Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
23 грудня 2021 р. справа № 520/496/20
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" (вул. Полтавський шлях, буд. 99, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 08564587) про визнання неправомірною та скасування постанови, визнання неправомірними дій, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Харківське СІЗО № 27", в якому просить суд:
- визнати неправомірною та скасувати постанову про поміщення до карцеру від 27.08.2019 року, винесену Державною установою "Харківське СІЗО № 27" у відношенні ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірними дії Державної установи "Харківське СІЗО № 27" щодо надання доступу до офіційної кореспонденції ОСОБА_1 невповноваженим на то співробітникам (психологам установи Шульге І.С., Денченко О.А.).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.10.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. За висновками Верховного Суду, оскарження дій, рішень чи бездіяльності адміністрацій установ попереднього ув'язнення відбувається в рамках адміністративного судочинства в силу прямих приписів статей 537 та 539 КПК України.
03.11.2021 року вказана адміністративна справа надійшла в провадження судді Біленського О.О..
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Відносно клопотання представника відповідача про заміну неналежного відповідача, суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства юстиції №2102/5 від 27.06.2018 року «Про перейменування державної установи «Харківська установа виконання покарань (№27)» та затвердження Положення про неї» перейменувати державну установу «Харківська установа виконання покарань (№27)» у державну установу «Харківський слідчий ізолятор».
Відповідно до приписів ст.52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
Оскільки на даний час Державна установа "Харківське СІЗО № 27" (код ЄДРПОУ 08564587) перейменована в Державну установу "Харківський слідчий ізолятор" (код ЄДРПОУ 08564587), підстави для заміни відповідача його правонаступником відсутні, при цьому саме Державна установа "Харківський слідчий ізолятор" (код ЄДРПОУ 08564587) є належним відповідачем у справі.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2015 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією належного їй майна. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року в справі №2035/5763/2012 скасовано ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2017 року, якою щодо ОСОБА_1 змінено вирок місцевого суду, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. Як убачається із матеріалів справи, згідно з довідкою ДУ "Харківський СІЗО № 27" від 20 лютого 2020 року, ОСОБА_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, пунктами 6, 11 частини другої статті 155 Кримінального кодексу України, перебувала на час виникнення спірних правовідносин у ДУ "Харківський СІЗО № 27". У позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року кримінальну справу щодо її обвинувачення було направлено на новий апеляційний розгляд, а тому вона набула статусу особи, яка тримається під вартою. Уважаючи неправомірною постанову ДУ "Харківський СІЗО № 27" від 27 серпня 2019 року №27 про поміщення її до карцеру та неправомірними дії щодо надання доступу до її офіційної кореспонденції невповноваженим на те співробітникам (психологам установи - ОСОБА_2 , Денченко О.А.), ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказав, що згідно пояснень ув'язненої ОСОБА_1 від 27.08.19р. «указаний документ мне передала дежурная по корпусу». «Указанныйдокумент» це копія відповіді для ув'язненої ОСОБА_1 та не є закритою вхідною кореспонденцією. Документ який було вручено ОСОБА_1 є копією відповіді про це зазначено в документах наданих позивачем до суду, а саме в Постанові про поміщення ув'язненого в карцер, висновок за фактом порушення режиму утримання ув'язненим, рапортами, актом від 23.08.2019р. та поясненнями ув'язненої ОСОБА_1 . Тобто державна установа «Харківський слідчий ізолятор» не порушувала чинне законодавство з спірного питання та ОСОБА_1 була вручена копія відповіді «дежурной по корпусу». Також представник відповідача зазначив, що 27.08.2019 року ув'язнена ОСОБА_1 використовувала лайливі слова та принижувала гідність персоналу СІЗО порушуючи «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» №1769/5 від 14.06.2019. 27.08.2019 року на виконання «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» №1769/5 від 14.06.2019р. та за злісне порушення режиму ув'язненою ОСОБА_1 була винесена постанова про поміщення ув'язненого в карцер на 5 діб. Згідно «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» №1769/5 від 14.06.2019р. та постанови про поміщення ув'язненого в карцер ув'язнену ОСОБА_1 було поміщено до карцеру на 5 діб. Відповідно до вищевказаного Державна установа «Харківський слідчий ізолятор» вважає законним поміщення ув'язненої ОСОБА_1 , яка вчинила порушення «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» №1769/5 від 14.06.2019р до карцеру та не визнає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 . З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими, та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З наявних матеріалів справи вбачається, що 23.08.2019 року о 9-00 годині ув'язнена ОСОБА_1 , яка утримувалась в №408 режимного корпусу №4 державної установи «Харківський слідчий ізолятор» допустила грубе порушення встановленого порядку тримання, яке полягає в тому, що під час отримання копії відповіді стосовно своєї заяви, почала висловлюватися із застосуванням нецензурної лексики до психолога установи, використовуючи при цьому лайливі слова, образливо чіплялася до неї, принижувала її гідність, сказавши, що вона має вигляд «дівчини з траси», а також в категоричній формі відмовилася отримувати кореспонденцію із рук співробітника установи. Дані дії є злісним порушенням режиму тримання та дрібним хуліганством. Вказане підтверджується копіями рапортів психолога відділу СВПР державної установи «Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_2 , молодшого інспектора ІІ категорії Плехова А.О., ОСОБА_3 ..
