23 грудня 2021 року Справа № 480/10217/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10217/21 за позовом ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що до 04.04.2018 р. він проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, який пізніше перейменовано у 5 загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України без зміни нумерації військової частини, та є учасником бойових дій, у зв'язку з чим відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. На підставі наказу начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 04.04.2018 р. № 83-ОС позивача звільнено в запас за підпунктом "е" (через службову невідповідність) частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Під час проходження служби пільгову відпустку учасника бойових дій не використав. Всупереч вимогам ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначає, що невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач уже використав своє право на додаткову відпустку за однією з підстав, як це передбачено статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" шляхом отримання компенсації за додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я. У зв'язку з цим позивачу правомірно було відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Отже, з огляду на положення абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не виплативши грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень. Просив у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, є учасником бойових дій (а.с.10).
Наказом начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 04.04.2018 р. № 83-ОС позивача звільнено в запас за підпунктом "е" (через службову невідповідність) частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.11).
На звернення позивача до Сумського прикордонного загону з питання виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік відповідач листом від 24.09.2021 р. № 11/Б-455 відмовив у виплаті зазначеної компенсації (а.с.12,13).
Суд вважає, що невиплата відповідачем грошової компенсації за невикористані позивачем календарні дні додаткової відпустки є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 10-1 Закону військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
У даному випадку позивач є учасником бойових дій. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
В обгрунтування заперечення проти позову відповідач зазначає, що позивач уже використав своє право на додаткову відпустку шляхом отримання компенсації за додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Так, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.221 р. у справі № 480/3970/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відповідачем нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період служби з 2013 по 2018 роки (а.с.24,25,26-28).
Суд зауважує, що додаткова відпустка учаснику бойових дій передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, передбачена абзацом першим ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Обидві ці відпустки є додатковими відпустками.
На відміну від відпустки, передбаченої абзацом першим частини 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", право на яку мають військовослужбовці, відпустка як учаснику бойових дій надається не лише військовослужбовцям, а й будь-якій особі, яка не є військовослужбовцем, однак має статус учасника бойових дій або особи, прирівняної до нього.
У межах спірних правовідносин позивач як учасник бойових дій, якому нараховано грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, претендує на компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Надання указаних щорічних додаткових відпусток передбачено двома різними законами.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Таким чином, зазначена норма спеціального закону передбачає право військовослужбовців за своїм вибором отримати додаткову відпустку із збереженням грошового та матеріального забезпечення як компенсацію за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, або на підставі іншого закону. Тобто, військовослужбовці за наявності у них права на отримання щорічної додаткової відпустки на підставі абзацу третього частини 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та на підставі іншого закону мають права на отримання щорічної додаткової відпустки лише за однією з підстав за своїм вибором.
Відповідно, нарахування та виплата позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбаченої абзацом першим частини 4 статті 10-1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", унеможливлює нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", і навпаки.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31 березня 2021 року у справі № 520/7314/2020.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, оскільки в зазначеному періоді позивач фактично обрав вид додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Таким чином, суд вважає, що за наведених обставин та правових норм вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) (40030, м. Суми, провулок Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити за необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах