21 грудня 2021 року м. Рівне №460/7801/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. розглянувши адміністративну справу за позовом
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
доУправління Укртрансбезпеки у Рівненській області Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)
про визнання протиправними та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідачі), в якому просить суд скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 208814, прийняту 25.08.2020. За змістом позовної заяви позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до додаткової угоди № 2 від 13.03.2020 до договору оренди транспортних засобів № 2/01 від 02.01.2020, транспортний засіб був переданий в оренду для ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс».
Таким чином, у спірних правовідносинах автомобільним перевізником виступає ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс», а ФОП ОСОБА_1 є лише власником транспортного засобу, не є суб'єктом господарювання, який провадить діяльність у сфері автомобільного транспорту, а отже, не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Крім того, позивач вказав, що розгляд справи про порушення за результатами перевірки відбувся без належного повідомлення позивача про дату, час і місце його проведення, що позбавило його права бути присутнім на ньому та висловити свої заперечення. З огляду на це, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 04.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачі подали відзив на позов, проти задоволення позовних вимог заперечили. Свою позицію щодо позовних вимог обґрунтовують наступним: під час перевірки транспортного засобу, що належить позивачу виявлено порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема надання послуг з перевезення вантажу без дозволу на проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів, великовагові та/або великогабаритні параметри яких перевищують нормативні. Зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не повідомляв про наявність договору оренди транспортних засобів та додаткової угоди до нього. Вказує, що згідно п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представник зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Таким чином, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди або тимчасовий реєстраційний талон).
ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд справи 25.08.2020 шляхом надіслання на його адресу письмового повідомлення листа від 17.08.2020 № 61304/34/24-20 (трек номер 3301105550040).
Згідно інформації із сайту Укрпошти «Відстеження поштових відправлень» лист із трек номером 3301105550040 прийнято для відправлення 17.08.2020.
18 серпня 2020 відправлення не вручене під час доставки (двічі).
Доказів щодо неможливості отримання ОСОБА_1 18.08.2020 повідомлення про час і місце розгляду справи позивачем не надано.
Отже, відповідачі вважають, що ними дотримано процедуру виклику та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
В позові просили відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив та врахував таке.
Судом встановлено, що 10.08.2020 посадовими особами Управління Укртрансбепеки у Рівненській області на автодорозі Н-25 "Городище-Рівне-Старокостянтинів" 137 км проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів транспортним засобом марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 . За результатами перевірки та габаритно-вагового контролю встановлено, що перевезення вантажів здійснюється з перевищенням вагових обмежень, про що складені наступні документи:
- Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.08.2020 № 034936;
- Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.08.2020 № 034815;
- Акт проведення перевірки від 10.08.2020 № 227563.
25 серпня 2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 208714.
Не погоджуючись з рішенням про стягнення штрафу, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Відповідно до ст.34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Статтею 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що суб'єктом відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм є саме автомобільний перевізник.
Натомість позивач у позовній заяві наголошує, що не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-ІІІ, а тому застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з постановою №208714 від 25.08.2020 є протиправним та безпідставним.
Таким чином, спірним питанням в межах розгляду даної справи є встановлення факту наявності у ФОП ОСОБА_1 статусу автомобільного перевізника в розумінні Закону №2344-ІІІ на час проведення 23.07.2020 рейдової перевірки транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Так, за визначеннями, наведеними у ст.1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
У позовній заяві позивач стверджує, що не є автомобільним перевізником, позаяк передав автомобілі в оренду та на підтвердження вказаної обставини надав суду копію договору оренди транспортних засобів від 02.01.2020 № 2/01 та додаткову угоду № 2 до договору оренди від 13.03.2020
Поряд з цим, у суду відсутні правові підстави вважати вказаний договір та додаткову угоду № 2 належними доказами у справі з огляду на таке.
Згідно з умовами вказаного договору орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) передає орендарю (ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс») у строкове платне користування автомобілі, згідно з додатку № 1 до даного договору, серед яких є транспортний засіб НОМЕР_1 (відповідно до додаткової угоди № 2 від 13.03.2020).
Згідно з п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 року за № 123/18861, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».
Зважаючи на наведене та беручи до уваги положення ст.48 Закону №2344-ІІІ, позивач зобов'язаний був забезпечити водія транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 на час перевезення ним вантажу копією вказаного договору оренди від 02.01.2020 або тимчасовим реєстраційним талоном для підтвердження факту використання такого транспортного засобу орендарем ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс».
