21 грудня 2021 року м. Рівне №460/13703/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення починаючи з січня 2003 року;
визнання протиправним встановлення відповідачем базових місяців у липні 2007 року та січня 2008 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення.
зобов'язання відповідача нарахувати індексацію грошового забезпечення починаючи з січня 2003 року по 24 травня 2012 року, а її виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.
зобов'язання відповідача відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
зобов'язання відповідача відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року, здійснити компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
За змістом позовної заяви позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 21.08.1999 по 24.05.2012. У 2014 році, звернувся до військової частини НОМЕР_1 з запитом про інформацію у якому просив надати витяги з відомостей про нарахування грошового забезпечення, за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з серпня 1999 року по травень 2012 року. На його запит військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 10.02.2014 № 87 та додано витяги з відомостей про нарахування грошового забезпечення. Після звільнення позивач з'ясував, що відповідачем порушувався порядок нарахування індексації грошового забезпечення, що призводило до його зменшення. Таку бездіяльність Позивач вважає протиправною, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи та її нарахування та виплата повинні були здійснюватися з січня 2003 року. Крім того, позивач вважає протиправним встановлення відповідачем базових місяців у липні 2007 року та січня 2008 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення. У загальному позивач вважає, що відповідачем було порушено нормативно-правові акти, якими визначається порядок нарахування індексації грошових доходів населення, що призвело до зменшення розміру грошового забезпечення та його неправильного нарахуванню у подальшому. Враховуючи викладене, позивач просить нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача здійснити компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та інших виплат. На підставі викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення відповідач зазначає, що військова частина НОМЕР_1 у 2003 році індексація нараховувалась та виплачувалася наступним чином: Березень - базовий місяць (місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення). З березня 2003 року по квітень 2003 року індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Травень - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з встановленням надбавки за тривалість безперервної служби). Відповідно до пункту 2.3 наказу Міністерства оборони України від 26.05.2003 року № 149 “Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України” надбавка виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Червень - липень - індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Серпень - базовий місяць ( збільшено оклад за військовим званням). Вересень - грудень індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Грудень - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з встановленням надбавки 50%)
В 2004 році індексація нараховувалась та виплачувалася наступним чином: січень - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з збільшенням надбавки за тривалість безперервної служби та премії); Лютий - липень - індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Серпень - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку збільшенням надбавки за тривалість безперервної служби); Вересень - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з збільшенням процентної надбавки за вислугу років); Жовтень - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з збільшенням надбавки за тривалість безперервної служби); Листопад - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з збільшенням розміру премії); Грудень - індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
В 2005 році індексація нараховувалась та виплачувалася наступним чином: Січень - березень індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Травень - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з збільшенням надбавки за тривалість безперервної служби); Червень - жовтень індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Листопад - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з збільшенням надбавки за тривалість безперервної служби та премії); Грудень - індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
В 2006 році індексація нараховувалась та виплачувалася наступним чином: лютий - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з збільшенням надбавки за особливі умови служби);. Березень - жовтень - індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індексація за листопад - грудень 2006 року була виплачена березні - червні 2007 року.
В 2007 році індексація нараховувалась та виплачувалася наступним чином: Січень - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з збільшенням посадового окладу); Лютий - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з збільшенням окладу за військовим званням); Березень - червень - індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Липень - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з збільшенням розміру премії); Серпень індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
В 2008 році індексація нараховувалась та виплачувалася наступним чином: Січень - базовий місяць (збільшення грошового забезпечення в зв'язку з збільшенням посадового окладу); Грошове забезпечення в грудні 2007 року становило: Оклад за військовим званням - 125,00 грн.; Посадовий оклад - 174,00 грн.; Процентна надбавка за вислугу років - 74,75 грн.; Таємність - 17,40 грн.; Надбавка за особливі умови проходження служби - 149,50 грн.; Надбавка за тривалість безперервної служби - 274,32 грн.; Надбавка 100% - 373,75 грн.; Премія - 1212,49 грн.; Індексація - 41,46 грн. Разом 2442,67 грн.
Грошове забезпечення Позивача в січні 2008 року становило: Оклад за військовим званням - 125,00 грн.; Посадовий оклад - 1070,00 грн.; Процентна надбавка за вислугу років - 298,75 грн.; Таємність - 107,00 грн.; Надбавка за виконання особливо важливих завдань - 746,88 грн.; Премія - 117,70 грн.; Разом 2465,33грн.
