Справа № 500/7770/21
20 грудня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУСОФФ" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУСОФФ" (надалі, позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області форми «В1» №00046990701 від 18.10.2021, яким позивачу зменшено суму відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку за декларацією з ПДВ за червень 2021 р. на суму 184 447 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 46 111,75 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач не погоджується із правомірністю такого податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «БУСОФФ» вимог ПК України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість не відповідають дійсності та не підтверджені достатніми, належними та допустимими доказами. Позивач вважає, що мав законне право на формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних та правомірно включило їх до складу податкового кредиту за грудень 2020 року, й заявив відповідні суми податкового кредиту до відшкодування у декларації з ПДВ за червень 2021 року.
Ухвалою суду від 11.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 01.12.2021 о 12:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Представник Головного управління ДПС у Тернопільській області подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти позовної заяви, просив відмовити у задоволенні позову повністю. Вказав, що ТОВ "ВК “Агро-Альянс" в "ланцюгу" постачання введено в товарообіг (легалізовано) товар - м'ясо яловичини в напівтушках охолоджене 1 кат. невідомого виробництва та виробника. Відтак, вважає, що ТОВ "ВК "Агро-Альянс" не могло поставити м'ясо яловичини в напівтушках охолодженого 1 кат. для ТОВ "БУСОФФ", а ТОВ "БУСОФФ" фактично не отримувало її від ТОВ "ВК “Агро-Альянс" документально не підтверджено реальність постачання товару по ланцюгу постачання до ТОВ "ВК "Агро-Альянс" та від ТОВ "ВК "Агро-Альянс" до ТОВ "БУСОФФ". Просить врахувати, що у спірному випадку здійснено документування господарської операції з позивачем м'яса яловичини в напівтушках охолоджене 1 кат. у ТОВ "ВК "Агро-Альянс" та в порушення вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” оформлено недостовірні документи: видаткові та податкові накладні на господарські операції з поставки ТОВ "БУСОФФ", м'ясо яловичини в напівтушках охолоджене І кат., оскільки на момент проведення операцій у ТОВ "ВК "Агро-Альянс" був відсутній сам актив - м'ясо яловичини в напівтушках охолоджене І кат. На думку відповідача, ТОВ "БУСОФФ" введено в товарообіг (легалізовано) товар невідомого виробництва та виробника. Звернув увагу суду на тому, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими постачальниками та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Крім цього, зазначив, що облік для цілей оподаткування таких господарських операцій здійснено без врахування вимог цивільного та господарського права, податкового законодавства та проводились по регістрах бухгалтерського обліку без врахування їх сутності, а лише виходячи з юридичної форми документів, по регістрах синтетичного бухгалтерського обліку, на яких здійснюється облік грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, та інших об'єктів майна, які відображено в порушення вимог чинного законодавства про документування господарських операцій шляхом суцільного та безперервного їх документування та тотожного відображення по рахунках первинного, синтетичного та аналітичного обліку по регістрах, оборотно-сальдових відомостях по рахунках, журналах-ордерах та відомостях. Перерахування грошових коштів здійснено на підставі платіжних доручень з недостовірним зазначенням даних в його реквізитах (призначення платежу за товари/послуги, які фактично не отримано від ТОВ "ВК "Агро-Альянс" та/або отримання яких у майбутньому виходячи з даних обліку є нереальним), при цьому відсутня можливість достовірно ідентифікувати реальне призначення платежу.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просив врахувати викладені пояснення при розгляді справи по суті. Звернув увагу суду на тому, що разом з позовом позивачем подано до суду докази подання звітності із відображенням у ній спірних операцій. Позивач вважає, що відповідачем жодним чином не спростовано правомірність формування ТОВ "Виробнича компанія "Агро-альянс" податкових зобов'язань по операціям з позивачем, та не надано жодних заперечень проти включення таких показників до декларації контрагента.
01.12.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 20.12.2021 о 14:30 год.
