про залишення позовної заяви без руху
22 грудня 2021 року м. Рівне№460/17405/21
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Нор У.М., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону).
Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено з 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2270,00 грн. на одну особу.
За змістом п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, пред'явлену у даному позові вимоги немайнового характеру і розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня 2021 року, то загальна сума сплати судового збору за адміністративний позов становить 908,00грн.
Однак, суддею встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви не додано суду доказів сплати судового збору.
Таким чином, позивачу необхідно надати суду оригінал документу про сплату судового збору.
Також, за правилами ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд зауважує, що Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", строки звернення до суду не встановлені, отже на даний спір поширюються положення ст.122 КАС України.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених правових норм також вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Так, до позову позивачем додане клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування вказаного клопотання позивач вказує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, адміністративні позови з вимогами щодо стягнення індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, може бути подано без обмеження будь-яким строком. На думку позивача, заробітна плата та спірна грошова допомога відносяться до категорії соціальних виплат, а тому вони вважають, висновки Конституційного Суду України, викладенні в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, є релевантними по відношенню до цього спору.
Суд звертає увагу на те, що рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, прийняттям якого позивач обґрунтовує відновлення свого права на отримання спірної допомоги, було офіційно оприлюднене в загальнодоступних джерелах, а тому про прийняття такого рішення позивач повинна була дізнатися та, відповідно, з дати його прийняття розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами.
Також суд зауважує, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
При цьому, посилання позивача на те, що Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 прямо зазначив про неможливість обмеження будь-яким строком звернення особи до суду з позовом про стягнення індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, суд в даному випадку вважає безпідставними, у зв'язку з тим, що вказане рішення було прийняте Конституційним Судом України за наслідками розгляду справи за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР в частині "належної працівнику заробітної плати" і висновок даного рішення не стосується строків звернення до суду із позовом щодо виплати щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка не є заробітною платою та не визначається Кодексом законів про працю України та Законом України "Про оплату праці".
Окремо суд зазначає, що у зразковій справі № 240/4946/18 питання щодо строків звернення до суду не порушувалось, оскільки позивач у вказаній зразковій справі звернувся до суду у межах шестимісячного строку.
Суд наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд звертає увагу, що соціальні виплати, визначені ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ у вигляді грошової допомоги, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мала б бути обізнана на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
Згідно із ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). (ч.2 ст. 169 КАС України).
За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху.
Позивачу недоліки позовної заяви слід усунути у спосіб, який передбачає подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 908,00грн., із зазначенням реквізитів відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням позовних вимог немайнового характеру (перерахування коштів здійснюється за реквізитами зазначеними на сайті суду: https://adm.rv.court.gov.ua/sud1770/gromadyanam/tax/); заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом щодо нарахування спірної грошової допомоги з 17 липня 2018 року із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, а також доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя У.М. Нор