2020 № 226, № 242, від 23.11.2020 № 227, № 243, від 24.11.2020 № 228, № 244, від 25.11.2020 № 229, № 245, від 26.11.2020 № 230, № 246, від 27.11.2020 № 231, № 247, від 28.11.2020 № 232, № 248, № 249, від 29.11.2020 № 233, № 250, від 30.11.2020 № 251, № 252, від 01.12.2020 № 271, № 272, від 02.12.2020 № 273, № 274, № 275, від 03.12.2020 № 276, № 277, № 278, від 04.12.2020 № 279, № 280, № 281, від 05.12.2020 № 282, № 283, від 06.12.2020 № 284, № 285, від 07.12.2020 № 286, від 08.12.2020 № 287, № 288, від 09.12.2020 № 289, № 290, від 10.12.2020 № 291, № 292, від 12.12.2020 № 293, № 294, від 13.12.2020 № 295, від 14.12.2020 № 296, від 15.12.2020 № 297, від 16.12.2020 № 301, № 303, від 17.12.2020 № 304, № 300, від 18.12.2020 № 299, № 305, від 22.12.2020 № 306, від 23.12.2020 № 302, № 307, від 24.12.2020 № 309, від 25.12.2020 № 308, від 28.12.2020 № 310, від 29.12.2020 № 311, від 19.02.2021 № 6, від 24.02.2021 № 7; платіжні доручення від 19.02.2021, від 22.02.2021; товарно-транспортні накладні: від 16.11.2020 № 1/16/11, від 17.11.2020 № 17/11, від 18.11.2020 № 18/11, від 19.11.2020 № 19/11, від 20.11.2020 № 20/11, від 21.11.2020 № 21/11, від 22.112021 № 22/11, від 23.11.2020 № 23/11, від 24.11.2020 № 24/11, від 25.11.2020 № 25/11, від 26.11.2020 № 26/11, від 27.11.2020 № 27/11, від 28.11.2020 № 28/11, від 29.11.2020 № 29/11, від 30.11.2020 № 30/11, від 01.12.2020 № 01/12, від 02.12.2020 № 02/12, від 03.12.2020 № 1/03/12, № 2/03/12, від 04.12.2020 № 04/12, від 05.12.2020 № 05/12, від 06.12.2020 № 06/12, від 07.12.2020 № 07/12, від 08.12.2020 № 08/12, від 09.12.2020 № 09/12, від 10.12.2020 № 10/12, від 12.12.2020 № 12/12, від 13.12.2020 № 13/12, від 14.12.2020 № 14/12, від 15.12.2020 № 15/12, від 16.12.2020 № 16/12, від 17.12.2020 № 17/12, від 18.12.2020 № 18/12, від 22.12.2020 № 22/12, від 23.12.2020 № 23/12, від 24.12.2020 № 24/12, від 25.12.2020 № 25/12, від 28.12.2020 № 28/12, від 29.12.2020 № 29/12, від 19.02.2021 № 19/02/3, № 19/02/2, № 19/02/1, від 24.02.2021 № 24/02/3, № 24/02/2, № 24/02/1; подорожні листи за листопад 2020 року, грудень 2020 року, лютий 2021 року; сертифікат відповідності вказаної суміші; податкові накладні за листопад 2020 року, грудень 2020 року, лютий 2021 року.
Щодо використання товару у власній господарській діяльності позивач пояснив, що вся закуплена Суміш біоорганічна компостна для підживлювання ґрунтів була внесена на орендовані позивачем земельних ділянках, які використовуються підприємством для вирощення сільськогосподарської продукції наприкінці листопада 2020 року та в березні 2021 року, на підтвердження чого надав до суду відповідні акти списання.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «Спейс Стар» судом встановлено, що 20.11.2020 між ПСП «Нове Життя» та ТОВ «Спейс Стар» укладено договір поставки № 20/11/2020-1, відповідно до якого ТОВ «Спейс Стар» зобов'язується поставити і передати у власність покупця будівельні матеріали за ціною, якістю та кількістю, що визначені даним договором та/або специфікаціями до даного договору. Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, поставленого в рамках даного договору.
На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до суду Договір поставки № 20/11/2020-1; видаткові накладні від 24.11.2020 та від 25.11.2020; рахунок на оплату від 20.11.2020 № 215; платіжне доручення від 20.11.2020 № 5830; товарно-транспортні накладні від 20.11.2020 № 20/11/1, № 20/11/2, № 20/11/3, № 20/11/4, від 23.11.2020 № 23/11/1, № 23/11/2, № 23/11/3, № 23/11/4, від 24.11.2020 № 24/11/1, № 24/11/2, № 24/11/3, № 24/11/4, від 25.11.2020 № 25/11/1, № 25/11/2, № 25/11/3; податкові накладні за листопад 2020 року.
Щодо використання товару у власній господарській діяльності позивач пояснив, що куплені будівельні матеріали було використано для ремонту наявних на підприємстві корівників, оскільки протягом 2018 року по теперішній час підприємство ремонтує всі об'єкти тваринництва, які не ремонтувались з 1987 року, на підтвердження чого надав до суду відповідні акти списання.
Щодо посилань відповідача про недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, суд зазначає про необґрунтованість таких тверджень як аргументу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, з огляду на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само, помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (правова позиція Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у справі № 804/15478/14).
Так, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Відповідно до абз. 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року справа № 820/477/18, адміністративне провадження № К/9901/55969/18, від 11 вересня 2018 року справа № 815/6105/17, адміністративне провадження № К/9901/56987/18, від 11 вересня 2018 року справа №821/995/17, адміністративне провадження № К/9901/54216/18, від 11 вересня 2018 року справа № 823/2247/17, адміністративне провадження № К/9901/56440/18 тощо).
Відповідач у відзиві вказує, що у подорожніх листах, наданих до перевірки відсутні дані, а саме: час прибуття та вибуття транспортного засобу, підпис механіка щодо дозволу на виїзд автомобілів, відмітка про проходження водіями медичного огляду, номери ТТН і талонів замовника, підпис та печатка вантажовідправника, маршрут руху, час в наряді та зарплата, що призвело до висновку про неможливість підтвердження операції з придбання товару у ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед».
Суд зазначає, що з метою обліку автомобільної роботи й списання паливно-мастильних матеріалів перевізник може оформлювати подорожні листи довільної форми. При цьому вони повинні містити всі обов'язкові реквізити первинного документа, перелічені в ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 (із змінами від 10.08.2021).
Утім, обов'язку складати такі подорожні листи у межах спірних правовідносин законодавцем на позивача не покладено.
Інших недоліків у документах первинного бухгалтерського обліку у акті перевірки не зафіксовано, також в акті відсутні посилання про те, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі неналежно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами-постачальниками у спірному періоді або що на момент здійснення спірних правовідносин контрагенти позивача не були зареєстровані як юридичні особи та/або не були платниками податку на додану вартість.
Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу) Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 р. по справі № 2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі № 826/7704/16 (адміністративне провадження № К/9901/38191/18).
Судом встановлено, що як на підставу не підтвердження здійснення позивачем господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами відповідач посилається на лист ГУ ДПС у Львівській області від 27.07.2021 № 4925/7/13-01-07-08/17 щодо складеної узагальненої податкової інформації по підприємству ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед», згідно якої встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій за листопад, грудень 2020 року.
Відповідно листа ГУ ДПС у Львівській області від 27.07.2021 № 4925/7/13-01-07-08/17 щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» по взаємовідносинам з ПСП «Нове Життя» за період листопад-грудень 2020 року, лютий 2021 року за результатами співставлення сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту розбіжність не встановлено, ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» до контролюючого органу було надано договори оренди обладнання, акти приймання-передачі такого обладнання в оренду, договори оренди резервуарів, договір оренди приміщення цеху, технічні умови ТУ У 20.1-41977029-001:2018 щодо суміші біоорганічної компостної для підживлювання грунтів, сертифікат № UA.030.00048-20 терміном дії з 10.12.2020 по 09.12.2021 на продукцію суміш біоорганічну компостної для підживлювання ґрунтів.
Відповідно до положень ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 110 Податкового кодексу України встановлює, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Отже, відповідальність за порушення норм Податкового законодавства наступає у разі вчинення платником податків протиправних дій.
Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (Постанови Верховного суду від 10 вересня 2018 року справа № 826/8016/13-а,адміністративне провадження № К/9901/4058/18, від 10 вересня 2018 року справа № 826/25442/15, адміністративне провадження № К/9901/24925/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/2677/17, адміністративне провадження № К/9901/47242/18 та ін.).
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб. На господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.
Крім того, належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Таких доказів податковим органом у акті перевірки не наведено. Також акт перевірки не містить посилання на наявність між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.
Відповідач також стверджує, що відповідно до проведеного аналізу локальних мережевих адрес ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» та ТОВ «Спейс Стар» встановлено, що місцезнаходженням мережевої адреси, з яких надсилалась податкова звітність та реєструвались податкові накладні є Фінляндія та США, що не співпадає з податковими адресами цих контрагентів.
У цьому контексті є аргументованою позиція позивача про те, що чинним законодавством не встановлено обмеження щодо місця, з якого можливо подавати податкову звітність та реєструвати податкові накладні та даний факт жодним чином не свідчить про формальність оформлення первинних документів.
Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).
За такого правового регулювання, враховуючи принцип індивідуальної відповідальності особи за допущене нею порушення законодавства, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягають скасуванню.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Зокрема, вказане стосується аргументів позивача стосовно процедури направлення на адресу платника податків акту перевірки, адже по суті вказане порушення не впливає на зміст судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати щодо сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Приватного сільськогосподарського підприємства "НОВЕ ЖИТТЯ" (вул. Центральна, буд. 3, с. Олександрівка, Валківський район, Харківська область, 63054, код ЄДРПОУ 30957436) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2021 №00222710728.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "НОВЕ ЖИТТЯ" (вул. Центральна, буд. 3, с. Олександрівка, Валківський район, Харківська область, 63054, код ЄДРПОУ 30957436) суму судового збору у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 23 грудня 2021 року.
Суддя О.Г. Котеньов