23 грудня 2021 року м. Рівне №460/842/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доФонду соціального страхування України у Рівненській області
про визнання рішення неправомірним та його скасування, -
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду соціального страхування України у Рівненській області, у якому просить визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 18.12.2018 №210 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7310,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.09.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області була проведена документальна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо правильності нарахування обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та за результатами перевірки складено акт від 30.09.2020 №980/17-00-07008/ НОМЕР_1 . У даному акті зазначено, що оскільки він є особою з інвалідністю, то укладання договору про добровільну сплату єдиного соціального внеску у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не вимагається. Вказує про те, що 29.11.2019 відповідачем була проведена позапланова перевірка правильності використання коштів Фонду ФОП ОСОБА_1 за період з 31.10.2018 по 27.08.2019. За результатами перевірки було встановлено переплату за рахунок коштів Фонду в сумі 4873,60 грн - витрати по тимчасовій працездатності та накладено штраф 2436,80 грн за порушення порядку використання страхових коштів Фонду. Позивач вважає, що суть спірного питання полягає в тому, чи повинен він заключати письмову угоду з податковим органом про добровільну сплату єдиного соціального внеску у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ухвалою суду у складі судді Махаринця Д.Є. від 18.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 27.04.2021 закрито провадження у адміністративній справі №460/842/21.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 скасовано ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27.04.2021, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Адміністративна справа № 460/842/21 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду 27.07.2021. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу передано для розгляду судді Дорошенко Н.О.
Ухвалою від 30.07.2021 прийнято до провадження адміністративну справу №460/842/21, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що перевіркою зафіксовано, що на підставі заяв - розрахунків, поданих ФОП ОСОБА_1 29.11.2018 та 29.01.2019, профінансовано допомогу по тимчасовій непрацездатності по листку непрацездатності в загальній сумі 36691,80 грн, з них 28.12.2019 - 2446,20 грн та 05.03.2019 - 34245,60 грн. При перевірці встановлено, що страховий випадок наступив 07.11.2018, а до початку страхового випадку (отримання листка непрацездатності) ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльності з 31.10.2018. Вказує про те, що єдиною умовою визначення розрахункового періоду є період виконання роботи за останнім основним місцем роботи (здійснення підприємницької діяльності). Вважає, що розрахунковим періодом для позивача є фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку за період з 31.10.2018 по 06.11.2018, оскільки визначення розрахункового періоду законодавством не ставиться в залежність від сплати єдиного соціального внеску, а залежить лише від періоду здійснення діяльності. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.100-106).
18.10.2021 позивач подав пояснення на відзив, з наведенням мотивів на спростування аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.131-132).
20.10.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (а.с.135-138).
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 31.10.2018, номер запису 26040000000007918, з 31.10.2018 взятий на облік як платник єдиного внеску, 27.08.2019 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, номер запису 26040060004007918, підстава - власне рішення (а.с.125, 141).
Відповідно до листа непрацездатності серії АДН № 944252 ОСОБА_1 був звільнений від роботи з 07.11.2018 по 26.11.2018 (а.с.123).
29.11.2019 на підставі наказу №194-од від 21.10.2019 та направлення №37 від 28.11.2019 (а.с.108) уповноваженою особою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області проведено виїзну позапланову перевірку дотримання страхувальником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 31.10.2018 по 27.08.2019. За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання страхувальником вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від 29.11.2019 №30 (далі - акт від 29.11.2019 №30) (а.с.52-61, 109-113).