Окрім цього, за вказаною подією складено акт від 23.08.2019 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
З наявних матеріалів справи встановлено, що 27.07.2019 року начальником відділу СПС державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Шеремета А. складено висновок за фактом порушення режиму утримання ув'язненим, погоджений з 1-м заступником начальника державної установи «Харківський слідчий ізолятор» та заступником начальника державної установи «Харківський слідчий ізолятор» з СВПР, затверджений начальником державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Судом встановлено, що 27.08.2019 року начальником державної установи «Харківський слідчий ізолятор» винесено постанову про поміщення ув'язненого в карцер, згідно якого своїми протиправними діями ув'язнена ОСОБА_1 порушила вимоги частини 1, розділу 4, пункт 2 абз.3,4, пункт 3 абз. 1,18, Наказу Міністерства юстиції України №1769/5 від 14.06.2019 року, ПВР СІЗО та ст.15 Закону України «Про попереднє ув'язнення». Розглянувши матеріали перевірки за фактом порушення, керуючись ст.15 Закону України «Про попереднє ув'язнення», розділом 8, частиною 7, пунктом 2 Наказу Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 року ПВР СІЗО, на підставі рішення дисциплінарної комісії від 27.08.2019 року ув'язнену ОСОБА_1 , 1973 року народження, за злісне порушення режиму постановлено помістити до карцеру на 5 діб.
При цьому суд зазначає, що за змістом адміністративного позову позивач не заперечує того, що вказана подія відбулась, при цьому, на думку позивача висловлювання до психолога установи, що вона має вигляд «вид будто с трасы», неможливо розцінювати як образу.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» №3352-XII від 30 червня 1993 року (далі - Закон №3352-XII) передбачено, що попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до частин першої, третьої статті 4 Закону №3352-XII установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як запобіжний захід обрано тримання під вартою, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати в дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконання покарань чи на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
За змістом частини першої статті 13 Закону №3352-XII особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили листування здійснюється відповідно до закону.
Скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, взятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього ув'язнення, за винятком випадків, передбачених цією статтею.
Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
Листування ув'язнених і засуджених здійснюється на підставі частини 3 розділу VII Наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року № 1769/5 "Прозатвердження правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України».
Вищезазначеним наказом встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про попереднє ув'язнення» ув'язнені можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також з підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, у разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням листуються з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження.
Листування засуджених здійснюється у порядку, визначеному статтями 8, 113 КВК. Засудженим дозволяється одержувати і надсилати листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між засудженими, ідо перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації СІЗО.
Оплата витрат за пересилання кореспонденції (за винятком апеляційних та касаційних скарг) здійснюється за рахунок відправника. Якщо ув'язнений чи засуджений не має коштів на придбання марки, конверта або інших предметів для листування, вони видаються йому за рахунок СІЗО.
Заяви ув'язнених з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або продовження строків тримання під вартою, або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту адміністрація СІЗО надсилає до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.
Скарги на дії чи рішення слідчого адміністрація СІЗО надсилає прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подання.
Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб із часу їх подання адміністрація СІЗО надсилає особі або органу, що здійснюють кримінальне провадження, які розглядають їх у встановленому законом порядку.
Скарги, заяви і листи з питань, не пов'язаних з кримінальним провадженням, адміністрація СІЗО розглядає або надсилає за належністю в порядку, встановленому Законом України «Про попереднє ув'язнення» та цими Правилами.
