21 грудня 2021 року м. РівнеСправа №460/4810/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 )
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо неправильного нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2014 по 31.12.2015 із встановленням іншого базового місяця ніж січень 2008 року;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 10.10.2016;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2014 по 10.10.2016, із встановленням базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період проходження військової служби з 01.07.2014 по 10.10.2016 йому не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Вказує на те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України "Про індексацію грошових коштів населення" підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Ухвалою від 14.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребувано додаткові докази.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, покликаючись до положень постанов Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 07.11.2007 №1294 та від 30.08.2017 №704, вказав, що індексація грошового забезпечення не може вважатися складовою грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, так як вона не є постійною та сталою величиною, має несистематичний характер. Зазначив, що позивач не довів, що грошове забезпечення з урахуванням підвищення (надбавки, премії), яке він отримував з дня зарахування на забезпечення до ВЧ НОМЕР_1 по час його переведення, не перевищувало суму індексації, та відповідно, були підстави для нарахування індексації з метою забезпечення його достатнього життєвого рівня, що є завданням індексації грошових доходів населення. Відповідач також вказав, що у зв'язку із збройною агресією проти України з боку Російської Федерації, з 2014 року в Україні діє особливий період, у зв'язку із чим у державі склалася складна фінансово-економічна ситуація. Відповідно до прийнятих Радою національної безпеки і оборони України рішень, Міністерством оборони України наявний фінансовий ресурс направляється на здійснення заходів щодо укріплення обороноздатності держави, протидії російській загрозі та проявам тероризму, а також створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, у тому числі, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції. Покликаючись до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, зазначив, що зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист. Вказав, що механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не було. Разом з тим, в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, в зв'язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150 щодо збільшення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз'яснення від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 згідно з яких, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Кабінету 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати роз'яснення. Відповідно до статті 51 Бюджетного Кодексу України, керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Звернув увагу суду, що ВЧ НОМЕР_1 фінансується з Державного бюджету України, при цьому, Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" виплата індексації не передбачалась взагалі. Вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визнання дій відповідача по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки відповідач відповідно до Інструкції №260 виконував роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, в якому було зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення. Просив позовні вимоги залишити без задоволення.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 у період з 01.07.2014 по 10.10.2016 проходить військову службу на різних посадах у ВЧ НОМЕР_1 .
02.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із зверненням щодо нарахування та виплату йому індексації за період з 01.07.2014 по 10.10.2016.
На вказане звернення відповідачем надано позивачу довідку за №544/ФЕС, згідно з якою
Відповідач листом за №544/ФЕС повідомив, що нарахування та виплата ОСОБА_1 індексації проводилась у межах фонду грошового забезпечення. Останнє нарахування індексації грошового забезпечення було проведено в грудні 2015 року. Базовий місяць для нарахування індексації встановлено червень 2014 року у зв'язку зі зміною розміру надбавки за роботу в умовах режимних обмежень. З 2016 року відповідно до телеграми №248/3/9/1/2 від 04.01.2016 на виконання вимог телеграми №248/3/9/1/1150 від 31.12.2015 щодо збільшення в 2016 році розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 не здійснювалось.
Вважаючи таку поведінку та дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2014 по 10.10.2016 із встановленням базового місяця - січень 2008 року, протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначає Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Згідно з ч.1 ст.1-2 Закону №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до статті 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону №2017-III встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII, тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру:
пенсії;
стипендії;
оплата праці (грошове забезпечення);
суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону №1282-XII встановлено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 5 Закону №1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів.
Індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Статтею 9 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
У відповідності до статті 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Згідно з п.5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Відповідно до п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 Порядку №1078).
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
З цього приводу суд зазначає, що пунктом 10-2 Порядку №1078 (в редакції, чинній на час прийняття позивача на військову службу), встановлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Таким чином, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації військовослужбовця, в тому числі і новоприйнятого, слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
За змістом довідки від 19.08.2021 №1119/ФЕС, наданого відповідачем на виконання ухвали суду від 14.05.2021, судом встановлено, що:
- у 2014 році індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 проводилася із застосуванням базового місяця червень 2014 року, при цьому у період липень - вересень 2014 року індексація позивачу не нараховувалася;
- у 2015 році - із застосуванням базового місяця червень 2014 року;
- у період січень - жовтень 2016 року - із застосуванням базового місяця червень 2014 року, однак не виплачувалася.