Перевіркою встановлено порушення:
абз.1 п.3, 27 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням №1266 від 26.09.2001, а саме: по листку непрацездатності виданому ОСОБА_1 серії АДН № 944252 з 07.11.2018 по 26.11.2018 для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності невірно визначено розрахунковий період, за який обчислюється середній дохід (для розрахунку застосовано фактично зайняті дні листопада 2018 року, а потрібно - за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку, з 31.10.2018 по 06.11.2018. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець ОСОБА_1 взятий на облік як платник податків 31.10.2018, як платник єдиного внеску 31.10.2018 Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області. Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є застрахованою особою Фонду з 31.10.2018 як фізична особа-підприємець з дня початку провадження діяльності. До розрахункового періоду має бути включено 31.10.2018 - 1 календарний день та період з 01.11.2018 по 06.11.2018 (включно) - 6 календарних днів. Оскільки єдиний внесок за листопад 2018 року сплачено з суми доходу за період з 01.11.2018 по 30.11.2018, дохід за 6 днів листопада 2018 року становить 11136,36 грн (55681,82/30 х 6), за жовтень 2018 року сплата єдиного внеску по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відсутня, період провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності до настання страхового випадку становить 7 календарних дні. Таким чином, середньоденний дохід для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності становить 1590,91 грн (11136,36 / 7). Сума переплати за рахунок коштів Фонду становить 4873,60 грн;
абз. 1 п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням №1266 від 26.09.2001, а саме: по листку непрацездатності виданому ОСОБА_1 серії АДН № 923047 з 14.01.2019 по 31.01.2019 для обчислення середньоденного доходу невірно визначено календарні дні провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, та суму доходу у розрахунковому періоді. Для розрахунку застосовано 61 календарний день та дохід в сумі 11363,64 грн, потрібно 14 календарних днів та дохід в сумі 25745,36 грн (листопад 2018 року 55681,82/30х10, грудень 2018 року 55681,82/31х4). Таким чином, середньоденний дохід нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності становить 1838,95 грн (25745,36/14). Сума недоплати становить 173,16 грн.
На акт перевірки позивачем надано заперечення (а.с.114), за результатами розгляду якого висновки акта перевірки залишені без змін (а.с.115-116).
18.12.2019 на підставі акта №30 від 29.11.2019 заступником начальника Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області прийнято Рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №210 (далі - рішення №210), за яким позивачем до Фонду соціального страхування України підлягають поверненню витрати по тимчасовій непрацездатності проведені з порушенням порядку використання коштів Фонду в розмірі 4873,60 грн та застосовано штраф за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в розмірі 2436,80 грн. Загальна сума коштів, яка підлягає перерахуванню до бюджету Фонду, становить - 7310,40 грн (а.с.117).
25.05.2020 Головне управління ДПС у Рівненській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 06.05.2020 щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань нарахування та сплати ЄСВ для фізичної особи - підприємця з 31.10.2018 та листом №5800/ФОП/17-00-33-03-04 повідомило, що документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) буде проведено після закінчення строку мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок (а.с. 15).
30.09.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області складено акт №980/17-00-07-08/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 16.09.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 16.09.2020" (далі - акт від 30.09.2020 №980/17-00-07-08/ НОМЕР_1 ) (а.с.5-12).
В акті перевірки від 30.09.2020 №980/17-00-07-08/ НОМЕР_1 (арк. 12) зазначено, що ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю з 26.02.2002. Таким чином, для даної категорії осіб, до якої відноситься ОСОБА_1 , чинними нормативно-правовими актами не передбачено (не вимагається) укладання договорів про добровільну сплату єдиного внеску в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, типовий зразок договору відсутній.
Підприємець ОСОБА_1 на добровільних засадах є застрахованою особою з 01.04.2017 по 31.12.2017, з 01.11.2018 по 31.07.2019, з 01.11.2019 по 31.05.2020 відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, сформовано та подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 згідно з додатком 5.
Згідно поданого платником до Сарненської ОДПІ Звіту про суми нарахованого доходу застрахованої особи суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5 (річна) - Вх. № 93 від 10.01.2018р, таблиці 2 до даного звіту за 2017 рік, сума нарахованого єдиного внеску становить 78000 грн, яка сплачена в повному обсязі.