Кореспонденція, яку одержують і надсилають ув'язнені та засуджені, підлягає перегляду, за винятком випадків, передбачених Законом України «Про попереднє ув'язнення», КВК та цими Правилами.
Перегляд кореспонденції, яку надсилають ув'язнені та засуджені, здійснюється з письмового дозволу начальника СІЗО на підставі рапорту працівника оперативного підрозділу СІЗО з огляду на індивідуальні ризики окремих ув'язнених чи засуджених і обов'язковим встановленням строку перегляду.
Кореспонденція, яку ув'язнені та засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку ув'язнені та засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
Кореспонденція, яку ув'язнені чи засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно ло положень КПК, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку ув'язнені та засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.
Ув'язнений та засуджений має право передати кореспонденцію з питань кримінального провадження захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до КПК, безпосередньо під час побачення з ним.
Перед надісланням кореспонденції, зазначеної в пунктах 6, 7 цієї глави, ув'язнені та засуджені особисто запечатують її у конверти та передають відповідальній посадовій особі СІЗО.
Під час отримання такої кореспонденції для надіслання відповідальна посадова особа СІЗО видає ув'язненому чи засудженому талон-підтвердження.
Зазначену кореспонденцію ув'язнений або засуджений одержує під особистий підпис. У разі відмови ув'язненого або засудженого отримати кореспонденцію вона в запечатаному вигляді (конверті) долучається до особової справи ув'язненого або засудженого, а на конверті робиться відмітка «Отримати відмовився».
Іншу кореспонденцію ув'язнені та засуджені у незапечатаному вигляді кладуть у поштові скриньки, які вивішуються перед прогулянковими двориками та на території відділення, де розміщуються засуджені, які залишені в СІЗО для роботи в господарського обслуговування. Кореспонденцію щодня виймає з поштових скриньок персонал СІЗО, призначений наказом начальника СІЗО.
Листи і телеграми, адресовані співучасникам на волі, потерпілим, свідкам злочину, що містять будь-які відомості, які стосуються кримінального провадженим, образи, погрози, заклики до розправи, вчинення кримінального або іншого правопорушення, інформацію про охорону СІЗО, його персонал, способи передавання заборонених предметів та інші відомості, які можуть перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні або сприяти вчиненню кримінального правопорушення, виконані тайнописом, шифром, містять державну або іншу таємницю, що охороняється законом, адресату не відправляються, ув'язненим і засудженим не вручаються і передаються особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження, чи відповідним органам Національної поліції України.
Про вилучення таких листів адміністрація СІЗО сповіщає ув'язненого чи засудженого та прокурора.
Листи, що надійшли на ім'я ув'язнених чи засуджених, які вибули із СІЗО, не пізніше триденного строку персонал СІЗО, призначений наказом начальника СІЗО, пересилає за місцем їх вибуття.
Реєстрація кореспонденції ув'язнених і засуджених визначається чинним законодавством.
Відшкодування витрат за пересилання кореспонденції, адресованої Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його представникам. Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, проводиться з коштів, які є на особових рахунках ув'язнених та засуджених. Якщо на особовому рахунку ув'язненого чи засудженого немає коштів, така кореспонденція пересилається за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання СІЗО.
Згідно з довідкою від 06.12.2021р. в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» перегляд, вручення та надіслання закритої кореспонденції здійснює фахівець з перевірки (та доставки кореспонденції оперативного відділу).
Судом встановлено, що згідно пояснень ув'язненої ОСОБА_1 від 27.08.19р., які надані позивачем до суду, «указаний документ мне передала дежурная по корпусу». «Указаныйдокумент» це копія відповіді для ув'язненої ОСОБА_1 та не є закритою вхідною кореспонденцією. Документ який було вручено ОСОБА_1 є копією відповіді про це зазначено в документах наданих позивачем до суду, а саме в Постанові про поміщення ув'язненого в карцер, висновок за фактом порушення режиму утримання ув'язненим, рапортами, актом від 23.08.2019р. та поясненнями ув'язненої ОСОБА_1 .
З пояснень позивача вбачається, що ОСОБА_1 була вручена копія відповіді «дежурной по корпусу», що спростовує твердження позивача в адміністративному позові.