Отже, грошове забезпечення в січні 2007 року в порівнянні з груднем 2006 року збільшилося на 22,66 грн. (2465,33 - 2442,67). Доплата надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 746,88 грн. та премії в розмірі 117,70 грн. за січень 2007 року проводилась за окремою відомістю, та помилково не була відображена в картонці грошового забезпечення позивача за 2008 рік.
В 2008 році в лютому - березні - індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. У квітні позивач виключений із списків особового складу частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2008 року № 71. У жовтні позивач зарахований в списки особового складу частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.10.2008 року № 221. Позивачу виплачена індексація: жовтень - 75,80 грн.; Листопад - 85,63 грн.; Грудень - 98,34 грн.
Відповідно до роз'яснення лист (роз'яснення) Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 базовий січень 2008 року. Крім того, у відзиві Відповідач зазначив, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
Позивачем до суду подано відповідь на відзив у якому він заперечив проти відзиву та зазначив про наступне, що у відповідач у відзиві зазначає, що ним проводилось нарахування та виплата індексації у 2003-2008 році однак вказані обставини не підтверджуються наданою відповіді військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2014 №87 та доданими витягами з відомостей про нарахування грошового забезпечення, так як у графі індексація відсутні будь які відомості, щодо нарахованих та виплачених сум. Також спростовує, що про встановлення йому у 2004 році надбавки 50 %, що стало підставою базового місяцю, при цьому така надбавка йому не встановлювалась та відсутня у витягу з відомості про нарахування грошового забезпечення за 2004 рік.
Також, позивач зазначає про протиправність дій відповідача щодо застосування базових місяців у зазначений період 2003-2008 років на підставах збільшення грошового забезпечення в зв'язку з встановленням надбавки за тривалість безперервної служби, збільшення премій, збільшенням надбавки за тривалість безперервної служби, збільшення процентної надбавки за вислугу років та інших підстав, які зазначає Відповідач, як підстави застосування базового місяця, для обрахунку індексації у цей період.
Так, Закон № 1282-ХІІ (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) не містить поняття «базовий місяць», а в частині першій статті 4 цього Закону зазначається, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Крім того, зазначає, що у частині третій статті 17 Закону № 1282-ХІІ, Верховна Рада України визначила, які заходи повинен здійснити Кабінет Міністрів України, а саме внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; привести свої рішення у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Отже, за змістом Закону № 1282-ХІІ (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) Кабінет Міністрів України не уповноважений був видавати Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Також Позивач зазначає, що у Законі № 1282-ХІІ визначено, що Закон набуває чинності з 1 січня 2003 року, а у Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV (491-15) "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Не узгодженість цієї норми Порядку № 1078 з Законом № 1282-ХІІ впливає на розміри нарахованих сум індексації у подальшому та призводить до його диспропорції, а отже порушує визначене Законом право. Отже, у контексті розгляду цієї справи має бути застосований Закон, оскільки норми Порядку № 1078 та Закону різняться, та Законом не уповноважено Кабінет Міністрів України видавати окремий Порядок.
Ухвалою суду від 08.10.2021 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.10.2021 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 28.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 21.08.1999 по 24.05.2012.
24.05.2012 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №102 позивача, призначеного наказом першого заступника Міністра оборони України від 8 травня 2021 року № 65 начальником відділення по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Рівненського зонального відділу військової служби правопорядку було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У подальшому 21.12.2017 наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 940 полковника юстиції ОСОБА_1 заступника начальника юридичної служби Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України відповідно до пункту “а” частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” було звільнено з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту.
31.01.2018 відповідно до наказу начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 25, позивач був виключений зі списків особового складу.
У 2014 році, позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з запитом про інформацію у якому просив надати витяги з відомостей про нарахування грошового забезпечення, за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з серпня 1999 року по травень 2012 року.
На вказаний запит відповідачем надано відповідь від 10.02.2014 № 87 та додано витяги з відомостей про нарахування грошового забезпечення, з аналізу яких позивачем встановлено порушення порядку нарахування грошового забезпечення, що призвело до зменшення розміру грошового забезпечення передбаченого законодавством. Так, відповідно до наданих витягів з відомостей про нарахування грошового забезпечення починаючи з січня 2003 року Відповідачем не проводилася індексація грошового забезпечення.