Натомість водієм під час рейдової перевірки 10.08.2020 для посадових осіб Укртрансбезпеки тимчасового реєстраційного талону чи договору оренди транспортного засобу надано не було, як і не було його надано під час розгляду справи в Управлінні Укртрансбезпеки у Рівненській області.
З наданих водіями при перевірці документів (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) неможливо встановити будь-якого іншого автомобільного перевізника, аніж ФОП ОСОБА_1 , який є водночас власником транспортного засобу.
Крім того, суду не було надано будь-яких документів, які свідчили б на користь того, що договір оренди транспортного засобу реалізується його сторонами. Зокрема, суду не надано доказів внесення орендної плати ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» у розмірі 5000 грн. на місяць. Не надано також і жодних актів приймання-передачі наданих ФОП ОСОБА_2 для ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» послуг оренди транспортного засобу.
Таким чином суд вважає, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, хто ж має нести відповідальність: ФОП ОСОБА_1 чи інша особа, Управління Укртрнсбезпеки підставно виходило з того, що автомобільним перевізником є саме позивач, так як інформація про ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс», як про перевізника, нічим не підтверджена, а саме стороною позивача не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідний вантажний автомобіль вибув з його розпорядження і знаходився у правомірному користуванні іншої особи, а саме ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс».
Доводи позивача про те, що відповідач не повідомив його у встановленому порядку про розгляд 25.08.2020 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд відхиляє як безпідставні та такі, що спростовуються зібраними у справі доказами.
Так, згідно з п.26 та п. 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Як свідчать матеріали справи, 17.08.2020 на адресу ФОП ОСОБА_1 посадовою особою відповідача надіслано письмове повідомлення про розгляд 25.08.2020 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Згідно інформації із сайту Укрпошти «Відстеження поштових відправлень» лист із трек номером 3301105550040 не вручений під час доставки.
Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень може бути окремою і єдиною підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 У справі № 813/1790/18, від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16.
У даному випадку, відповідачем дотримано процедуру прийняття спірного рішення, в тому числі щодо повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Окремо слід зауважити на тому, що під час розгляду справ про визнання протиправними актів індивідуальної дії, суд перевіряє чи дотримався вимог законодавства суб'єкт владних повноважень і чи врахував усі обставини, які мали значення для прийняття відповідного рішення, саме під час його ухвалення. Відповідно до цього, повідомлені стороною позивача для суду обставини, про існування яких відповідачу під час ухвалення оспорюваних рішень не повідомлялося, не можуть ставитися в вину суб'єкту владних повноважень, зокрема в частині необ'єктивності прийнятих ним правових актів індивідуальної дії.
Надаючи правову оцінку постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №208714 від 25.08.2020, суд керується таким.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (надалі - Порядок №1567).
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з'ясовується під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з пунктом 16 Порядку №1567, під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з пунктами 21, 22 Порядку 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).
Разом з тим, відповідно до пункту 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 20.05.2013 № 422, у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів) і 3 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) до цього Порядку і повідомляють відповідні підрозділи МВС про такі порушення.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 далі - Правила № 30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 4 Правил № 30, вказано, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як вже зазначалося судом раніше, відповідно до вимог статті 48 Закону № 2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів , якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше 5 відсотків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - це процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Також, положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль включає документальний, та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Матеріалами справи підтверджується, 10.08.2020 посадовими особами відповідачів був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, який належать на праві власності ОСОБА_1 , що передбачало визначення його фактичної маси та навантаження на вісь (осі) із застосуванням зважувального обладнання.
Після проведення зважування сформований талон від 10.08.2020 транзакція 30077, згідно з яким зафіксовано навантаження на здвоєну вісь 19.4 т, при допустимих 16 т.
Вказане також підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю, де відображені результати вагового контролю.
На виконання пунктів 20 та 21 Порядку № 1567 за результатами проведених перевірок щодо транспортних засобів позивача посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, якими зафіксовано порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
У силу приписів абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344, відсутність в автомобільного перевізника дозволу, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, є підставою для застосування штрафу у розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що розмір штрафу в сумі 34000 гривень відповідають вимогам абзацу 16 частини першої статті 60 Закону № 2344.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області (33013, вул. Небесної Сотні, 34, м. Рівне, Рівненська область), Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845), про скасування постанови, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області (вул. Небесної Сотні, 34,м. Рівне,33013. ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845) Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (пр-т. Перемоги, 14,м. Київ,01135. ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)
Повний текст рішення складений 21 грудня 2021 року
Суддя Д.Є. Махаринець