20.12.2021 у відкрите судове засідання представник позивача не прибув, подав письмову заяву, в якій просив здійснити розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у відкрите судове засідання не прибув, подав письмове клопотання, в якому просив розглянути дану справу в порядку письмового провадження без участі представника відповідача.
Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев'ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БУСОФФ» (код ЄДРПОУ 43304229) з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, на підставі якої складено акт №4304/19- 00-07-01/43304229 від 17.09.2021 року.
Як вбачається із висновків акту перевірки, документальною позаплановою виїзною перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 р. від'ємного значення з ПДВ, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення ТОВ «БУСОФФ»: п.44.1, п. 44.2, ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 184447 грн.
В подальшому, позивачем подано заперечення на акт перевірки, в яких позивач висловив незгоду із висновками, що містяться в ньому.
Однак, 18.10.2021 року на адресу ТОВ «БУСОФФ» надійшла відповідь на заперечення №14962/6/19-00-07-01-11/25791 від 12.10.2021 р., згідно якої контролюючий орган відмовив у врахуванні доводів ТОВ «БУСОФФ», що містилися у запереченнях до акту перевірки.
Після цього 27.10.2021 року на адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області форми «В1» №00046990701 від 18.10.202, яким позивачу зменшено суму відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку за декларацією з ПДВ за червень 2021 р. на суму 184447,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 46111,75 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
В частині другій статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено частиною першою статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Податковий кодекс України (надалі, ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту у платника податку виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.
Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).
Згідно з пунктом 198.6 статгі 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до 201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими постачальниками та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Поряд з цим, суд вважає, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками здійснення господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки визначені для складання та подання податкової звітності з ПДВ.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України № 996-X1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які мають містити відомості про господарську операцію. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, який не мав можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв'язку із відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платників податків та відповідність їх дійсному економічному змісту. Ця позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.
Також, відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання та не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Поряд з цим, на думку суду, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) конкретним постачальником позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання Договору поставки №01/07 від 01.07.2020 р. ТОВ «Виробнича компанія «Агро-альянс» у листопаді 2020 р. згідно видаткових накладних №132 від 28.11.2020 року, №133 від 28.11.2020 року, №125 від 18.11.2020 року, №122 від 13.11.2020 року поставлено для ТОВ «БУСОФФ» м'ясо яловиче в напівтушках охолоджене І категорії в кількості 12003 кг. на суму 864216 грн. в т.ч. ПДВ 144036 грн., в кількості 13089,8 кг на суму 942465,60 грн. в т.ч. ПДВ 157077,60 грн., в кількості 9896,1 кг на суму 781949,90 грн. в т.ч. ПДВ 130324,98 грн., в кількості 17102,9 кг на суму 1351129,10 грн. в т.ч. ПДВ 225188,18 грн. по кожній із перелічених накладних відповідно.
Разом із видатковими накладними, ТОВ «Виробнича компанія «Агро-альянс» також надано для позивача й товаро-супровідні документи, які підтверджують походження м'ясної продукції та її відповідність санітарним нормам ДСТУ, а саме: копії декларацій виробника на м'ясо та субпродукти №137 від 27.11.2020 р., №135 від 18.11.2020 р. та №134 від 13.11.2020 р. із відмітками про здійснення вихідного контролю Держветнагляду реєстраційний №a-UA-04-16-01-I-SH,CP.
З матеріалів справи також вбачається, що доставка придбаної у ТОВ «Виробнича компанія «Агро-альянс» м'ясної продукції здійснювалася автомобільними транспортними засобами, що підтверджується товарно-транспортними накладними №Р132 від-28.11.2020 р., №Р133 від 28.11.2020 р., №Р125 від 18.11.2020р. та №Р 122 від 13.11.2020 р.
Оплата, за наведеною операцією з постачання м'ясних туш була проведена позивачем в повному обсязі на підставі рахунків на оплату №127 від 26.11.2020 р., №128 від 26.11.2020 р., №120 від 18.11.2020 р. та №118 від 12.11.2020 р., виписаних ТОВ «Виробнича компанія «Агро-альянс», шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок такого контрагента, що підтверджується відповідними банківським виписками, виписах
Також, судом встановлено, що крім поставок по перелічених вище податкових накладних, ТОВ «Виробнича компанія «Агро-альянс» поставлено позивачу м'ясо яловиче в напівтушках заморожене 1 категорії, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.
