23 грудня 2021 року Справа №480/9197/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чупахівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чупахівської селищної ради (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення тридцять другої сесії сьомого скликання Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області від 22.10.2020 «Про поділ земельних ділянок комунальної власності», прийняте з врахуванням заяви ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Чупахівську селищну раду Охтирського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га. із земель сільськогосподарського призначення на території Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів) за результатами розгляду клопотання позивача від 24.06.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у клопотанні позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Чупахівської селищної ради Охтирського району (за межами населених пунктів). До клопотання було додано графічним матеріал із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5920382000:01:004:5036 площею 19,0873 га, а відповідач, натомість, вирішив здійснити поділ небажаної земельної ділянки в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5920355500:01:001:5513 площею 5,6863 га, тобто в не бажаному місці і з невмотивованим виділом небажаної площі 0,10 га. Спірне рішення відповідача є невмотивованим та протиправним, оскільки будь-якого мотивування з приводу обмеження права особи в частині площі землекористування за цільовим призначенням воно не містить. Таким чином, відповідач безпідставно відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки в розмірі різниці між бажаною площею в 2,0 га та площею на яку надано дозвіл в розмірі 0,10 га.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Чупахівською селищною радою Охтирського району Сумської області дійсно було проведено поділ земельної ділянки 5920355500:01:001:5513 площею 5,6863 га, оскільки на час розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність рішенням Чупахівської селищної ради від 17.06.2020 "Про поділ земельних ділянок комунальної власності" вже було проведено поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебувала в землях запасу та належала на праві комунальної власності Чупахівській селищній раді Охтирського району Сумської області. Тобто на час прийняття оскаржуваного рішення запитуваної позивачем земельної ділянки не існувало, відповідно, надати її у власність немає можливості.
Крім того, наголосив, що отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається, може визначатись власником. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а.
Також наголосив, що 22.10.2020 Чупахівською селищною радою винесено рішення саме про поділ земельних ділянок комунальної власності та надання дозволу позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, а не про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Тобто, селищною радою не було відмовлено позивачу у передачі земельної ділянки у власність та не було порушено його права.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи. Також судом було задоволено клопотання позивача та визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача із клопотанням 24.06.2020 (зареєстровано 30.06.2020 №115/Є про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2га із земель сільськогосподарського призначення на території Чупахівської селищної ради (за межами населених пунктів) (а.с.56).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 по справі №480/6867/20 визнано протиправною бездіяльність Чупахівської селищної ради щодо не розгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області. Зобов'язано Чупахівську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства від 24.06.2020 та, за результатами її розгляду, прийняти рішення з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом (а.с. 7-10).
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 по справі №480/6867/20, рішенням 32 сесії 7 скликання від 22.10.2020 "Про поділ земельної ділянки комунальної власності" виділено позивачу земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га, а також визначено провести поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває в землях запасу та належить на праві комунальної власності територіальній громаді в особі Чупахівської селищної ради за межами населених пунктів Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області без змін цільового призначення, кадастровий номер 5920355500:01:001:5513. Також пунктом 5 вказаного рішення було визначено надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га після реєстрації права комунальної власності новоствореної земельної ділянки (а.с.55).
Позивач вважає таке рішення протиправним та просить його скасувати.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно зі ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.
Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 2га у відповідності до ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.
Тобто у своєму клопотанні позивач вказала площу земельної ділянки, яку вона бажає отримати у власність із земель комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації встановлених Земельним кодексом України, а саме 2 га.
Водночас, рішенням від 22.10.2020 з метою подальшого розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу було виділено земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а, на яку відповідач посилається у відзиві в обґрунтування своїх заперечень, Верховний Суд дійсно дійшов висновку, що отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником. Разом з тим, вказаного висновку Верховний Суд дійшов з огляду на те, що при прийнятті рішення про надання особі дозволу на розроблення проекту землеустрою у меншому розмірі, ніж просив позивач, відповідачем було враховано пропозицію № 2 від 28.03.2016 постійної комісії Петрівської сільської ради з питань аграрної політики, земельних відносин та природокористування.
Однак, ні в оскаржуваному рішенні, ні у протоколі засідання, на якому було прийнято оскаржуване рішення, не міститься обґрунтування підстав, з яких неможливо задовольнити заяву позивача у повному обсязі та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею саме 2га. Відповідачем не доведено обмеження позивачу права на розроблення проекту землеустрою на площу земельної ділянки, зазначену в заяві, і яка не перевищує гранично допустиму площу такої земельної ділянки, передбачену чинним законодавством на час розгляду заяви відповідачем.
Відтак, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а, не стосуються спірних правовідносин, оскільки в даному випадку, відповідачем не доведено обґрунтованість підстав надання позивачу земельну ділянки у самостійно визначеному розмірі площі такої ділянки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, враховуючи, що відповідач необґрунтовано зменшив оскаржуваним рішенням площу бажаної земельної ділянки у розмірі 2 га, на отримання якої позивач подав заяву, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення в частині, що стосується надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,10га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Чупахівської селищної ради, не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Що ж стосується позовних вимог про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд виходить за наступного.
Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
У разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Зобов'язання судом відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. В той же час суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
При цьому, судом враховано, що зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проте, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено в оскаржуваному рішенні відповідача. За таких обставин, суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання, в тому числі на відповідність вимогам ст.118 Земельного кодексу України, а тому позовні вимоги про зобов'язання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за наявності встановлених вище обставин, є передчасними та не підлягають задоволенню.
Вказані висновки узгоджуються з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду у постанові від 10.10.2019 у справі №814/1959/17.
Враховуючи викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги в частині скасування рішення тридцять другої сесії сьомого скликання Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області від 22.10.2020 «Про поділ земельних ділянок комунальної власності», прийняте з врахуванням заяви ОСОБА_1 та з метою ефективного захисту прав позивача, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Чупахівської селищної ради, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908,00 грн., сплачену позивачем при зверненні до суду, що підтверджується квитанцією від 13.09.2021, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 25).
Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2400,00 грн., суд зазначає наступне.
За приписами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 27.06.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Сумцовим Є.С. (а.с. 72-73); копію додатку №2 від 26.10.2021 (а.с. 74), копію акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 26.10.2021, квитанцію на суму 2400,00 грн. (а.с. 68).
Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, складення позовної заяви не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать її зміст та обсяг.
З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 400,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чупахівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення 32 сесії 7 скликання від 22.10.2020 Чупахівської селищної ради "Про поділ земельної ділянки комунальної власності" в частині, що стосується надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,10га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Чупахівської селищної ради.
Зобов'язати Чупахівську селищну раду (вул. Воздвиженська, 53,смт. Чупахівка, Охтирський район, Сумська область,42722, код ЄДРПОУ 04390202) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) від 24.06.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Чупахівської селищної ради, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог - відмовити
Стягнути з Чупахівської селищної ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 400,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета