22 грудня 2021 року м. Рівне №460/7958/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати з 10.12.2020 додаткової пенсії та пенсії по інвалідності відповідно до ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії та пенсії по інвалідності відповідно до ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 10.12.2020.
Мотивуючи свої вимоги позивач зазначає, що проживає в населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду як отримувач пенсії по інвалідності третьої групи. Вказує, що відповідач нараховував та виплачував пенсію у розмірі, що є меншим за розмір визначений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд позов задовольнити. Враховуючи викладене, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито письмове провадження у справі.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позовну заяву від 29.07.2021, відповідно до змісту якого він заперечує проти їхнього задоволення. Зазначає, що позивач із заявою про перерахунок пенсії відповідної форми не звертався, а тому вимоги про визнання дій управління протиправними є безпідставними. При цьому, наголошує, що позивач отримує пенсію відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому права на надбавку відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не має. Звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів медичного обстеження та встановлення групи інвалідності у спірний період. Вказує, що обчислення пенсій, передбачених ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України. Повідомляє, що 19.11.2011 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, з прийняттям Верховною Радою України зазначеного Закону, визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України. У подальшому, Кабінетом Міністрів України прийняті постанову від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відтак, вважає, що відповідач нараховував та виплачував пенсію позивачу у встановленому чинним законодавством розмірі. Просить відмовити в задоволенні позову (а.с.12-13).
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд зазначає наступне.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28.09.2020. У такому посвідченні також вказано, що позивач є особою з інвалідністю (3 група) (а.с.3).
Позивач зареєстрована та проживає в селі Познань Рівненської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.6).
Згідно з Довідкою про перебування на обліку від 20.07.2021 №1700-0402-13/1840, виданою управлінням з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, ОСОБА_1 в період з 10.12.2020 отримує пенсію по втраті годувальника, померлого внаслідок загального захворювання або трудокаліцтва, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.14).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання можливості нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 10.12.2020, суд враховує наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796).
Згідно з ч.4 ст.54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: 6 мінімальних пенсій за віком (для ІІІ групи інвалідності).
Частиною 1 статті 50 Закону №796-XII передбачалося, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі: 50 процентів мінімальної пенсії за віком (для інвалідів III групи, дітей-інвалідів, а також хворих внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу).
Відповідно до ст. 63 Закону № 796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII (далі - Закон №79-VIII), пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що вказані вище положення Закону №79-VIII не були визнані неконституційними.
Таким чином, суд констатує, що із набуттям чинності Закону №79-VIII, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, ст.50, 54 Закону № 796-XII.
Враховуючи викладене, суд вважає, що виплачуючи позивачу щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ст. 50 Закону № 796-XII у порядку та розмірах, встановлених Порядком №1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення.
Аналогічна правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених відповідними статтями Закону №796-XII висловлена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 по справі № 619/2262/17, від 19.06.2018 по справі №344/14522/17 та від 06.11.2018 по справі №303/6762/16-а.
Суд зауважує, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 правозастосування ст. 50, 54 Закону №796-XII жодним чином не змінилося. Зі змісту вказаного Рішення Конституційного Суду України слідує, що норми ст.50, 54 Закону №796-XII не були предметом розгляду відповідного конституційного подання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону №796-XII з 10.12.2020 є безпідставними.
Крім того, судом встановлено, що з 10.12.2020 позивач отримує пенсію по втраті годувальника, померлого внаслідок загального захворювання або трудокаліцтва, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується довідкою 20.07.2021 №1700-0402-13/1840, виданою управлінням з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (а.с.14).
Статтею 49 Закону №796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Отже, законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-ІV, або спеціальним Законом №796-XII.
Позивач самостійно обрала умови та порядок отримання пенсійного забезпечення за нормами, які встановлені Законом №1058-ІV, а не Законом №796-XII.
Оскільки у спірний період позивачу призначена пенсія на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не державна пенсія на умовах Закону №796-ХІІ, то суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині проведення перерахунку та виплати державної пенсії, передбаченої ст. 54 Закону № 796-ХІІ, за період з 10.12.2020.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладених обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 22 грудня 2021 року
Суддя С.А. Борискін