При цьому, суд приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що жодних відомостей щодо сумнівів по здійсненим господарським операціях по переліченим накладним, акт перевірки не містить.
З наведеного мотиву, суд вважає, що контролюючий орган у такий спосіб погодився із правомірністю формування податкового кредиту за такими операціями.
Крім цього, суд зазначає, що за результатами здійснення спірних операцій з постачання продукції у листопаді 2020 року позивачем складені податкові накладні, з яких зауваження щодо товарності операцій стосуються лише двох податкових накладних, однак щодо інших податкових накладних зауважень щодо безтоварності операцій акт перевірки не містить.
Суд погоджується також з твердженням сторони позивача що контролюючим органом на стадії реєстрації спірних податкових накладних розглядалося питання щодо товарності операцій за яким складені податкові накладні №20 від 28.11.2020 р. та №21 від 28.11.2020, про що свідчать рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №2276731/42913055 від 29.12.2020 р. та №2276729/4213055 від 29.12.2020, що прийняті комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у "Тернопільській області.
При цьому, суд зазначає, що сформований за операціями ТОВ «Виробнича компанія «Агро-альянс» по податковим накладним №8 від 13.11.2020 р., №13 від 18.11.2020 р., №19 від 26.11.2020 р., №20 від 28.11.2020 р. №21 від 28.11.2020 р. податковий кредит з ПДВ відображено позивачем у декларації з ПДВ за грудень 2020 р. у розмірі 539960,09 грн., а також, у декларації за червень 2021 р. відображено частину податкового кредиту на суму 184446,93 грн. сформованого по податковим накладним №20 від 28.11.2020 р. №21 від 28.11.2020 р. заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок позивача у банку.
Разом з тим, суд зазначає, що відомості щодо надходження товару та проведення розрахунків з названим контрагентом Позивачем відображено на рахунку 631 бухгалтерського обліку.
Крім цього у відповідності до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. №1246, податкові накладні від постачальників були прийняті та зареєстровані податковим органом, а податковий кредит за такими накладними включений позивачем до податкових декларацій з ПДВ за листопад 2020 року, які були прийняті податковим органом без заперечень.
Так, згідно Постанови КМ України №117 від 21.02.2018 р. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», визначено повноваження податкового органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації, а також критерії за якими повинен діяти такий орган. А саме згідно п.5, 6, 7 зазначеного Порядку, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
При цьому, суд приймає до уваги, що на час складання податкової накладної та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про відмову їх у реєстрації не приймалося.
Натомість, комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийняті рішення щодо реєстрації спірних податкових накладних №2276731/42913055 від 29.12.2020, та №2276729/42913055 від 29.12.2020, за наслідоком представлених контрагентом документів, що походження спірної м'ясної продукції.
У сукупності наведених обставин, суд вважає, що правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за листопад 2020 року позивачем ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки податковий кредит сформований на підставі належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних, отриманих від контрагентів.
Суд звертає увагу на тому, що на час проведення позапланової перевірки податкові накладні вказаного вище постачальника були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Доказів протилежного в ході розгляду даної справи судом не здобуто та учасниками справи суду не подано.
Крім цього, на переконання суду, відомості про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операції, жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.
Позаяк, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності управлінського та технічного персоналу у контрагента платника податків, що перевіряється, суд зазначає наступне.
У постановах від 11.09.2018 р. у справі №804/4787/16 та від 30.08.2019 р. у справі №804/17176/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що відсутність ресурсів у контрагентів позивача не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно- правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.