Таким чином, судом не встановлено дій Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" щодо надання доступу до офіційної кореспонденції ОСОБА_1 невповноваженим на то співробітникам (психологам установи ОСОБА_2 , Денченко О.А.), матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача в цій частині.
Відносно позовної вимоги визнати неправомірною та скасувати постанову про поміщення до карцеру від 27.08.2019 року, винесену Державною установою "Харківське СІЗО № 27" у відношенні ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Ув'язнені і засудженні розміщуються камерах відповідно до вимог режиму та ізоляції, визначеними статтями 7 і 8 Закону України «Про попереднє ув'язнення».
Згідно з п.2 розділу 4 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» № 1769/5 від 14.06.2019, ув'язнені і засуджені зобов'язані: додержуватися розпорядку дня, встановленого в СІЗО, виконувати законні вимоги адміністрації СІЗО та персоналу СІЗО. Не здійснювати умисних дій, що загрожують життю і здоров'ю інших осіб, а також принижують їх гідність; дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері. Після підйому заправляти свої ліжка і здійснювати вологе прибирання камери (жилого приміщення); бути ввічливими між собою, а також з адміністрацією СІЗО та персоналом СІЗО, вставати з ліжок, вітаючись з адміністрацією СІЗО і персоналом СІЗО, шикуватися в шеренгу під час проведення кількісних перевірок; не вступати в суперечки з адміністрацією СІЗО та персоналом СІЗО, не принижувати їх гідність, не перешкоджати виконанню ними своїх обов'язків. На вимогу адміністрації СІЗО та персоналу СІЗО повідомляти свої прізвище, ім'я, по батькові; дотримуватися тиші після сигналу «Відбій» та норм шуму протягом дня, а також правил поведінки і чистоти у двориках для прогулянок; дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого майна СІЗО, дотримуватися правил пожежної безпеки, а також безпеки під час поводження з електроприладами; за призначенням персоналу СІЗО чергувати в камері по черзі.
З метою забезпечення безпеки адміністрації СІЗО, персоналу СІЗО та інших осіб ув'язнені та засуджені, які порушили вимоги режиму, до оформлення матеріалів про вчинене порушення під час пересування територією СІЗО зобов'язані тримати руки за спиною.
Згідно з приписами п.3 розділу 4 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» № 1769/5 від 14.06.2019, ув'язненим і засудженим забороняється: порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою; без дозволу персоналу СІЗО виходити з камер та інших приміщень режимних корпусів; порушувати лінію охорони та встановлені межі СІЗО; чинити опір законним діям персоналу СІЗО, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших ув'язнених і засуджених; продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб, які тримаються в СІЗО, предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні; відбирати речі та предмети в інших осіб; перегукуватися і перестукуватися, а також встановлювати в будь-який інший спосіб зв'язок з особами, які перебувають в інших камерах, а під час прогулянки - з особами, які перебувають у сусідніх двориках; викидати будь-які предмети з вікон, перебувати на підвіконні, закривати наглядові вічка у дверях і стінах камер; порушувати цілісність підлоги, стелі, стін, дверей, решіток, робити на них будь-які написи і помітки, псувати книги та інші предмети і речі, що видаються для користування у СІЗО, а також наклеювати, вивішувати будь-що на стіни, вікна, інвентар, що належить СІЗО; завішувати спальні місця та мінятися ними без дозволу персоналу СІЗО; тримати та розводити тварин (засуджені, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, можуть тримати тварин з дозволу адміністрації СІЗО); користуватися будь-якими саморобними електроприладами, без дозволу персоналу СІЗО самостійно проводити будь-які ремонтні роботи в камері; виготовляти, зберігати і користуватися предметами, речами, напоями та речовинами, забороненими для передавання ув'язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі; грати в карти, а також інші азартні ігри з метою одержання матеріальної вигоди, а також організовувати їх; заподіювати собі або іншим особам тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, а також завдавати умисної шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від виконання встановлених обов'язків; порушувати встановлений порядок проведення побачень, надсилання листів, скарг і заяв; курити у не відведених для цього адміністрацією СІЗО місцях; вживати у присутності адміністрації СІЗО, персоналу СІЗО та інших осіб, які відвідують СІЗО, нецензурні та жаргонні слова; наносити собі або іншим ув'язненим чи засудженим, які перебувають у СІЗО, татуювання. Неповнолітнім особам забороняється курити й отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі тютюнові вироби.
За приписами п.10, 11, 12 розділу 6 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» № 1769/5 від 14.06.2019, стягнення у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятора, карцеру та переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) засуджені відбувають у приміщеннях карцеру. На них поширюються умови тримання засуджених у дисциплінарному ізоляторі, карцері, приміщенні камерного типу (одиночній камері) виправних колоній, установлені КВК та цими Правилами.
Підставою для приймання та тримання засуджених, поміщених до дисциплінарного ізолятора, карцеру, є вмотивована постанова про поміщення засудженого до дисциплінарного ізолятора, карцеру (додаток 31), винесена начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов'язки, на підставі рішення дисциплінарної комісії, з визначенням строку тримання.
Підставою для приймання та тримання засуджених у приміщенні камерного типу (одиночній камері) є вмотивована постанова про переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) (додаток 32), винесена начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов'язки, згідно з рішенням суду про переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери), з визначенням строку тримання.
До ув'язнених і засуджених, які відбувають покарання у вигляді поміщення до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), можуть застосовуватися всі заходи стягнення, за винятком повторного поміщення в карцер чи дисциплінарний ізолятор, повторного переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).
Стягнення у вигляді поміщення до карцеру накладається за вмотивованою постановою про поміщення ув'язненого до карцеру (додаток 33), винесеною начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов'язки, на підставі рішення дисциплінарної комісії, з визначенням строку тримання.
Постанови, рішення суду про переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) та рішення дисциплінарної комісії оголошуються ув'язненому чи засудженому під підпис. Постанови, рішення суду та копії рішень дисциплінарної комісії разом з матеріалами про вчинене правопорушення долучаються до особової справи ув'язненого чи засудженого протягом трьох діб після їх підписання або відбуття стягнення.
За визначенням, наданим у п.2 розділу 7 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» № 1769/5 від 14.06.2019, злісним порушенням режиму тримання є вживання ув'язненим або засудженим спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів; виготовлення, зберігання, придбання, розповсюдження інших заборонених предметів, участь у настільних, азартних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинення дрібного хуліганства; систематичне ухилення від лікування захворювань, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб. Дрібне хуліганство - вживання ув'язненими або засудженими нецензурної лайки у присутності інших ув'язнених і засуджених, адміністрації СІЗО, персоналу СІЗО та осіб, які відвідують СІЗО, образливе чіпляння до них, а також інші подібні дії, що порушують вимоги режиму тримання, встановлені законодавством обов'язки громадян та посягають на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Судом встановлено, що 27.08.2019 року начальником державної установи «Харківський слідчий ізолятор» винесено постанову про поміщення ув'язненого в карцер, згідно якого своїми протиправними діями ув'язнена ОСОБА_1 порушила вимоги частини 1, розділу 4, пункт 2 абз.3,4, пункт 3 абз. 1,18, Наказу Міністерства юстиції України №1769/5 від 14.06.2019 року, ПВР СІЗО та ст. 15 Закону України «Про попереднє ув'язнення».
Розглянувши матеріали перевірки за фактом порушення, керуючись ст.15 Закону України «Про попереднє ув'язнення», розділом 8, частиною 7, пунктом 2 Наказу Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 року ПВР СІЗО, на підставі рішення дисциплінарної комісії від 27.08.2019 року ув'язнену ОСОБА_1 , 1973 року народження, за злісне порушення режиму постановлено помістити до карцеру на 5 діб.
Суд зазначає, що позивачем самостійно визнано у адміністративному позові факт конфлікту між нею та психологом установи.
При цьому, начальником державної установи «Харківський слідчий ізолятор» винесено вмотивовану постанову про поміщення ув'язненого в карцер від 27.08.2019 року з підстав злісного порушення режиму тримання та дрібним хуліганством, що відповідає фактичним обставинам у справі та підтверджується належними доказами.
З огляду на викладене, постанова про поміщення до карцеру від 27.08.2019 року, винесену Державною установою "Харківський слідчий ізолятор" у відношенні ОСОБА_1 винесена начальником державної установи «Харківський слідчий ізолятор» з дотриманням приписів чинного законодавства України, підстави для визнання її протиправною та скасування - відсутні.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" (вул. Полтавський шлях, буд. 99, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 08564587) про визнання неправомірною та скасування постанови, визнання неправомірними дій - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 23.12.2021 року.
Суддя Біленський О.О.