З зазначеною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 позивач не погоджується, вважає що Відповідачем за час проходження військової служби було порушено нормативно-правові акти, якими визначається порядок нарахування індексації грошових доходів населення, що призвело до зменшення розміру грошового забезпечення та його неправильного нарахуванню у подальшому, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
З наявних в матеріалах справи витягів з відомостей про нарахування грошового забезпечення, встановлено що починаючи з січня 2003 року по січень 2007 року Відповідачем не здійснювалося нарахування індексації грошового забезпечення позивача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).
Так, частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що порядок і розмір грошового забезпечення та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ (у редакції 2003 року), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Вимогами частини першої статті 17 Закону № 1282-ХІІ (в редакції 2003 року), визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2003 року.
Аналізуючи вимоги частини другої статті 4 та частини першої статті 17 Закону № 1282-ХІІ, можна дійти висновку, що індексації грошових доходів населення почалась з місяця введення в дію цього Закону, а саме з 1 січня 2003 року.
Закон № 1282-ХІІ (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) не містить поняття «базовий місяць», а у частині першій статті 4 цього Закону зазначається, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Враховуючи, що згідно із вимогами статтею 18 Закону №2017-III державні гарантії встановлюються законами України, зокрема, щодо індексації доходів населення, у спірних правовідносинах повинен бути застосований Закон № 1282-ХІІ, а твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про застосування базових місяців під час нарахування індексації грошового забезпечення Позивачу вказує на вільне трактування військовою частиною НОМЕР_1 положень законодавства, отже враховуючи зазначене суд вважає дії відповідача щодо застосування базових місяців під час нарахування індексації протиправними.
Оскільки вимогами частини першої статті 17 Закону № 1282-ХІІ (в редакції 2003 року), визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2003 року, то саме з цієї дати має бути проведено індексацію грошового забезпечення позивачу, а не з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV ( 491-15 ) "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", як зазначає у відзиві відповідач.
Крім того, у статті 6 Закону №1282-ХІІ в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007, визначено у частині другій цієї статті, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, вказані зміни набули чинності з 01.01.2008. Однак, зміна статті 6 Закону №1282-ХІІ в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 визнана неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008.
Відповідно до вимог частини другої статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР (чинного на день спірних правовідносин), у разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, вимоги статті 6 Закону №1282-ХІІ в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 втратили чинність з 22.05.2008.
Також слід зазначити, що Позивач у період з 21.03.2008 по 15.08.2008 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та перебував на посаді юрисконсульта Національного контингенту Українського миротворчого контингенту в Косово, республіка Сербія, та з 15.08.2008 по 03.11.2008 у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з послужного списку. Так, у контексті цього суд зазначає, що вимогами пункту 4 статті 9 Закон № 2011-XII визначено, що за військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже позивач повинен був отримувати індексацію грошового забезпечення, яка визначена законодавством, під час виплати грошового забезпечення в національній валюті, а від так має право на її нарахування та виплату відповідачем відповідно до вимог законодавства за вказаного період.
Таким чином, невиконання військовою частиною НОМЕР_1 Закону №1282-ХІІ у період з січня 2003 року по січень 2007 року, призвело до зменшення розміру та диспропорції нарахованого позивачу грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 24 травня 2012 року, у чому суд вбачає ознаки протиправної бездіяльності та порушення прав позивача на належне грошове забезпечення під час військової служби.
Також, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Окрім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 зазначив також, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Окрім іншого, стаття 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статтею 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Отже, підсумовуючи викладене у сукупності, суд вважає доведеними та підтвердженими обставини протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2003 року по 24 травня 2012 року, що призвело до зменшення грошового забезпечення, передбаченого законодавством, у зв'язку з чим вбачає підстави для задоволення пов'язаної із цим частини позовних вимог.
Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктом 1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначалось судом вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, компенсація втрати частини доходів, як основні державні гарантії щодо оплати праці військовослужбовців підлягають обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення та компенсація втрати частини доходів позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Суд також враховує рішення Конституційного суду України від15.10.2013 №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч.6 ст.95 Кодексу законів про працю України, ст.ст.33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України суд стягує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2724,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення починаючи з січня 2003 року.
Визнати протиправним встановлення Військовою частиною НОМЕР_1 базових місяців у липні 2007 року та січня 2008 року при нарахуванні ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення починаючи з січня 2003 року по 24 травня 2012 року з урахуванням висновків суду наведених у даному рішенні, а її виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 , у зв'язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року, здійснити ОСОБА_1 компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору 2724,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Повний текст рішення складений 21 грудня 2021 року
Суддя У.М. Нор