Аналіз наведеного дає підстави вважати, що платник податків не повинен перевіряти кількість працюючих осіб у контрагента, під час поставки товару/надання послуг. Контрагент самостійно обирає модель ведення підприємницької діяльності та самостійно буде вирішувати, чи достатньо працюючих осіб для поставлення товару/надання відповідних послуг покупцю/замовнику, чи потрібно залучати інших осіб, які також можуть працювати за цивільно-правовими договорами, або іншими видами договорів, які не заборонені чинним законодавством.
Також, вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає, що Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у своїх постановах: від 13 березня 2018 року у справі №814/3520/13-а, від 31 липня 2018 року у справі №815/3725/13-а, від 03 квітня 2018 року справі №804/1963/17, від 27 березня 2018 у справі №816/809/17, від 27 лютого 2018 року у справі №813/1766/17, від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17, від 17 січня 2018 року у справі №804/8943/13-а, від 23 січня 2018 року у справі № 826/7047/13-а, від 15 травня 2018 року у справі №815/423/17, від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17, від 26 червня 2018 року у справі №826/5522/14, від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 23 липня 2019 року у справі №2а/0370/307/11, від 30 серпня 2019 р. у справі №804/17176/14, від 21 січня 2020 року у справі №814/2335/14, від 05 лютого 2020 року у справі №823/1519/16, від 20 лютого 2020 року у справі №802/1255/17-а, висловлює правову позицію, що у ході дослідження господарських операцій необхідно звертати увагу на: реальність здійснення оподатковуваних операцій, які повинні мати ділову мету та економічну вигоду; документальне підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які супроводжують операції певного виду; наявність у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявність розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
У спірному випадку, на думку суду, здійснені позивачем господарські операції відповідають вказаним критеріям.
Позаяк, доказів фіктивного введення в обіг товару у спірному випадку відповідачем суду не подано а судом не здобуто. Натомість, документи які стосуються операцій із спірними контрагентами були представлені до перевірки.
При цьому, судом береться до уваги твердження позивача стосовно того, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні КАС України.
Водночас, суд зазначає, що первинні документи містять відомості про господарську операцію, в свою чергу, на податковий орган покладається обов'язок довести, що відомості, які зазначені у первинному документі, є недостовірними. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 03.10.2019 року у справі №П/811/3228/14, від 17.09.2019 року у справі №813/8137/13-а, від 12 вересня 2019 року у справі № 805/4357/15-а.
У разі реального вчинення господарських операцій, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, в платника податків виникає право на формування податкового кредиту.
Як Верховним Судом, так і Європейським судом з прав людини сформовано однаковий підхід до врахування “добросовісності контрагента” платника податків при оцінці реальності здійснення господарських операцій та встановленні “ланцюга” постачання та застосування до платника податків негативних податкових наслідків (зокрема, зменшення розміру податкового кредиту). Всупереч відповідній сталій позиції як Верховного, так і Європейського суду, судом першої інстанції не враховано наступних висновків Верховного суду та Європейського суду з прав людини.
У постановах Верховного суду від 10 вересня 2018 року у справі №826/8016/13-а, від 10 вересня 2018 року у справі №826/25442/15, від 11 вересня 2018 у справі №810/2677/17, від 10.04.2020 року у справі № 804/1984/16 зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття “добросовісний платник”, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
Таким чином, судом встановлено, що наданий позивачем пакет первинних документів під час перевірки, підтверджує та розкриває суть, внутрішню сторону господарської операцій, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету, а тому суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано товарність господарської операції, з огляду на що оскаржуване у справі податкове повідомлення - рішення прийняте без дотримання вимог, визначених частиною другою ст.2 КАС України.
Стосовно інших доводів наведених учасниками справи, то суд критично оцінює такі з огляду на їх надуманість, та зазначає, що згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частинами першою та другою ст.77 КАС України передбачено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи наведені норми закону та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області форми «В1» №00046990701 від 18.10.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУСОФФ" 3458 (три тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 39 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 20 грудня 2021 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БУСОФФ" (місцезнаходження: вул. Живова, 32А, м. Тернопіль,46008 код ЄДРПОУ 43304229);
відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ: 44143637).
Головуюча суддя Дерех Н.В.