Індексація позивачу нараховувалася лише у період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року із застосуванням базового місяця червень 2014 року на суму 15521,16 грн, яка виплачена за період жовтень 2014 року - грудень 2015 року в сумі 6440,64 грн. При цьому, індексація грошового забезпечення за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року в сумі 9080,52 грн залишається не виплаченою.
Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 10.10.2016 не підлягає задоволенню.
Щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення позивача, суд зазначає таке.
Враховуючи положення Порядку №1078 місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абз.4-5 п.5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
В свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.
В подальшому після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача щодо в період з липня 2014 року по жовтень 2016 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
При цьому, суд вважає необґрунтованою та безпідставною позицію відповідача, що збільшення додаткових видів доплат призвело до суттєвого щомісячного збільшення грошового забезпечення позивача, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1078, роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Так, відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 №48/0/66-17 на запит Департаменту фінансів Міноборони від 18.07.2017 №248/3/9/1/863, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У абзаці 5 пункту 5 Порядку №1078 визначено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відтак, збільшення грошового забезпечення військовослужбовця за рахунок додаткових видів доплат без зміни посадового окладу не впливає на розмір індексації грошового забезпечення.
Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2014 по 10.10.2016 є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Водночас, суд зауважує, що оскільки щомісячна грошова винагорода не носить постійного характеру, не була основною та змінювалась (збільшувалась), а з 01.03.2018 скасована, тому така складова грошового забезпечення не повинна впливати на розмір індексації грошового забезпечення.
Аналіз встановлених судом обставин за результатом дослідження доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку, що відповідачем у період липень - вересень 2014 року індексація грошового забезпечення позивача взагалі не здійснювалася, а за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року позивачу нарахування індексації здійснювалося із встановленням базового місяця іншого ніж січень 2008 року, що призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу невірно було встановлено базовий місяць у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення.
При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на обмежене фінансування, оскільки вказані обставини жодним чином не впливають на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі, що є предметом спору у цій справі.
Суд також зазначає, що відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Виплата індексації доходів є складовою грошового забезпечення.
В аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття “грошове забезпечення” і “заробітна плата”, які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця охоплюється застосованим в частині другій статті 233 КЗпП України визначенням “законодавство про оплату праці” та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.
Враховуючи наведені вище положення, суд вважає, що позивачем строк звернення до суду з метою захисту порушеного права не пропущено, оскільки працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державник гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що ВЧ НОМЕР_1 протиправно не нараховувалась та не виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення за період липень - вересень 2014 року, а нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року із встановленням базового місяця іншого ніж січень 2008 року порушує гарантії грошового забезпечення військовослужбовця.
Враховуючи викладене, ненарахування та невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення позивача за період липень - вересень 2014 року, а за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року нарахування такої індексації із встановленням базового місяця іншого ніж січень 2008 року є протиправним, що порушує право позивача на отримання грошового забезпечення в належному розмірі.
Відтак, порушене право позивача за означені періоди підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування індексації грошового забезпечення за період липень - вересень 2014 року, а за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року - перерахунок такої індексації з визначенням базового місяця - січень 2008 року, та виплатити її з врахуванням виплаченої суми.
Щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення позивача за період липень - вересень 2014 року, суд зазначає, що спірні правовідносини сторін, які є предметом судового розгляду в цій справі, виникли не у зв'язку із невірним визначенням відповідачем базового місяця при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за означені періоди, оскільки за обставинами справи відповідачем індексація позивачу не нараховувалась взагалі.
У зв'язку з цим суд зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача, тобто військового підрозділу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі “Волохи проти України” (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є “передбачуваною”, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. “…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання”.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
За обставинами справи індексація не була нарахована та виплачена позивачу за період липень - вересень 2014 року.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації в означені періоди, є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, які враховані судом при вирішенні цього судового спору.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача за період липень - вересень 2014 року з урахуванням базового місяця “січень 2008 року” відсутні. Отже, позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що учасники справи частково довели свої вимоги та заперечення, а відтак, позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, то підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період липень - вересень 2014 року, а за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року із встановленням базового місяця січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період липень - вересень 2014 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року із встановленням базового місяця січень 2008 року, з врахуванням виплаченої суми.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Повний текст рішення складений 21 грудня 2021 року.
Суддя Н.О. Дорошенко