Згідно поданого платником до Сарненської ДПІ Сарненського управління ГУ ДФС у Рівненській області Звіту про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 (річна - вх.№9308878910 від 28.01.2019, таблиці 1 до даного звіту за 2018 рік сума нарахованого єдиного внеску становить 24500 грн, яка сплачена в повному обсязі.
Згідно поданого платником до Сарненської ДПІ Вaрaського управління ГУ ДПС у Рівненській області Звіту про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5 (річна) - вх.№628 від 05.02.2020 таблиці 1 до даного звіту за 2019 рік сума нарахованого єдиного внеску становить 29044,48 грн, сплачена в повному обсязі.
Згідно поданого платником до Сарненської ДПІ Baрaського управління ГУ ДПС у Рівненській області Звіт про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 (річні - реєстр №26570085 від 24.06.2020, таблиці 1 до даного звіту за 2020 рік сума нарахованого єдиного внеску становить 19742,36 грн, яка сплачена в повному обсязі.
За період з 15.05.2014 по 21.11.2014, з 28.04.2015 по 30.06.2015, з 28.04.2016 по 30.06.2016 (періоди, в яких ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем) ОСОБА_1 як особа з інвалідністю не був платником єдиного внеску за себе (а.с.11, зворот).
З урахуванням акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області від 30.09.2020 №980/17-00-07-08/ НОМЕР_1 , позивач вважає, що відповідачем протиправно прийнято рішення №210 від 18.12.2018, оскільки заключати письмову угоду з податковим органом про добровільну сплату єдиного соціального внеску у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач не повинен, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).
Частиною 1 статті 4 Закону №1105-XIV визначено, що фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 8 Закону №1105-XIV виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.
Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; профілактика нещасних випадків; здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду; аналіз та прогнозування надходження коштів від сплати єдиного внеску.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 9 Закону №1105-XIV Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.
Пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону №1105-XIV передбачено, що Фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.
Фонд зобов'язаний контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування (п.4 ч.2 ст.10 Закону №1105-XIV).
Як було встановлено судом, 29.11.2019 на підставі наказу №194-од від 21.10.2019 та направлення №37 від 28.11.2019 уповноваженою особою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області проведено виїзну перевірку дотримання страхувальником, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 31.10.2018 по 27.08.2019. За результатами перевірки складено акт від 29.11.2019 №30 (а.с.52-61, 109-113).
Так, перевіркою встановлено, що на підставі заяв-розрахунків, поданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 29.11.2018 по 29.01.2019 (а.с.119-122), Фондом профінансовано допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду в загальному розмірі 107065,12 грн. (аркуш 7 акт від 29.11.2019 №30).
Також перевіркою встановлено порушення позивачем порядку використання коштів Фонду, а саме: витрати по тимчасовій непрацездатності проведені з порушенням чинного законодавства, внаслідок чого допущено переплату по листку непрацездатності серія АДН № 944252 на суму 4873,60 грн та недоплату по листку непрацездатності серія АДН №923047 в сумі 173,16 грн (аркуш 6 акт від 29.11.2019 №30).
Частиною 1 статті 22 Закону №1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону №1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Частиною 2 статті 33 Закону №1105-XIV визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №439) (далі - Порядок №1266).
Пунктом 1 Порядку №1266 передбачено, що Порядок визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці).
Відповідно до п. 3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).
Згідно з п. 25 Порядку №1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності.
Пунктом 27 Порядку №1266 передбачено, що у разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
У ході розгляду справи судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 31.10.2018 (а.с. 125, 141).
Страховий випадок у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 наступив 07.11.2018, що підтверджується листком непрацездатності АДН № 944252 (а.с.123).
Враховуючи, що до початку страхового випадку ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність менше ніж календарний місяць, то розрахунковим періодом для нього є фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку за період з 31.10.2018 по 06.11.2018.
ФОП ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску звільнений, як особа з інвалідністю, проте, на добровільних засадах є застрахованою особою з 01.11.2018 по 31.12.2018, самостійно визначав базу нарахування та сплачує єдиний соціальний внесок.
Відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, ФОП ОСОБА_1 сформовано та подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 згідно з додатком 5, а саме: звіт з листопада по грудень 2018 року за №9298351349 від 09.01.2019, сума нарахованого єдиного соціального внеску - 111363,64 грн. (а.с.126).
Разом з тим, п. 27 Порядку №1266 при визначенні розрахункового періоду враховується, що у разі коли застрахована особа здійснювала діяльність менше ніж календарний місяць, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку, і визначення такого періоду не ставиться в залежність від сплати ЄСВ, а лише залежить від періоду здійснення діяльності.
Зважаючи, що підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована 31.10.2018, а тимчасова непрацездатність розпочалася 07.11.2018, то фактично відпрацьованим часом перед настанням страхового випадку є період з 31.10.2018 по 06.11.2018, а не як вказує позивач з 01.11.2018 по 07.11.2018.
Вказані обставини встановленні рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі №460/73/20, яке набрало законної сили 11.11.2020.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України вказані обставини не доказуються під час розгляду даної справи.
Щодо спірного на думку позивача питання, а саме: чи повинен він заключати письмову угоду з податковим органом про добровільну сплату єдиного соціального внеску у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2020 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Статтею 18 Закону №1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають фізичні особи - підприємці.
Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI).
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 сформовано та подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 згідно з додатком 5, а саме: звіт з листопада по грудень 2018 року за №9298351349 від 09.01.2019, сума нарахованого єдиного соціального внеску - 111363,64 грн (а.с.126-127).
Таким чином, позивач самостійно визначив для себе базу нарахування єдиного внеску за листопад 2018 року в сумі 55681,82 грн, за грудень 2018 року - 55681,82 грн та сплатив єдиний соціальний внесок в сумі 12250,00 грн за листопад 2018 року та 12250,00 грн за грудень 2018 року. Самостійно визначена позивачем база нарахування єдиного внеску була використана при здійсненні розрахунку середньоденного розміру доходу та розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності. Вказані обставини позивачем не заперечуються.
Враховуючи підстави звернення позивача з цим позовом до суду, суд вважає необхідним звернути увагу, що добровільна сплата єдиного внеску регламентована в статті 10 Закону № 2464-VI, відповідно до положень частин першої, другої якої визначено, що платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню;
особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, позивач не належить до категорії платників ЄСВ, які визначені в статті 10 Закону № 2464-VI, ним не укладався з податковим органом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Як особа з інвалідністю, позивач наділений пільгою по сплаті ЄСВ відповідно до ч. 4 ст. 4 цього Закону, тому має право не сплачувати єдиний внесок за себе в обов'язковому порядку. Разом з тим, законодавець визначив, що такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Водночас, добровільна участь у сплаті ЄСВ для таких осіб не регулюється статтею 10 Закону № 2464-VI.
Якщо фізична особа-підприємець, що має статус особи з інвалідністю, не бажає скористатися пільгою, наданою ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, то сплата ЄСВ відбувається на загальних засадах, визначених підпунктами 1 та 2 пункту 2 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та їх оцінки в розрізі норм чинного законодавства України, суд вважає, що факт укладення/не укладення позивачем письмової угоди з податковим органом про добровільну сплату єдиного соціального внеску не впливає на встановлені під час перевірки порушення, а саме: порушення порядку використання коштів Фонду соціального страхування України. Отже, висновки акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області від 30.09.2020 №980/17-00-07-08/2255605670, з покликанням на які позивач обґрунтовує цей позов, не впливають на оцінку спірних правовідносин сторін та не спростовують виявленого відповідачем порушення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Доводи позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України, не спростовують правомірності оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень та не дають суду підстав для його скасування.
Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання рішення неправомірним та його скасування відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Фонд соціального страхування України у Рівненській області (вул. Кавказька, 2, м. Рівне, 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 41313357)
Повний текст рішення складений 23 грудня 2021 року
Суддя Н.О. Дорошенко